Ухвала суду № 133973170, 09.02.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/3179/26

Провадження 1-кс/127/1349/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 22025020000000143 внесеного до ЄРДР 08.08.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, Вінницької області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22025020000000143 внесеного до ЄРДР 08.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що 24.02.2022 указом Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, а також те, що цього ж дня, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ №69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу, вирішив стати на шлях протиправної діяльності та вчинити за попередньою змовою групою осіб дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, які полягають в зриві мобілізації, незабезпечення Збройних Сил України мобілізаційними ресурсами, наслідком чого є підрив обороноздатності України, а отже, є однією з форм перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , у період з серпня по вересень 2025 року, займаючи посаду доцента кафедри фундаментальних дисциплін приватного вищого навчального закладу «Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33088904) (далі - ПВНЗ ВІКОП), будучи обізнаним про те, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як в Україні, так і в м. Вінниці та області, по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу та з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині можливості надання відстрочки від мобілізації здобувачам професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», розуміючи вказані вище положення чинного законодавства України, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив вчинити дії за попередньою змовою групою осіб, спрямовані на створення реальних перешкод законній діяльності Збройним Силам України, в частині їх обов`язку з підтримання належної мобілізаційної готовності, а саме сприяння особі призовного віку в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом забезпечення формального влаштування такої особи до навчального закладу та отримання нею внаслідок таких дій відповідних документів, що надають право на відстрочку від мобілізації.

Розуміючи протиправність власних дій, ОСОБА_7 , в кінці серпня 2025 року, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, а також з корисливих мотивів, узгодив можливість організації фіктивного вступу до одного із приватних навчальних закладів м. Вінниці громадянина України ОСОБА_8 з метою отримання ним відстрочки від призову на військову службу на період навчання та подальшого ухилення від виконання військового обов`язку в умовах дії правового режиму воєнного стану.

У свою чергу, 01.09.2025 громадянин України ОСОБА_8 повідомив службових осіб УСБУ у Вінницькій області про вказану протиправну діяльність ОСОБА_7 , звернувся із заявою про надання допомоги правоохоронному органу у розкритті і припиненні виявленої протиправної діяльності зазначеної особи та почав діяти під контролем правоохоронного органу.

Так, 03.09.2025 ОСОБА_7 , приблизно об 11 год.-11 год. 30 хв., в ході особистої зустрічі з ОСОБА_8 , який діяв на підставі санкціонованої негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, на території зовнішнього двору піцерії «New York Street Pizza» на вул. Грушевського у м. Вінниці, повідомив останньому, що він готовий сприяти у його влаштуванні до навчальних закладів м. Вінниці та запропонував можливий варіант вступу на навчання для здобуття передвищої освіти до структурного підрозділу «Фаховий коледж конструювання одягу» приватного вищого навчального закладу «Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва». Окрім цього, ОСОБА_7 повідомив про необхідність надання йому якісних копій документів, які необхідно підготувати для вступу до навчального закладу, а саме: військово-облікового документу, документу, що посвідчує особу, про раніше здобутий освітній рівень, свідоцтва про закінчення 9 або 11 класів, шляхом їх направлення на електронну пошту ОСОБА_7 , яку він особисто надіслав ОСОБА_8 в ході листування у месенджері «Viber».

Надалі, 04.09.2025, ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронного органу, відповідно до вказівок ОСОБА_7 , виготовив копії відповідних документів, а також витяг з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів та надіслав їх на електронну пошту ОСОБА_7 .

Після цього, 09.09.2025 ОСОБА_7 , в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 , поставив до відома останнього про те, що вирішення питання його безперешкодного вступу на навчання до навчального закладу буде коштувати у сумі 600 доларів США, а також йому необхідно додатково повідомити у месенджері «Viber» адресу діючої власної електронної поштової скриньки з метою подальшого проведення дій щодо створення електронного кабінету вступника в Єдиній державній електронній бази з питань освіти відомостей (далі - ЄДЕБО), а також виготовлення і направлення його фотографій.

При цьому, ОСОБА_7 , використовуючи свої зв`язки серед працівників ПВНЗ ВІКОП, вирішив залучити до вищезазначеної злочинної діяльності адміністратора програмних засобів ЄДЕБО в ПВНЗ ВІКОП та структурному підрозділі «Фаховий коледж конструювання одягу» ПВНЗ ВІКОП ОСОБА_4 , який в свою чергу, будучи обізнаним зі злочинним умислом ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, однак не пізніше 09.09.2025 вступив з останнім в злочинну змову шляхом надання допомоги у процесі формального зарахування ОСОБА_8 на денну форму навчання до ПВНЗ ВІКОП з метою безпідставного отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, чим погодився на виконання ролі пособника у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_4 , на якого посадовою інструкцією, серед інших обов`язків, покладено технічне, технологічне обслуговування, супроводження програмного забезпечення для доступу до ЄДЕБО, внесення до неї інформації, та підтримання її достовірності про фізичних осіб (вступників, здобувачів освіти, працівників навчального закладу, тощо) отримав 09.09.2025 від ОСОБА_7 у месенджері «Viber» відомості, які необхідні для створення електронного кабінету вступника ОСОБА_8 , а саме: його електронну пошту, контактний номер телефону та фотознімок, на якому зображена дана особа.

Того ж дня, ОСОБА_4 , діючи за вказівкою ОСОБА_7 , реалізуючи єдиний протиправний умисел, маючи всі необхідні дані для їх внесення до ЄДЕБО, будучи ознайомленим у зв`язку із виконанням своїх посадових обов`язків єдиного адміністратора бази даних ЄДЕБО в ПВНЗ ВІКОП з постановами Кабінету Міністрів України №752 від 13.07.2011 року «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти», № 872 від 15 липня 2025 року «Про Єдину державну електронну базу з питань освіти» інструкціями роботі з ЄДЕБО, розміщеними на веб-сайті ДП «Інфоресурс» про вимогу особистої реєстрації та активації вступником свого кабінету на веб-сайті vstup.edbo.gov.ua, володіючи необхідними навиками користування ЄДЕБО, зареєстрував та активував ОСОБА_8 його електронний кабінет вступника в зазначеній державній електронній базі та подав від його імені заяву на участь у конкурсному відборі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб до структурного підрозділу «Фаховий коледж конструювання одягу» ПВНЗ ВІКОП, чим усунув перешкоди для вчинення кримінального правопорушення, шляхом створення умов для подальшої організації ОСОБА_7 процесу фіктивного вступу на навчання ОСОБА_8 з метою безпідставного отриманням ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В подальшому, 10.09.2025 ОСОБА_7 , попередньо отримавши від ОСОБА_4 в ході листування у месенджері «Viber» відомості про успішну активацію вказаного вище електронного кабінету вступника в ЄДЕБО, близько 14 год. 15 хв., в ході особистої зустрічі з ОСОБА_8 , який діяв на підставі санкціонованої негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, поряд з будівлею ТОВ «Енера Вінниця», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 131 та надалі, перебуваючи разом з ОСОБА_8 поблизу даної будівлі у салоні власного автомобіля марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , повідомив останньому про успішну активацію його кабінету вступника, дату проведення екзаменаційних іспитів і подальшого зарахування на навчання до ПВНЗ ВІКОП, перелік документів, які будуть отримані вступником за результатами зарахування вступника на навчання, а також фактичне місце розташування даного навчального закладу у м. Вінниці.

В той же час, ОСОБА_7 , перебуваючи у власному автомобілі марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав від ОСОБА_8 попередньо обумовлену ним грошову винагороду в сумі 600 доларів США за успішне складання екзаменаційних іспитів.

Надалі, 17.09.2025, приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_8 , діючи під контролем правоохоронного органу, прибув до відділення АТ КБ «Приватбанк», що розташоване за адресою: м. Вінниця та здійснив часткову оплату у розмірі 9170 грн. за 1 семестр навчання у структурному підрозділі «Фаховий коледж конструювання одягу» ПВНЗ ВІКОП за попередньо наданими ОСОБА_7 в ході листування у месенджері «Viber» банківськими реквізитами зазначеного навчального закладу.

Разом з цим, того ж дня, ОСОБА_8 , отримав в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 вказівку про необхідність прибуття до місцезнаходження ПВНЗ ВІКОП за адресою: м. Вінниця, Хмельницьке шосе 105-Б для формального складання вступних екзаменаційних іспитів, підписання договору (контракту) на навчання, а також надіслав відомості про контактні дані працівника даного навчального закладу, з якою необхідно зв`язатися до безпосереднього прибуття в навчальний заклад.

У подальшому, того ж дня, ОСОБА_8 , діючи на підставі санкціонованої негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, попередньо зателефонувавши на номер телефону, який надав ОСОБА_7 та який належав працівниці ПВНЗ ВІКОП ОСОБА_9 , 17.09.2025 близько 15 год. 00 хв., прибув до місцезнаходження ПВНЗ ВІКОП, де отримав від останньої аркуші з екзаменаційними запитаннями (тести), а також фотозображення згенерованих ChatGPT правильних відповідей, що були надіслані ОСОБА_8 у месенджері «Viber».

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_7 , того ж дня, в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 поставив до відома останнього про те, що відповідні відомості про його вступ до структурного підрозділу «Фаховий коледж конструювання одягу» ПВНЗ ВІКОП внесенні до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та про можливість самостійного здійснення подальшої перевірки в мобільному застосунку «Резерв+», авторизованому на його ім`я, відомостей про факт оновлення даних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Завершуючи спільний злочинний умисел, 18.09.2025, ОСОБА_7 , у месенджері «Viber», надіслав ОСОБА_8 , у форматі «PDF» довідку № 758996 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, про те, що він являється студентом денної форми освіти за ступенем/рівнем освіти «фаховий молодший бакалавр» в закладі «Структурний підрозділ «Фаховий коледж конструювання одягу» ПВНЗ ВІКОП», дата початку здобуття освіти «16.09.2025», дата завершення здобуття освіти «30.06.2028».

За результатами вчинених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 протиправних дій, інформація про здобуття освіти ОСОБА_8 внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та останній, оновивши дані у мобільному застосунку «Резерв+», отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас, за невстановлених слідством час та інших обставин, але не раніше 10.09.2025, ОСОБА_4 отримав в якості грошової винагороди за виконання ним свого обсягу злочинних дій частину грошових коштів у розмірі 100 доларів США із загальної суми грошових коштів у розмірі 600 доларів США які були попередньо надані ОСОБА_8 в якості повної оплати ОСОБА_7 за організацію його формального зарахування на денну форму навчання до ПВНЗ ВІКОП, без наміру навчання та здобуття освіти, з метою безпідставного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , як пособником вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зокрема територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Вінницької області щодо забезпечення комплектування особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тим самим позбавлення ними можливості виконання мобілізаційного плану та зриву мобілізаційних заходів в особливий період, з метою підриву обороноздатності України в умовах воєнного стану, шляхом забезпечення формального влаштування ОСОБА_8 до навчального закладу, усвідомлюючи відсутність намірів останнього на навчання у ПВНЗ ВІКОП та мету отримання внаслідок цього відповідних документів, що надають право на відстрочку від призову під час мобілізації, вчинив дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

08 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме пособництво у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 10.10.2025, протоколом за результатами проведення огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів від 10.09.2025, які були використані за результатами проведення НСРД у даному кримінальному провадженні, протоколом обшуку житла ОСОБА_4 від 09.10.2025; протоколами оглядів від 14-18.10.2025, 31.10.2025, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який згідно із ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» № 10042/11 від 30 квітня 2018 року зазначено, що до обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого.

Так, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 має високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк.

Серйозність висунутих обвинувачень і суворість передбаченого покарання, безперечно, є суттєвим елементом для оцінки ризику того, що обвинувачений може переховуватися, знову вчинити злочин або перешкодити здійсненню правосуддя (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, Ilijkov v. Bulgaria, № 33977/96).

У контексті цього варто врахувати, що у період здійснення збройної агресії проти України ОСОБА_4 , відповідно до пред`явленого обвинувачення, вчинив діяння, яке кваліфіковано за ч. 1 ст. 114-1 КК України, що відноситься до злочинів проти Національної безпеки України, що мають велику суспільну небезпеку.

Європейський суд з прав людини також зазначав, що особлива тяжкість і реакція суспільства на певні правопорушення можуть спричинити суспільне занепокоєння, яке здатне виправдати попереднє тримання під вартою, принаймні протягом певного часу (справа «Летелье проти Франції» від 26 червня 1991 року, Letellier v. France, №12369/86).

- незаконного впливу підозрюваного на свідків, у тому числі серед працівників навчальних закладів м. Вінниці, оскільки згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість незаконного впливу на свідків, з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для зміни показань, анкетні дані, місце проживання яких наявні в матеріалах кримінального провадження;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Зокрема, враховуючи вік підозрюваного, а також те, що у відповідності до військово- облікових документів ОСОБА_10 , останній непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку, у зв`язку з чим має можливість пересуватись та проживати в будь-якій частині України та створити умови за яких може безперешкодно виїхати за кордон та таким чином уникнути кримінальної відповідальності на території України.

- вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини інкримінованого злочину, безпосередню пов`язаність із виконанням ним своїх службових обов`язків в якому він обвинувачується, що вказує на схильність до вчинення дій, які полягають в зриві мобілізації, незабезпечення Збройних Сил України мобілізаційними ресурсами, наслідком чого є підрив обороноздатності України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, гідно із п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою.

Абзацом 8 ч. 5 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, у даному випадку, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, враховуючи кваліфікацію злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , застосовується тримання під вартою, а не більш м`які запобіжні заходи.

Таке обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 , на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують реальні ознаки суспільного інтересу в умовах воєнного стану, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки підозрюваного.

Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності конкретних ознак того, що цього дійсно вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають правило про забезпечення права на свободу, закріплене у статті 5 Конвенції (справа «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, Labita v. Italy, № 26772/95, справа «Харченко проти України», № 40107/02 від 10 лютого 2011 року).

З процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» це перш за все ймовірність небажаної поведінки.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу, а тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що ризики на які посилається сторона обвинувачення є недоведеними та не підтверджуються жодними доказами, разом з тим зазначив, що він являється особою з інвалідністю третьої групи та має проблеми із пересуванням, при цьому він має на утриманні мати похилого віку, яка являється особою з інвалідністю другої групи.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що клопотання слідчого не містить доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просив слідчого суддю, при вирішенні питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити останньому заставу, розмір якої на переконання суду буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Надав додаткові характеризуючи матеріали відносно ОСОБА_4 .

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.

На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.

Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.

За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.

В даному випадку, з`ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Вказані дані підтверджуються зокрема протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 10.10.2025, протоколом за результатами проведення огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів від 10.09.2025, які були використані за результатами проведення НСРД у даному кримінальному провадженні, протоколом обшуку житла ОСОБА_4 від 09.10.2025; протоколами оглядів від 14-18.10.2025, 31.10.2025.

Додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.

Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За приписами ч. 4ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , являється особою з інвалідністю третьої групи, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, не одружений, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років.

Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потенційних інших підозрюваних, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Разом з тим, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування запобіжного заходу до підозрюваного в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому враховуючи обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 369, 370, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Затримати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів, з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 09 квітня 2026 року (час рахувати відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 09 квітня 2026 року.

Організацію затримання ОСОБА_4 та складання протоколу затримання покласти на старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя