Ухвала суду № 133958584, 10.02.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2463/26

Провадження № 1-кс/344/1315/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження №12025090000000113 від 03.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч.1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 255-3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч.1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 255-3 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у липні 2025 року ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи корисливі мотиви, умисно, спланували вчинення вимагання грошових коштів у сумі 34 000 доларів США у потерпілого ОСОБА_10 як повернення неіснуючого боргу. Після цього систематично з липня 2025 року по вересень 2025 року ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб за допомогою телефонного зв`язку вимагали у ОСОБА_10 вказану суму коштів, погрожуючи застосуванням насильства щодо останнього та його близьких родичів, а також пошкодженням та знищенням його майна. Продовжуючи свою злочинну діяльність. ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 27.07.2025 близько 14.00 год. прибули по місцю проживання потерпілого ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 та, погрожуючи застосуванням насильства щодо нього та його близьких родичів, пред`явили вимогу негайно передати їм 3000 доларів США як частину від загальної суми вимоги неіснуючого боргу. При цьому, з метою демонстрації справжності своїх злочинних намірів, ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ,не припиняючи погроз застосування фізичного насильства, схопив ОСОБА_10 за одяг та почав душити, спричинивши фізичний біль потерпілому. ОСОБА_10 , сприймаючи погрози своєму життю і здоров`ю як реальні, повідомив ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що наразі немає зазначеної суми коштів та з метою уникнути подальших погроз вимагачів та можливого застосування щодо нього фізичного насильства з їх боку та їхньої присутності в себе у квартирі, повідомив про наявність у власності автомобіля марки «ДАФ» приблизною вартістю 15 000 доларів США, який може передати їм у погашення частини від пред`явленої загальної суми вимоги, на що ті погодились та покинули місце проживання потерпілого. Не отримавши обіцяного від потерпілого у визначений ними час ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в серпні 2025 року продовжили вимагати у ОСОБА_10 неіснуючий борг та, погрожуючи застосуванням насильства щодо нього і його близьких родичів зобов`язали здійснювати що разовий переказ грошових коштів в сумі 500 доларів США на зазначені ними банківські карткові рахунки в гривневому еквіваленті згідно з курсом Національного банку України на час здійснення грошового переказу.

ОСОБА_10 , сприймаючи погрози ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , як реальні, з власної банківської карти 02.08.2025 о 17.13 год. перерахував на банківську карту ОСОБА_9 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 21 000 гривень та 27.08.2025 о 09.57 год. перерахував на банківську карту № НОМЕР_2 , якою користується ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі 21 000 гривень. Отримані грошові кошти ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 поділили між собою.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, не працюючому, одруженому, раніше не судимому, 09.02.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

29 жовтня 2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області у кримінальному провадженні №12025090000000113 від 03.02.2025 продовжено строк досудового розслідування до 6 місяців, тобто до 04.03.2026.

Обґрунтованість підозри пред`явленої ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, заявою та допитами потерпілого ОСОБА_10 та свідків, протоколами впізнання свідків та потерпілого, протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ, протоколами обшуків, протоколами оглядів, іншими матеріалами кримінального провадження.

Зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованого злочину, оскільки злочин, у вчиненні якого він підозрюється у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті дванадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна, дані про особу ОСОБА_4 , його соціальні зв`язки, дають підстави вважати про те, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та дієвості кримінального провадження.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним множинності злочинів, усвідомлюючи невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, може змінити місце проживання без повідомлення слідчого, чи прокурора та може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Тяжкість інкримінованого злочину та перспектива тривалого позбавлення волі є самостійною підставою вважати, що підозрюваний може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 , маючи зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від органів досудового розслідування. Також, маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) зазначено, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.

- незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки специфіка злочину, передбаченого ст. 189 КК України, полягає у залякуванні жертви. Перебуваючи на волі, підозрюваний будучи безпосередньо знайомий із потерпілим, вчинив злочини за місцем його проживання, може реалізувати свої погрози з метою змусити потерпілого змінити показання або забрати заяву, що унеможливить встановлення істини. Крім того, після затримання правоохоронними органами інших осіб причетних до скоєння даного злочину ОСОБА_4 продовжив телефонувати до потерпілого ОСОБА_10 та в ході розмов з останнім збільшив суму вимоги та наказав перераховувати грошові кошти вже йому особисто.

Окрім того, враховуючи, що існує взаємообумовленість інкримінованих підозрюваному ОСОБА_4 діянь із діями інших підозрюваних, існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , може прямо чи опосередковано впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показів, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності.

Також, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, сам факт допиту потерпілих та свідків слідчим під час досудового розслідування, не зменшує ризик протиправного впливу на них принаймні до їх допиту на стадії судового розгляду.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків слід виходити із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки допит потерпілих та свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу підозрюваного на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 знає про наявність аудіо- та відеоматеріалів фіксації злочину, а тому, перебуваючи на волі, може вжити заходів щодо видалення електронних доказів або знищення засобів зв`язку, які мають значення для справи. Також існує ризик штучного затягування строків досудового розслідування шляхом ухилення від явки до слідчого під надуманими приводами а також вдатися до умисного вчинення самокалічення або симулювати хворобу.

вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може вчиняти злочини проти життя та здоров`я потерпілих з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини та, враховуючи специфіку вчиненого підозрюваним ОСОБА_4 вимагання характеризувались тривалим психологічним тиском та погрозами застосування фізичного насильства щодо потерпілого, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим. Будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, надасть підозрюваному можливість довести свій злочинний умисел до кінця або помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів.

Враховуючи вищенаведене, репутацію підозрюваного, тяжкість кримінальних правопорушень, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки є недостатнім, для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст. 189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до слідчого), але в жодному разі не здатний фізично обмежити підозрюваного від контактів із потерпілим та реалізації висловлених погроз.

Специфіка вимагання полягає у використанні страху як інструменту. Перебуваючи на волі під заставою, підозрюваний, маючи стійкий злочинний умисел, може сприйняти звільнення як можливість закінчити справу або помститися за звернення до поліції. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного є фізична розправа або залякування.

Домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки ОСОБА_4 , усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, за який передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі максимальним строком до дванадцяти років, матиме змогу змінити місце проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задовольнити. Заставу просив не визначати, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства та погрозою його застосування

Захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечив, просив застосувати альтернативний запобіжний захід та визначити заставу в розумних межах, оскільки підозрюваний буде давати покази, має сім`ю, вчиться, має проблеми зі здоров`ям. Син потерпілого справді заборгував підозрюваному і не повертає кошти. Крім того, ризики є необґрунтованими, оскільки підозрюваний ніяк не може вплинути на інших підозрюваних, оскільки всі вони перебувають під вартою.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, пояснив, що він просто хоче повернути свої гроші, які він заробив та які йому завинив син потерпілого. Він вину визнає частково та буде давати покази, нікуди тікати не збирається, жодного насильства до потерпілого не застосовував.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

09.02.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та цього ж дня його затримано.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, заявою та допитами потерпілого ОСОБА_10 та свідків, протоколами впізнання свідків та потерпілого, протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ, протоколами обшуків, протоколами оглядів, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованого злочину, оскільки злочин, у вчиненні якого він підозрюється у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті дванадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлює про можливість покарання за вчинення злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Також враховуючи режим воєнного стану на території України, ОСОБА_4 , використовуючи допомогу сторонніх осіб, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 , маючи зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від органів досудового розслідування.

- п. 3 - незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Підозрюваний, будучи безпосередньо знайомий із потерпілим, вчинив злочини за місцем його проживання, може реалізувати свої погрози з метою змусити потерпілого змінити показання або забрати заяву, що унеможливить встановлення істини. Крім того, після затримання правоохоронними органами інших осіб причетних до скоєння даного злочину ОСОБА_4 продовжив телефонувати до потерпілого ОСОБА_10 та в ході розмов з останнім збільшив суму вимоги та наказав перераховувати грошові кошти вже йому особисто.

Вирішуючи дане клопотання враховую також наявність доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначеного кримінального правопорушення, зокрема такими у кримінальному провадженні є покази потерпіли, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, його вік, міцність соціальних зв`язків, те, що він раніше не судимий. Але, в той же час, суд враховує, зухвалість та обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність воєнного стану, те, що потерпілим у кримінальному провадженні є батько діючого військовослужбовця.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання за його вчинення позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, який відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Ураховуючи те, що ОСОБА_4 , з метою повернення коштів (існуючого чи неіснуючого боргу) звернувся до інших осіб щоб залякати потерпілого, безпосередньо був присутній вдома в потерпілого під час погроз та сам погрожував потерпілому, обрання більш м`якого запобіжного заходу не являється за можливе, оскільки застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілих, свідків.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме з 09.02.2026 року.

На підставі керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 березня 2026 року включно в межах строку досудового розслідування.

Тримання під вартою ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)"

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний тест ухвали оголошено 10.02.2026 року о 16:00 год.