Ухвала суду № 133963894, 16.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48157/25-к

пр. 1-кс-40577/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту, -

В С Т А Н О В И В :

до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання Заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про арешт майна та накладення арешту на майно, яке було вилучено 24.09.2025 за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 62025000000000786 від 30.07.2025.

Вказане клопотання обґрунтовує тим, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000786 від 30.07.2025 за ч.4 ст. 426-1 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що Рахунковою палатою в Службі зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ) в першій половині 2025 року проводився аудит за результатами якого ухвалено відповідний Звіт аудиту, згідно якого, під час аудиту виявлені недоліки та невідповідності у процесах укладання та супроводження виконання державних контрактів у вказаній службі, в тому числі щодо державного контракту від 03.12.2020 № 870/20 з поставки (закупівлі) Спеціального апаратно-програмного комплексу для виявлення та прогнозування загроз в інформаційній сфері (далі - САПК).

Окрім цього, СЗРУ за результатами проведення Рахунковою палатою аудиту, на підставі наказу Голови СЗРУ від 02.06.2025 № 230/ДСК проведено службове розслідування з метою з`ясування причин та обставин можливого невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцями СЗРУ вимог чинного законодавства України, наказів (розпоряджень) начальників (керівників), що негативно вплинуло на стан виконання покладених на СЗРУ завдань та могло привести до завдання шкоди СЗРУ.

Під час службового розслідування комісією здійснено комплекс заходів, спрямованих на встановлення обставин, пов`язаних з організацією та здійсненням процедури поставки (закупівлі) САПК за державним оборонним замовленням на підставі державного контракту від 03.12.2020 № 870\20, укладанням та супроводженням виконання зазначеного контракту на виконання держаного оборонного замовлення, а також встановлення причин та обставин, які могли привести до завдання шкоди СЗРУ.

Так, з матеріалів аудиту Рахункової палати, матеріалів службового розслідування СЗРУ, а також під час проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій встановлено, що на виконання завдань, визначених Стратегією національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015, затверджені Національна розвідувальна програма на 2016-2020 роки (затверджена Указом Президента України від 24 березня 2016 року № 110-5цт) та Державна цільова програма розвитку розвідувальних засобів Служби зовнішньої розвідки України на період до 2020 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 236-4).

Зазначеними стратегічними документами визначені основні цілі й завдання (заходи) для СЗРУ, спрямовані на розв`язання наявних проблем у діяльності розвідувального співтовариства України та підвищення його ефективності, а також основні напрями реформування і розвитку розвідувальних органів, проведення їх діяльності у відповідність із сучасними вимогами.

Згідно із законами України «Про державне оборонне замовлення» від 03 березня 1999 року № 464-ХІУ та «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ Кабінет Міністрів України затвердив Основні показники державного оборонного замовлення для потреб Служби зовнішньої розвідки України на 2020-2022 роки (додаток 13) (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2020 року № 154-1цт зі змінами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2020 року № 1081-20 «Про внесення змін у додатки 13 і 15 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2020 року № 154-1» внесені зміни у додаток 13 до Основних показників державного оборонного замовлення на 2020-2022 роки, а саме: розділ 2.2 «Засоби технічного озброєння» (спеціальна техніка для забезпечення розвідувальної діяльності підрозділів технічної розвідки) доповнено позицією «2.2.16. Спеціальний апаратно-програмний комплекс для виявлення та прогнозування загроз в інформаційній сфері», рік поставки - 2020 рік, кількість - 1 комплект.

При цьому, корегування Основних показників державного оборонного замовлення на 2020 рік було можливим за умови формування в СЗРУ потреби у доцільності закупівлі САПК.

Встановлено, що підставою для організації здійснення закупівлі САПК слугувала доповідна записка 55 Центру СЗРУ на ім`я Голови СЗРУ № 8/2/2241дск від 25.08.2020, в якій зазначалось про необхідність підготовки технічних вимог до програмно-апаратних комплексів і систем аналізу, з урахуванням запитів зацікавлених підрозділів СЗРУ, а також проведення маркетингового дослідження ринку пропозицій та підготовки переліку компаній, що задовольняють вимогам.

Окрім цього на виконання рішення Голови СЗРУ до доповідної записки № 8/2/2241дск від 25.08.2020 55 Центром СЗРУ було підготовлено іншу доповідну записку № 8/2341дск від 09.09.2020 «Щодо автоматизації роботи з відкритими джерелами», вихідні вимоги до апаратно-програмного комплексу, порівняльну таблицю програмних засобів автоматизації роботи з відкритими джерелами та запропоновано здійснити відповідні закупівлі у вітчизняного виробника за закритою процедурою, зокрема в рамках державного оборонного замовлення.

Окрім цього, встановлено, що після внесення змін до Основних показників державного оборонного замовлення на 2020-2022 роки, щодо поставки (закупівлі) САПК за державним оборонним замовленням на підставі державного контракту від 03.12.2020 № 870\20, розпорядженням Голови СЗРУ від 16.11.2020 № 583/ДСК була утворена тимчасова робоча група з реалізації закупівлі САПК, яку згідно даного розпорядження було зобов`язано: сформувати технічні вимоги на закупівлю, кваліфікаційні вимоги до виконавців державного контракту (договору) на поставку (закупівлю) САПК та критерії оцінки наданих пропозицій; з`ясувати у потенційних виконавців наявність спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, та здійснити їх перевірки щодо контррозвідувального заходу; направити запити до потенційних виконавців державного контракту (договору); здійснити оцінку пропозицій потенційних виконавців, у тому числі відповідності потенційних виконавців встановленим кваліфікаційним вимогам; провести переговори з потенційними виконавцями щодо визначення остаточної ціни на предмет закупівлі; здійснити вибір виконавця.

При цьому організаційне та документальне супроводження діяльності даної тимчасової робочої групи було покладено на Управління інформаційних технологій СЗРУ, яким на виконання зобов`язань, зазначених у розпорядженні Голови СЗРУ від 16.11.2020 № 583/ДСК була проведена відповідна процедура з поставки (закупівлі) САПК про що між СЗРУ та ТОВ «С-Монітор» був укладений державний контракт від 03.12.2020 № 870/20 на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням - САПК.

Надалі СЗРУ на виконання умов даного державного контракту, згідно платіжного доручення від 04.12.2020 № 946 та рахунку на оплату від 03.12.2020 № 33, 07.12.2020 здійснила перерахування грошових коштів зі свого казначейського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в Державній казначейській службі України в сумі 111 997 068,05 грн. на казначейський рахунок ТОВ «С-Монітор» (код 35317123) НОМЕР_2 відкритого 26.11.2020 в Державній казначейській службі України.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також з матеріалів Рахункової палати та матеріалів службового розслідування, проведеного Службою зовнішньої розвідки України встановлено, що укладення державного контракту не передбачало у предметі контракту державного оборонного замовлення років поставки САПК; строки поставки САПК не відповідали строкам, визначеними Основними показниками державного оборонного замовлення на відповідні роки; експлуатація САПК за призначенням співпрацівниками СЗРУ, як визначено у Технічних вимогах не здійснюється, САПК вже тривалий час повноцінно не функціонує, забезпечити його належну роботу із залученням розробника ТОВ «С-Монітор» або самостійно СЗРУ без додаткового бюджетного фінансування неможливо, функціональні структурні підрозділи СЗРУ у використанні САПК не зацікавлені, потреба в даному програмному комплексі відсутня, насамперед у зв`язку із наявністю інших ефективно використовуваних програмно-технічних комплексів в СЗРУ, в тому числі програмно-технічного комплексу «InfoStream». Окрім цього, САПК не задовольняє в повній мірі потреби служби та не здатний в повній мірі виконувати поставлені задання, що вказує на можливі фінансові втрати державних коштів.

Крім того, на даний час встановлено, що ТОВ «С-Монітор» значну частину грошових коштів, отриманих від СЗРУ, зі свого казначейського рахунку перерахувала в якості передоплати на рахунки сумнівних суб`єктів господарювання, а саме фізичних-осіб підприємців (далі - ФОП) та товариств з обмеженою відповідальність (далі - ТОВ), у тому числі за начебто поставлені програмні модулі згідно укладених договорів.

На даний час у органу досудового розслідування існують підстави вважати, що таким чином військові службові особи СЗРУ, посадові особи ТОВ «С-Монітор», а також ФОП та посадові особи ТОВ, на розрахунків рахунки яких ТОВ «С-Монітор» перерахувало грошові кошти, діючи за попередньою змовою, групою осіб, здійснили заволодіння бюджетними коштами СЗРУ, які в подальшому з порушенням вимог податкового законодавства через низку суб`єктів господарювання з ознаками «фіктивності», бухгалтерських та банківських операцій були легалізовані, шляхом проведення фінансових операцій із ними, конвертовані в готівкові кошти та розподілені між учасниками злочинної схеми.

На даний час встановлено, що до протиправних дій у вказаному кримінальному провадженні мають відношення:

1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (на момент вчинення злочину обіймав посаду Голови СЗРУ) - затвердив доповідну записку, яка стала підставою для укладення контракту;

2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника Голови СЗРУ - начальника 55 Центру) - підписував доповідну записку на обґрунтування закупівлі САПК, був одним із ініціаторів закупівлі;

3. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника директора 2 департаменту 55 Центру) - був одним із ініціатором закупівлі, очолював тимчасову робочу групу по закупівлі САПК та лобіював питання цієї закупівлі;

4. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника начальника Центру - директора 2 департаменту 55 Центру) - був одним із ініціаторів закупівлі САПК та лобіював питання цієї закупівлі;

5. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (на момент вчинення злочину перебувала у розпорядженні директора 3 департаменту) - приймала участь в роботі комісії із закупівлі САПК та в комісії з прийняття САПК;

6. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника начальника Управління інформаційних технологій - начальника 5 відділу УІТ) - був головою тимчасової робочої групи із закупівлі САПК, якою безпідставно підтверджувалася необхідність його закупівлі та підписував державний контракт на поставку (закупівлю) САПК;

7. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника Управління технічного озброєння та спеціальних досліджень) - готував пропозиції СЗРУ про корегування (зміни) ДОЗ на 2020 рік про необхідність закупівлі САПК;

8. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника УІТ з 01.08.2019 по 25.11.2020) - займався організаційним та документальним супроводженням діяльності тимчасової робочої групи, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;

9. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника УІТ з 04.12.2020 по 08.11.2021) - після звільнення ОСОБА_12 продовжував організовувати роль очолюваного підрозділу в закупівлі САПК;

10. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (на момент вчинення злочину обіймала посаду головного спеціаліста 2 відділу бухгалтерської служби ФЕУ) - здійснила реєстрацію державного контракту раніше санкції Голови СЗРУ про дозвіл на 100-відсоткову передоплату;

11. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника юридичного управління) - візував державний контракт, не дивлячись на виявлені в проекті державного контракту зауваження його підлеглими;

12. ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника начальника відділу - начальника 1 напряму 4 відділу УІТ) - був заступником голови тимчасової робочої групи з закупівлі САПК, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;

13. ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника 1 відділу УІТ) - був членом тимчасової робочої групи з закупівлі САПК, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;

14. ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника 3 відділу УІТ) - був членом тимчасової робочої групи з закупівлі САПК, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;

15. ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (на момент вчинення злочину обіймав посаду консультанта 2 напряму 4 відділу УІТ) - був членом тимчасової робочої групи з закупівлі САПК, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;

16. ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (на момент вчинення злочину засновник та керівник ТОВ «С-Монітор») - за попередньою змовою зі службовими особами СЗРУ поставила неякісний продукт, отримані грошові кошти перевела в готівку шляхом відмивання в фіктивних фірмах, розподіливши отримані кошти між учасниками злочинної схеми;

17. ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_16 (на момент вчинення злочину головний бухгалтер ТОВ «С-Монітор» - сприяла протиправним діям керівника та засновника ТОВ «С-Монітор» у заволодінні грошовими коштами та їх відмиванню;

18. ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (на момент вчинення злочину начальник відділу розробки ТОВ «С-Монітор» - був членом комісії з приймання САПК, фактичний розробник програми САПК, впроваджував роботу САПК в СЗРУ;

19. ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_17 (на момент вчинення злочину головний фахівець із супроводу ТОВ «С-Монітор») - був членом комісії з приймання САПК від ТОВ «С-Монітор».

Так, під час досудового розслідування та виконання доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України, оперативними працівниками ГОУ Державного бюро розслідувань та ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, 23.09.2025 здобуто інформацію про те, що особи вказані вище, які можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, на даний час обізнані у проведенні досудового розслідування в зазначеному вище кримінальному провадженні, вживають заходи щодо знищення речових доказів (чорнові записи, документи, мобільні телефони, носії інформації та інше майно), що мають суттєве значення для доказування факту вчинення ними та іншими причетними особами протиправних дій у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, з метою врятування від знищення майна - речових доказів у кримінальному провадженні, що мають значення для розслідування кримінального правопорушення, 24.09.2025 старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_24 проведено невідкладний обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , (колишня назва - АДРЕСА_2 яка згідно з договором купівлі-продажу належить на праві власності ОСОБА_4 .

В ході проведеного обшуку виявлено та вилучено:

1. Мобільний телефон One plus 9 pro 5 G модель LE2121, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .

Вилучені речі та документи зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку із чим, постановою слідчого від 24.09.2025 вони визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.

Вказаний обшук, неможливо було раніше передбачити і спрогнозувати та отримати відповідний дозвіл - ухвалу слідчого судді, оскільки вказані особи до цього не були обізнані в проведенні Державним бюро розслідування досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та встановлення обставин 2020 року щодо закупівлі САПК, який на той час не потребував потреби і не використовується на теперішній час СЗРУ.

На момент невідкладного проведення обшуку у органу досудового розслідування були наявні підстави для проникнення до житла без ухвали слідчого судді у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним із врятуванням майна (речових доказів) необхідного для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Крім того, слідчий та прокурор не мали об`єктивної можливості перед проведенням обшуку звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням.

Поряд із цим, вищевказані речі неможливо було б отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 цього Кодексу, або за допомогою інших слідчих дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки б це створило загрозу їх знищення особами, які мають відношення до вказаних протиправних дій та унеможливило документування кримінального правопорушення.

Вказані речі мають важливе значення для досудового розслідування, а відомості, які містяться у відшуканих речах, можуть бути доказами під час судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, надалі у відповідності до вимог ст.ст. 233, 234, 236 КПК України, старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_24 , за погодженням з заступником начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , невідкладно в порядку ч.3 ст. 233 КПК України звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про дозвіл на його проведення, яке слідчим суддею розглянуто 25.09.2025 та задоволено частково, яким надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною вище адресою без вилучення переліченого майна.

Про факт часткового задоволення клопотання, а саме надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , без можливості вилучення вказаного вище майна органу досудового розслідування стало відомо 25.09.2025 під час розгляду слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва клопотання про надання дозволу на проведення обшуку.

Так, майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 під час проведення обшуку 24.09.2025 у вказаному кримінальному провадженні має важливе значення для досудового розслідування, а відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з підстав у ньому зазначених.

Власник майна в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвоката, власників майна, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, поновити пропущений строк на подання клопотання про арешт майна та накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку 24.09.2025 за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме мобільний телефон One plus 9 pro 5 G модель LE2121, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1