Рішення № 133970977, 09.02.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/834/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитний договір №1041-8870, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 7500 гривень 00 копійок. 26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Новий Колектор» приймає належні ТОВ «Укр Кредит Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Таким чином позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 53025 гривень 00 копійок, з яких: 7500 гривень 00 копійок заборгованість по тілу кредиту; 45525 гривень 00 копійок заборгованість за відсотками. Відповідач всупереч умовам договору не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Новий Колектор» за кредитним договором №1041-8870 від 03 лютого 2022 року в сумі 53025 гривень 00 копійок, з яких: 7500 гривень 00 копійок заборгованість по тілу кредиту; 45525 гривень 00 копійок заборгованість за відсотками.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.5).

Відповідач у судові засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України, що підтверджується конвертами, який повернулися до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.53, 56).

Крім того, інформація щодо даної справи також розміщена в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://an/od.court/gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, у зв`язку з неявкою відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин та не повідомлення причин неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача та відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 23 жовтня 2015 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області (а.с.20-21), відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №5930 від 08 вересня 2025 року (а.с.49).

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що договірні відносини з приводу кредиту регулюються параграфами 1, 2 Глави 71 Книги п`ятої ЦК України.

Відповідачем 03 лютого 2022 року одноразовим ідентифікатором А015 був підписаний договір про відкриття кредитної лінії №1041-8870, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відкрило відповідачу невідновлювану кредитну лінію з розміром кредитного ліміту 7500 гривень 00 копійок шляхом перерахування відповідачу грошової суми у вказаному розмірі. Тип процентної ставки фіксована; строк користування кредитом 21 день; дата початку строку, дата видачі кредиту 03 лютого 2022 року; останній календарний день строку користування кредитом 23 лютого 2022 року; нараховані проценти за користування кредитом в межах строку кредиту 3150 гривень 00 копійок; разом до сплати 10650 гривень; стандартна процента ставка 3,00%; занижена процентна ставка 2,00%; пільгова процентна ставка 0,01%; реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору 572465,00%; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору 75000 гривень 00 копійок, та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом в розмірі 67500 гривень 00 копійок. Також умовами договору встановлено, що відповідач зобов`язується повернути наданий йому кредит, проценти за користування кредитом, нараховану неустойку не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування… Договір містить інші умови (а.с.9-11).

Відповідачем 03 лютого 2022 року з використанням аналогічного одноразового ідентифікатора було підписано правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с12-17), а також паспорт споживчого кредиту (а.с.17 зворотній бік - 18).

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за вище вказаним договором, сформованої позивачем, станом на 22 серпня 2025 року відповідач має заборгованість в розмірі 53025 гривень 00 копійок (а.с.8).

Також до позовної заяви додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1041-8870 відповідно до методики НБУ (а.с.19).

Згідно копії договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перелає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а ТОВ «Новий колектор» набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором (а.с.38-41).

При цьому, пунктами 5.1-5.3 договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року визначено, що фінансування належна до передачі первісному кредитору сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі боржників окремо. Під відступлене право вимоги до боржника за кредитним договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору суму, зазначену в реєстрі боржників. Оплата здійснюється за кожним реєстром боржників окремо. Загальна сума, яка належить до оплати новим кредитором первісному кредитору за даним договором, визначається як сума платежів за відступлені права вимоги згідно усіх реєстрів боржників за цим договором. Реєстр боржників може передбачати здійснення фінансування в декілька етапів згідно вказаного в реєстрі боржників графіку платежів.

При цьому суд критично ставиться до копії акту приймання-передачі документації до договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, а також до реєстру боржників до договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, в яких відсутні відомості про боржників, номери кредитних договорів, розмір заборгованості, тощо, а вказані документи додані до позовної заяви у формі не заповнених бланків.

Водночас відповідно до копії витягу з реєстру прав вимоги від 26 грудня 2024 року до договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, сформованого позивачем, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №1041-8870 у загальному розмірі 53025 гривень 00 копійок. Первісним кредитором у вказаному витязі зазначено ТОВ «Укр Кредит Фінанс», новим кредитором ТОВ «Новий Колектор» (а.с.24).

У зазначеному витязі х реєстру боржників №1 до договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, у пунктах 2, 3 інформація щодо фінансування, зокрема, сума та графік платежів приховані. Також суду не надано доказів підтвердження здійснення фінансування (сплати) за вказаним договором факторингу, тобто, виконання сторонами договору істотних умов договору.

Також суд не бере до уваги розрахунок заборгованості, сформований первісним кредитором, доданий позивачем до позовної заяви в підтвердження наявної у відповідача заборгованості за кредитом, оскільки з вказаного розрахунку вбачається, що він сформований за договором 1050-5482 від 14 лютого 2022 року станом на 26 грудня 2024 року та прізвище, ім`я та по батькові позичальника у ньому зазначено ОСОБА_3 , тобто, вказаний розрахунок має відношення відносно іншої людини та стосовно іншого кредитного договору (а.с.25-37).

Також суд не бере до уваги довідку про перерахування суми кредиту за договором №1050-5482 від 14 лютого 2022 року, сформовану первісним кредитором, додану позивачем до позовної заяви в підтвердження надання відповідачу кредиту у розмірі, визначеному умовами договору, оскільки з вказаної довідки вбачається, що вона сформована за договором 1050-5482 від 14 лютого 2022 року та прізвище, ім`я та по батькові особи, на рахунок якої здійснено перерахування, у вказаній довідці зазначено ОСОБА_3 , тобто, вказана довідка має відношення відносно іншої людини та стосовно іншого кредитного договору (а.с.45).

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

При цьому, ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно абз.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У п.5 ч.1 ст.1 Закону №2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст.6 Закону №2664-III.

Так, за змістом ч.1 ст.6 Закону №2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п.6 ч..1 ст.4 Закону №2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч.1 ст.1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч.2 ст.1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за договорами займу дотримується позиції щодо необхідності наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов`язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 17 грудня 2021 року у справі №278/2177/15-ц заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором. У даній справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду лише докази щодо укладення договору, при цьому не зазначив, щодо наявності у позивача, або іншої особи оригіналів письмових, або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів, заборгованості.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18 наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.

З долучених до позовної заяви письмових доказів, що надані позивачем в обґрунтування позову, відсутні відповідні платіжні документи чи належним чином завірені їх копії на підтвердження тих обставин, що відповідачу первісним кредитором були перераховані грошові кошти згідно з кредитним договором кредитним договором №1041-8870 від 03 лютого 2022 року. А відтак посилання позивача на надання відповідачеві грошових коштів є безпідставними та не підтверджено належними доказами.

Оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факту надання грошових коштів відповідачеві первісним кредитором за кредитним договором №1041-8870 від 03 лютого 2022 року, а також безпосередньо розмір заборгованості, факт відступлення/набування прав вимоги, оскільки матеріали справи не містять належним чином складені акт прийому-передачі документації до договору факторингу, реєстр боржників, відповідні платіжні документи в підтвердження сплати позивачем первісному кредитору за відступлення прав вимоги відповідно до укладеного між ними договору факторингу, тощо, вимоги позивача не є доведеними.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.12 ЦПК України).

Частинами 6 та 7 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Звернувшись до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог виклав обставини із зазначенням доказів, що підтверджують ці обставини. При цьому у прохальній частині позовної заяви позивач просив розгляд позовної заяви здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. У разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача і, у випадку неявки у судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Будь-яких заяв, клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів позивач не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено факту надання грошових коштів відповідачеві первісним кредитором на підставі кредитного договору №1041-8870 від 03 лютого 2022 року та розмір заборгованості, факт відступлення/набування прав вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і не можуть бути задоволені.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

У позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.