Рішення № 133972473, 29.01.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7747/25

Провадження №2/442/117/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря судового засідання - Малик О.Я.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого покликається на те, що ОСОБА_2 була його дружиною, що стверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 актовий запис № 492. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 травня 2012 року ОСОБА_2 успадкувала майно після смерті матері - ОСОБА_3 . До складу спадкового майна входили: земельна ділянка, площею 0,8608 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 069706, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер 462128300:06:000:0200; земельні ділянки, площею 0,5528 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 037852, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер земельної ділянки № 1- 462128300:04:000:0248; кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_2 - 462128300:07:000:0216, яке дружина фактично прийняла, але не зареєструвала у встановленому законом порядку.

Відтак, спірні земельні ділянки входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину від своєї матері, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформила своїх спадкових прав та померла.

Таким чином, позивач, як спадкоємець ОСОБА_2 , має право на прийняття належної спадщини, а саме: на земельну ділянку, площею 0,8608 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 069706, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер 462128300:06:000:0200; земельні ділянки, площею 0,5528 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 037852, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер земельної ділянки № 1- 462128300:04:000:0248; кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_2 - 462128300:07:000:0216.

З метою оформлення своїх спадкових прав він звернувся в нотаріальну контору про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкової трансмісії після смерті дружини ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Швед І.В. № 19/02-31 від 23.07.2025, відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю всіх необхідних документів для вчинення нотаріальної дії.

Із врахуванням наведеного вище, а також з метою оформлення своїх спадкових прав він змушений звернутись до суду із цією позовною заявою в порядку загального позовного провадження про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у їх відсутності, при розгляді справи покладаються на думку суду.

Третя особа ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснила, що від своєї частки в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_2 відмовляється в користь батька ОСОБА_1

Вислухавши доводи позивача та його представника, з`ясувавши думку третьої особи та беручи до уваги заяву представника відповідача, а також дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 була дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 14.11.1981, актовий запис № 492.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, в м.Любек Федеративна Республіка Німеччина.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 травня 2012 року ОСОБА_2 успадкувала майно після смерті матері - ОСОБА_3 .

До складу спадкового майна входили: земельна ділянка, площею 0,8608 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 069706, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер 462128300:06:000:0200; земельної ділянки, площею 0,5528 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 037852, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер земельної ділянки № 1- 462128300:04:000:0248; кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_2 - 462128300:07:000:0216, яке ОСОБА_2 фактично прийняла, але не зареєструвала у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 1223 ЦК України регламентовано, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкування за законом відбувається у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. При вирішенні питання спадкування за законом, враховуються такі юридичні факти, як: родинні стосунки (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця. Центральним субінститутом спадкування за законом є інститут черговості, який полягає в тому, що за загальним правилом кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування за відсутності бодай одного спадкоємця попередньої черги, обумовленого різними причинами: фізичною відсутністю, усуненням від права на спадкування, неприйняттям спадщини або відмовою від прийняття спадщини.

Згідно положення статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1261 Цивільного кодексу України ). У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. (статті 1262-1265 Цивільного кодексу України) В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене законом коло осіб з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві та розрахунку, що він залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

Відтак, спірні земельні ділянки входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину від своєї матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформила своїх спадкових прав та померла.

Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти (трансмітент), право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців-трансміссаров (спадкова трансмісія).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2021 року (справа № 720/2683/19, провадження № 61-15347св20) спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті, до його спадкоємців, тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця. Об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю. До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента. Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб`єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного.

Донька позивача - ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснила, що відмовляється від своєї частки у спадщині після смерті матері ( ОСОБА_2 ), в користь батька ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач, як спадкоємець ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування та має право на прийняття належної спадщини, а саме на: земельну ділянку, площею 0,8608 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 069706, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер 462128300:06:000:0200; земельні ділянки, площею 0,5528 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області , належноїспадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 037852, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_3 - 462128300:04:000:0248; кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_2 - 462128300:07:000:0216.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З огляду на викладене, а також враховуючи ту обставину, що позивач є єдиним спадкоємцем по закону щодо спірного майна, після смерті спадкодавця вчинив усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину, однак з незалежних від нього причин у видачі такого йому було відмовлено, а тому суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкової трансмісії після смерті дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- земельну ділянку площею 0,8608 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 069706, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер 462128300:06:000:0200;

- земельні ділянки, площею 0,5528 гектарів, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 037852, виданого 20 серпня 2004 року Дрогобицькою РДА, кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_3 - 462128300:04:000:0248; кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_2 - 462128300:07:000:0216.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Дата складення рішення - 09.02.2026.

Суддя О.В. Крамар