Рішення № 133966031, 10.02.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/938/25

Провадження № 2/581/44/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

12 грудня 2025 року представник позивача звернулася до суду з позовом, мотивувавши його тим, що 26 березня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №179136714, за яким відповідач має заборгованість. Надалі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Потім між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач отримав права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі вимогу про сплату заборгованості до відповідача.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 14345 грн, сплачений судовий збір.

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області суду від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У поданому відзиві відповідач позовні вимоги не визнає повністю та просить відмовити у їх задоволенні з наступних підстав. Зазначає, що оскільки первісний кредитний договір був укладений 26 березня 2019 року, а позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2025 року, тобто після спливу строку позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України, що і є підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо посилання позивача на воєнний стан та карантин, вважає, що останнім не надано жодних доказів того, що непереборні обставини унеможливлювали подання вказаного позову вчасно. Також відповідач не погоджується з нарахованими відсотками, оскільки вони нараховувалися поза межами строку дії кредитного договору. Крім того, у матеріалах справи відсутній його електронний підпис, який би підтверджував ознайомлення саме з цими умовами кредитного договору, що діяли на момент укладення договору.

Відповідно до відповіді на відзив позивач не погоджуючись із доводами відповідача зазначив, що підписання договору здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні договору, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Щодо нарахування відсотків вказано, що відсотки нараховувались відповідно до умов кредитного договору, яким визначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав. Крім того, відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору.

У період з 30 березня 2020 року по 4 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені у зв`язку з введенням на території України карантину, спрямованого на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби та військового стану, тому звернення позивача з даним позовом 26 листопада 2025 року вчинено в межах строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

26 березня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №179136714 шляхом його підписання відповідачем електронним підписом з використанням логіну особистого кабінету (а.с. 5-6).

Відповідно до пункту 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п. 1.4 договору.

Кредит надається строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за один день користування кредитом (620,5 % річних), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 договору ( п. 1.3, 1.4, 1.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору сторони погодились, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.3., зобов`язання позичальника за договором продовжується на весь період фактичного користування кредитом.

Згідно з п. 4.4 договору сторони дійшли згоди, що в усіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію».

Договір кредитної лінії підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору.

Згідно із графіком розрахунків, що є додатком № 1 до договору №179136714 26 березня 2019 року загальна вартість кредиту складає 7550 грн, з яких: 5000 грн сума кредиту за договором, 2550 грн проценти за користування кредитом, термін платежу 25 квітня 2019 року (а.с. зворот 6).

Відповідно до платіжного доручення від 26 березня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 26 березня 2019 року перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7813 5000 грн згідно з кредитним договором № 179136714 від 26 березня 2019 року (а.с. 71).

28 листопада 2008 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 7).

3 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №20190103 відповідно до умов якого зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с 8-9).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 179136714 у сумі 14345 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 9345 грн заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 10).

Згідно із розрахунком, наданим ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість відповідача за кредитом № 179136714 від 26 березня 2019 року станом на 31 жовтня 2025 року складає 14345 грн, з яких: 5000 грн заборгованість по кредиту, 9345 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 11).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Висновки суду по суті спору.

Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути позику та відсотки за користування нею, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, позику не повернув, відсотки не сплатив.

Надалі на підставі укладених договорів факторингу право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно та належним чином, та з урахуванням переходу права вимоги про повернення боргу за кредитним договором на підставі договорів факторингу до позивача, то суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача розміру несплаченої заборгованості за кредитним договором.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності до даних правовідносин.

Договір позики відповідачем було укладено 26 березня 2019 року, терміном дії до 26 квітня 2019 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України запроваджено карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який неодноразово продовжувався.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19 у наступній редакції: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 8 листопада 2023 року №3450-IX пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX, який набрав чинності 4 вересня 2025 року Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено.

Як було встановлено судом, договір позики №179136714 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено 26 березня 2019 року терміном дії до 26 квітня 2019 року, тобто строк позовної давності мав би закінчитися 26 квітня 2022 року.

Оскільки відповідно до вищевикладених положень ЦК України перебіг строку давності зупинявся на період з 30 березня 2020 року по 4 вересня 2025 року, а позивач 26 листопада 2025 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за цим договором позики, то на день звернення позивача з позовом строк позовної давності не сплинув, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування строків позовної давності при вирішенні даного позову.

Нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору узгоджується із пунктом 4.2. договору.

Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» виниклу заборгованість за кредитним договором №179136714 від 26 березня 2019 року у розмірі 14345 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9345 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3028 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя О. В. Кузьмінський