Ухвала суду № 1339740, 23.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

№К-7922/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Костенка М. І.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000292310/0 від 19.04.2004р., №0000312310/0 від 19.04.2004р., №0000302310/0 від 19.04.2004р., за касаційною скаргою Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на Рішення господарського суду Херсонської області від 05.10.2004р. та Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005 року у справі №7/244-О,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2005 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нововоронцовської МДПІ №0000292310/0 від 19.04.2004р., №0000312310/0 від 19.04.2004р., №0000302310/0 від 19.04.2004 р.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач відмовився від позову в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000312310/0 від 19.04.2004р. та №0000302310/0 від 19.04.2004р. Судом було прийнято відмову від позову, провадження у справі в цій частині припинено.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.10.2005р., залишеним без змін Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005р., позов було задоволено: податкове повідомлення-рішення Нововоронцовської МДПІ від 19.04.2004р. №0000292310/0 про донарахування позивачу зобовязання з податку на додану вартість у сумі 17108,84 грн. та 8554,42 грн. штрафної (фінансової) санкції було визнано недійсним.

Свої рішеннягосподарський суд Херсонської області та Запорізький апеляційний господарський суд обґрунтовують тим, що акт перевірки, на підставі якого винесено спірне повідомлення-рішення, було складено податковим органом при неповно досліджених джерелах інформації та документів бухгалтерського та податкового обліку, а висновки, викладені в акті, не підтверджені первинними документами обліку. За таких причин суди дійшли висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Нововоронцовська МДПІ звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Херсонської області від 05.10.2005 року та Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі №7/244-О відмінити, провадження у справі припинити.

В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що судами при прийнятті судових рішень було порушено норми матеріального права, зокрема, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, пп. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи було встановлено, що Нововоронцовською МДПІ Херсонської області було проведено документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з лютого 2003р. по лютий 2004р., за результатами, якої складено Акт від 15.04.2004р. №8-23/112-03785384.

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято, спірне податкове повідомлення-рішення від 19.04.2004р. №0000292310/0 про донарахування позивачеві зобовязання з податку на додану вартість у сумі 17108,84 грн. та 8554,42 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Підставою донарахування податкових зобовязань відповідач визначив порушення позивачем норм п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за 2003 рік на суму 17108,84 грн.

У акті перевірки податковий орган, зокрема, вказує, що позивач при веденні обліку в Книзі придбання по операціях з придбання товарів, робіт, послуг у вересні 2003 року допустив невідповідність даних книги придбання даним декларації на суму ПДВ 3025,00 грн. Однак, при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно вказують на те, що податковим органом у акті перевірки не зазначено, які саме дані податкових декларацій не підтверджуються документами обліку.

Відповідно до п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку повинні вести окремий облік з поставки та придбання щодо: операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування; операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним органом державної податкової служби України. Згідно з матеріалами справи позивач відобразив у декларації зазначену суму, але в Книгу обліку придбання товарів за вересень 2003р. сума податку в розмірі 3025,00 грн. не включена.

У своїх рішеннях суди обґрунтовано роблять висновок про те, що Закон України „Про податок на додану вартість” повязує право платника податків на податковий кредит із податковою накладною. Оскільки, витрати позивача на придбання дизпалива у вересні 2003р. на суму 18554,31 грн., в т.ч. ПДВ 3092,38 грн. підтверджуються податковою накладною, сума ПДВ у сумі 3025,00 грн. була правомірно включена позивачем до податкового кредиту. Посилання податкового органу на те, що ПП „Лакмус” в реєстрі платників ПДВ не зареєстровано, обґрунтовано не були прийняті до уваги судами в силу того, що податкова накладна, видана позивачеві ПП „Лакмус”, містила всі реквізити, визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, таким чином порушень позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не вбачається.

Крім того, суди вірно вважають безпідставними висновки податкового органу щодо заниження позивачем у лютому і жовтні 2003р. суми ПДВ на загальну суму 63929,88 грн., в т.ч. ПДВ 10657,99 грн., та у серпні 2003р. суми ПДВ на загальну суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн., оскільки податковим органом не було в повній мірі досліджено порядок настання подій, із яким повязано виникнення податкового зобовязання у позивача та його відображення у податковому обліку.

Стосовно посилання податковим органом на порушення позивачем пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в звязку з тим, що в грудні 2003р. сума ПДВ у розмірі 928,85 грн. була включена до податкового кредиту, в той час як товарно-матеріальні цінності були придбані за рахунок бюджетних коштів, відшкодованих господарству з державного бюджету, суди також обґрунтовано вказують на порушення податковим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок, оскільки податковим органом не зазначено первинних документів, які б підтверджували придбання товарно-матеріальних цінностей та факт їх оплати за рахунок державного бюджету.

Посилання скаржника на те, що провадження у справі має бути припинено, у в звязку з тим, що розпочато процедуру банкрутства позивача, судовою колегією не приймається оскільки, відповідачем не надано суду доказів виключення позивача з ЄДРПОУ.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, прийнятого при неповно досліджених документах бухгалтерського і податкового обліку, а тому підлягає визнанню недійсним.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Херсонської області від 05.10.2004р. та Постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі №7/244-О відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 05.10.2004р. та Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005 року у справі №7/244-О залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна

О.І. Степашко

Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко

судді: підпис Л.І. Бившева

підпис Н.Є. Маринчак

підпис Т.М. Шипуліна

підпис О.І. Степашко

З оригіналом вірно відповідальний секретар В.Л. Хрущ