Рішення № 133970815, 04.02.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 944/5190/25

Провадження № 2/448/155/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

04.02.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Представник ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» Рудзей Ю.В. звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» (23.06.2025 назву було змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №236494 від 07.08.2021 року в електронній формі.

Вказує, що на підставі зазначеного вище договору позичальниці ОСОБА_1 надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Зазначає, що відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.

Стверджує, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість: за договором позики №236494 від 07.08.2021 року в сумі 25030,00 грн., а також понесені судові витрати.

ІІ. Позиція учасників справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зачепіло З.Я. були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, подали заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності у зв`язку з неможливістю прибути в судові засідання. При цьому просили задовольнити вимоги відповідачки, викладені у відзиві, та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Разом з тим, матеріали справи не містять відзиву відповідачки, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості врахувати доводи та заперечення сторони відповідача, на які вони посилаються.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

13.10.2025 року ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області дану цивільну справу направлено за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області.

14.11.2025 року ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» (23.06.2025 назву було змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №236494 від 07.08.2021 року в електронній формі за допомогою електронного підпису.

Відповідно до п.1.1. Договору, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк:

- п.п. 1.5.1. Договору, сума позики 5000,00 грн.;

- п.п. 1.5.2. Договору, плата за користування позикою за траншем № 1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,4 % в день від початкового розміру позики за траншем № 1 відповідно до п. 1.5.1 договору;

- п.п. 1.5.3 Договору, строк повернення позики за траншем № 1 (термін платежу) 05 вересня 2021 року;

- п.п. 1.5.4 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за транш № 1 для споживача на дату укладання договору становить 511,00 %;

- п.п.1.5.5 Договору, орієнтовна загальна вартість позики за траншем № 1 для споживача на дату укладення договору становить 2030,00 грн.;

Згідно з п. 1.3 договору грошові кошти у позику надаються окремими траншами. Загальний розмір усіх наданих за цим договором траншів не може перевищувати розмір невідновлювальної кредитної лінії зазначений в п. 1.9 договору.

Пункт 3.2. Договору передбачає, що сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за позикою за траншем № 1 та /або іншим траншами за цим договором та / або позикою за договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором vzx9217x.

В п. 9 договору визначений графік платежів, згідно з яким термін платежу 05.09.2021 року, транш № 1, сума позики 5000,00 грн., плата за користування позикою 2030,00 грн., заборгованість за договором позики 7030,00 грн.

Паспорт позики містить основні умови кредитування, серед яких дата повернення кредиту 05.09.2021р. та заборгованість за договором усього є 7030,00 гривень. Паспорт відповідачкою підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 798sx873.

ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме надало позичальниці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору, що підтверджується листом про переказ вих. №236494 від 01.09.2025р. ТОВ «ФK «Елаєнс» та договором №04/08-17ПК про надання послугу з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017 року.

Згідно з листом про переказ вих. №236494 від 01.09.2025р. наданого директором ТОВ «ФK «Елаєнс», ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» на картку номер НОМЕР_1 перераховані кошти 07.08.2021 року в розмірі 5000,00 грн. Отримувач коштів ОСОБА_1 , номер транзакції в системі 1442167500.

Із розрахунку заборгованості станом на 01.08.2025 року, загальний розмір заборгованості, становлять: 25030,00грн, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 5000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 20030,00 гривень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами вищевказаного Кредитного договору.

У відповідності до умов договору відповідачка зобов`язалася погашати заборгованість по кредиту, проценти за його використання згідно встановленого договором графіку платежів, однак свої зобов`язання не виконала.

Позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачкою було укладено кредитний договір в електронній формі, у якому було узгоджено істотні умови договору однак, відповідачка свої зобов`язання не виконала та не повернула отримані кошти в обумовлений сторонами у договорі строк. З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст.1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення можуть бути стягнуті річні проценти відповідно до ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до умов договору позики №236494 від 07.08.2021 року, та таблиці обчислення загальної вартості позики строк позики складає до 05.09.2021 року.

З врахуванням викладеного з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню відсотки в межах строку дії договору, узгодженого сторонами, а саме з 07.08.2021 року до 05.09.2021 року у розмірі 2030,00 грн. Доказів того, що в подальшому сторонами пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять.

Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих поза межами дії договору, тобто після 07.08.2021 року відсутні, а наведений позивачем розрахунок заборгованості за відсотками не узгоджується з сумою відсотків, яка доведена до відома споживача та не погоджена сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики №236494 від 07.08.2021р. у розмірі 7030,00 грн. з яких 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2030,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

V. Розподіл судових витрат.

Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2423,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №1286 від 21.09.2025 року.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 в користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 680,45 гривень.

При цьому, з урахуванням вимог ч.1 та ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подану позовну заяву, а саме за позовну заяву майнового характеру, яка подана юридичною особою в електронній формі до сплати підлягав судовий збір в розмірі 2422,40 грн. із врахуванням коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а не 2423,00 грн.

Відтак, позивачем ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» при поданні позовної заяви до суду внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме на 0,60 грн. більше.

Таким чином, позивачу ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» слід повернути судовий збір, внесений ним в більшому розмірі, ніж встановлено законом, при поданні позовної заяви до суду - в розмірі 0,60 гривень, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надано суду: Договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025р., укладеного між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзей Ю.В. та акт №200 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025, згідно з яким загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 5000,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001139 від 25.11.2019р.

З урахуванням відсутності заперечень сторони відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу та висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1404,50 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: 01054, м.Київ, вул.Липинського В`ячеслава, буд.10/1) заборгованість за договором позики №236494 від 07.08.2021 року в розмірі 7030 (сім тисяч тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: 01054, м.Київ, вул.Липинського В`ячеслава, буд.10/1) 680 (шістсот вісімдесят) гривень 45 коп. сплаченого судового збору та 1404 (одну тисячу чотириста чотири) гривні 50 коп. витрат на правову допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: 01054, м.Київ, вул.Липинського В`ячеслава, буд.10/1) внесений при поданні позовної заяви до суду судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, - в розмірі 60 (шістдесят) копійок згідно платіжної інструкції №1286 від 21.09.2025р. (платник: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», отримувач: ГУК у Львів/Яворівська тг/22030101, код отримувача 38008294, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України, рахунок отримувача №UA478999980313111206000013925).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.02.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: 01054, м.Київ, вул.Липинського В`ячеслава, буд.10/1;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Кічак