Рішення № 133974869, 28.01.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/306/24

Провадження № 2/496/1166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі-ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №097335043 від 19.01.2020 року у розмірі 70 851,59 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. та на правову допомогу у розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.01.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №2628569519 від 18.02.2020 року, що акцептована відповідачем 18.02.2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов договору, товариство надало позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн., в межах строк дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Підписанням договору відповідач підтвердила, що ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами та їй було надано інформацію, передбачену вимогами чинного законодавства. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами договору кредиту. 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором позики №0973354043 від 19.01.2020 року. Отже, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором позики, відповідач порушила умови кредитного договору. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, станом на 11.12.2023 року, за вищевказаним договором становить 112 945,41 грн., з яких: 5890 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 107055,41 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70581,59 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5890 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» - 64691,59 грн. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

ОСОБА_1 надала письмові пояснення по справі, в яких просила відмовити у задоволенні позову. При цьому зазначила, що на підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору від 19.01.2020 року №2628569519, який не містить підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору від 19.01.2020 року №2628569519, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Однак разом із позовом позивачем не надано жодного доказу, що відповідач здійснив дії, а саме: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця; 2) створив в такій системі особистий кабінет; 3) отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4) отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору від 19.01.2020 року №2628569519. Позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу. Позивачем, не надано до суду жодного доказу акцептування відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Позивачем не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував встановлення особи, якій направлявся та чи направлявся взагалі примірник спірного договору. Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 19.01.2020 року №2628569519, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від ТОВ «Інфінанс» можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Такий лист не відповідає вище переліченим вимогам до первинних облікових бухгалтерських документів, а тому не може бути належним доказом отримання відповідачем будь яких коштів. Вказаний лист не містить будь яких ідентифікуючих даних щодо особи отримувача, як то П.І.Б. отримувача, номеру рахунку, на який було перераховані кошти, повного номеру картки, що унеможливлює встановлення особи якій було перераховані кошти. До того ж, надана позивачем роздруківка нібито укладеного кредитного договору не містить номеру картки НОМЕР_1 . Відповідач заперечує укладення спірного договору та отримання коштів від ТОВ «Інфінанс».

Відповідно до нібито, укладеного кредитного договору, термін надання кредиту становить 30 днів. Отже, якби навіть кредитний договір було укладено, та відповідач отримав би кошти у кредит, позивач мав би право нараховувати відсотки лише за 30 днів. Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами в належній формі була досягнута домовленість про продовження строку користування відповідачем кредитом. Також, матеріали справи не містять доказів, що до договору укладалися додаткові угоди чи такий пролонгувався. Отже, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів ні про укладення договору на отримання кредиту, ні детального розрахунку боргу, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення з відповідача кредитного боргу недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник ТОВ «Коллект Центр» надав письмові пояснення, в яких зазначив, що генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними. Пропозиція (Оферта) на отримання 2 траншу згідно Заявки-анкети №2628569519 від 18.02.2020 року в рамках договору про надання позики № 0973354043 від 19.01.2020 року підписано позичальником 18.02.2020, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ «Інфінанс») було перераховано грошові кошти. Підписанням договору позики відповідач також підтвердила, що вона повністю ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами та їй було надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Пунктом 1.2 договору позики визначено, що строк дії договору складає 3 роки. Пунктом 1.6 передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути кредитору. Пунктом 1.7 передбачено, що протягом 36 місяців позичальнику надається право користуватись кредитними коштами. Окрім того, акцептом оферти також визначено строк дії договору протягом 3-х років. Тобто, обумовлений строк користування траншем - це ніщо інше як пільговий строк користування такими коштами, а умовами договору позики чітко передбачено нарахування відсотків протягом 3-х років і до факту погашення кредиту, а саме п. 1.2, 1.6, 1.7. 30-нний строк користування кредитом - це строк із максимально вигідними нарахуваннями відсотків, натомість право користування кредитом становить 36 місяців (п. 1.7 договору) передбачено умовами договору, якими також передбачено сплату відсотків протягом всього строку користування кредитними коштами.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано довідку ТОВ «Інфінанс» про ідентифікацію відповідача та квитанцію за сплату та лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.02.2020 про перерахунок 18.02.2020 на картку позичальника НОМЕР_1 5890 грн. Як вбачається із заявки-анкети на отримання кредиту, позичальником вказаний номер картки, на який будуть зараховані кредитні кошти № НОМЕР_2 . Відповідно до умов договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредптодавціо з метою отримання кредиту. На підтвердження своїх доводів щодо неотримання коштів відповідач не надає жодної виписки по своєму картковому рахунку, яка свідчила б про ненадходження грошових коштів на рахунок відповідача за вказаним договором, а тому такі твердження є голослівними і не заслуговують на увагу суду. На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує обставину наявності боргу, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження тих обставин, на які вона посилається, як на підставу відсутності боргу. Відповідач не надала суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у неї заборгованості, а саме факт повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати пені за порушення строків повернення кредиту, виписки по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 (АТ КБ «ПриватБанк»). Відповідач лише заперечує всі обставини справи, на які посилається позивач, проте, нехтує доказуванням обох сторін та прагне ввести суд в оману. Позиція відповідача в даній частині ніщо інше як спроба уникнути від виконання свого зобов`язання. Враховуючи, що кредит за укладеним кредитним договором було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень, якої вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час у регулювання спірних питань. Як вбачається із розрахунку боргу ТОВ «Інфінанс», 18.02.2020 року, 24.03.2020 року, 08.06.2021 року позичальником сплачувалось тіло кредиту, відсотки за кредитом, тобто, відповідач визнавала свою заборгованість та частково виконувала умови договору шляхом погашення боргу. Відповідач здійснювала погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником та підтвердження факту отримання грошових коштів, що підтверджується матеріалами справи, а сама позиція відповідача зводиться виключно до ухилення від виконання покладених на неї зобов`язань та відповідальності за неналежне виконання таких зобов`язань. В даному випадку, відповідач була достовірно обізнана в наявності кредитної заборгованості, укладенні кредитного договору та чітко розуміла про обов`язок сплати такої заборгованості, що підтверджується здійсненням часткових сплат боргу в рахунок погашення тіла кредиту, відсотків та комісії за пролонгацію договору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» надіслав заява, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.01.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 (далі-договір). Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4z4q8g.

Умовами договору передбачено, що товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн., в межах строк дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.

Максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%.

Протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та правил.

Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердила надання товариством інформації, визначеної ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до вимог чинного законодавства України. Підписанням цього договору позичальник підтвердила, що ознайомилася в повному обсязі із Правилами надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», розміщеними на веб-сайті товариства та погоджується із ними в повному обсязі.

18.02.2020 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s було підписано заявку-анкету на отримання кредиту в ТОВ «Інфінанс» у сумі 5890 грн.

18.02.2020 року ОСОБА_1 було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s пропозицію ТОВ «Інфінанс» про надання 2 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628569519 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 року (оферта), відповідно до умов якого, розмір кредиту (траншу) 5890 грн., строк користування кредитом (траншем) 30 днів, строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 року - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%.

18.02.2020 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s акцепт оферти від 18.02.2020 року на отримання 2 траншу кредиту на вищевказаних умовах.

Додатком до договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програм «MoneyBOOM».

Клієнт ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Інфінанс» 18.02.2020 року, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання за договором від 18.02.2020 року виконало в повному обсязі, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1308, відповідно до якого, 18.02.2020 року о 18:07 грн. грошові кошти у сумі 5890 грн. були перераховані на картку № НОМЕР_1 .

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №0973354043, що також підтверджується реєстром боржників.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №0973354043, що також підтверджується реєстром боржників.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 10.01.2023 року, заборгованість перед ТОВ «Вердикт Капітал» становила 112 945,41 грн., з яких: 5890 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 107 055,41 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Станом на 11.12.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 112 945,41 грн., з яких: 5890 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 107 055,41 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відсотки нараховувалися за ставкою - 1,75% денних, як це визначено умовами укладеного договору.

Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Інфінанс», 18.02.2020 року, 24.03.2020 року, 08.06.2021 року ОСОБА_1 сплачувалась заборгованість за кредитом, що свідчить про те, що відповідач визнавала укладення договору та частково виконувала його умови.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 13.04.2025 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , строк дії з 18.08.2017 року по 31.05.2021 року.

З виписки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 18.02.2020 року по 23.02.2020 року вбачається, що 18.02.2020 року (день підписання заявки-анкети на отримання кредиту , пропозиції та акцепту про надання 2 траншу кредиту) грошові кошти у сумі 5890 грн. були зараховані на картку № НОМЕР_2 .

З вказаної виписки вбачається що ОСОБА_1 користувалася карткою та відповідно кредитними кошами, оплачувала товари в магазині, знімала готівку в банкоматі, тощо.

Крім того, ОСОБА_1 здійснювала поповнення картки готівкою, тобто повертала кредитні кошти, що свідчить про визнання укладення кредитного договору та наявність відповідних зобов`язань.

Представник позивача зазначив, що враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70581,59 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5890 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» - 64691,59 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства вбачається, що договір №0973354043 від 19.01.2020 року було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позикодавця, за допомогою електронного підпису, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3 ст. 207 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інфінанс» (правонаступником є ТОВ «Коллект Центр») свої зобов`язання за договором №0973354043 від 19.01.2020 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки в повному обсязі заборговані суми не повернула.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 (далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Також пункт 52 Розділу 3 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п.53 Розділу 3 Положення).

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Наявна в матеріалах справи банківська виписка в повному обсязі підтверджує виконання первісним кредитором - ТОВ «Інфінанс» своїх зобов`язань за укладеним договором, оскільки вміщує в собі відомості про проведену операцію з перерахування кредитодавцем грошових коштів на рахунок позичальника ОСОБА_1 .

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2020 року, 24.03.2020 року, 08.06.2021 року ОСОБА_1 сплачувалась заборгованість за кредитом, що свідчить про те, що остання визнає укладення договору та частково виконувала його умови.

Заборгованість за відсотками нарахована правомірно, в межах строку дії кредитного договору, за відсотковою ставкою у розмірі, яку сторони погодили під час укладення кредитного договору.

Враховуючи все вищевикладене, доводи відповідача про відсутність доказів укладення між сторонами договору, отримання кредиту, погодження умов щодо сплати відсотків та наявності відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань, спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надала в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №097335043 від 19.01.2020 року у розмірі 70 851,59 грн.

Відповідно до ч.1,ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції від 21.12.2023 року за подання даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн., а тому вказані судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр».

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 17000 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «Коллект Центр» надано суду: договір №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», яким визначено вартість послуг; заявку на надання юридичної допомоги №304 від 04.11.2023, згідно з якою вартість наданих адвокатських послуг в рамках даної справи (надання усної консультації, підготовка пропозицій, складання позовної зави) становить 17 000 грн.; витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 08.11.2023 року; платіжну квитанцію №0396760000 від 09.11.2023 року, відповідно до якої, ТОВ «Коллект Центр» перерахувало на рахунок АО «Лігал Ассістанс» грошові кошти у сумі 51 000 грн., призначення платежу: надання правової допомоги згідно договору №02-01/2023 від 02.01.2023 року про надання правової допомоги.

Суд вважає, що платіжна інструкція №0396760000 від 09.11.2023 року не може бути доказом понесених витрат ТОВ «Коллект Центр» на правову допомогу в розмірі 17 000 грн. в рамках даної справи, оскільки зі змісту наданої платіжної інструкції вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» було сплачено адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» грошові кошти у сумі 51 000 грн., але у квитанції відсутні відомості про те, що ТОВ «Коллект Центр» було сплачено грошові кошти у сумі 17 000 грн. за надання правової допомоги саме в рамках справи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Судом неможливо встановити, що у сплачену позивачем адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» суму - 51 000 грн. входить заявлена сума до стягнення - 17 000 грн.

У платіжній інструкції зазначено лише про те, що оплата здійснюється за надання правової допомоги згідно договору №02-01/2023 року від 02.01.2023 року про надання правової допомоги, без зазначення прізвища, ім`я, по-батькові боржника, номера та дати акту, на підставі якого здійснюється оплата.

Таким чином, судові витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 17 000 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 207, 525, 526, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №097335043 від 19.01.2020 року у розмірі 70 581,59 грн. (сімдесят тисяч п`ятсот вісімдесят одну гривню 59 копійку).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати у розмірі 2684 грн.

В іншій частині позовну заяву - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня складення повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя М.Л. Пасечник

З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суді Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, повний текст судового рішення виготовлено 10.02.2026 року.