Ухвала суду № 133956423, 04.02.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11024/24

Провадження № 1-кс/202/797/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

власника майна ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024040000000085 від 09.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024040000000085 від 09.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.209 КК України.

В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що 29.01.2026 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає свідок ОСОБА_6 , в ході якого було вилучено: - мобільний телефон марки «іPhone» білого кольору з сім-карткою.

Постановою слідчого від 29.01.2026 вилучений мобільний телефон, визнано речовим доказом на підставі ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим прокурор, відповідно ст.ст. 170 -171 КПК України з метою збереження його як речового доказу просить накласти на нього арешт.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив його задовольнити. На питання суду пояснив, що власнику майна про підозру повідомлено не було, НРСД не проводилось. Зазначив, що ОСОБА_6 було допитано як свідка, він повідомив, що займався оформленням документації стосовно земельних ділянок у незаконному заволодінні яких повідомлено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Представник власник майна - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що ОСОБА_6 не є підозрюваним у кримінальному провадженні, органом досудового розслідування не надано доказів, які б давали вважати вилучене у нього майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи таким, що зберегло на собі його сліди. Просив відмовити у задоволенні клопотання. Пояснив суду, що ОСОБА_6 є ФОП, діяльність якого пов`язана з виготовленням земельної документації. Слідчий викликав його для проведення допиту, в ході обшуку ОСОБА_6 надав свій мобільний телефон для огляду співробітнику СБУ.

Дослідивши клопотання та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000085 від 09.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.209 КК України.

Згідно клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що 31.05.2021 ОСОБА_7 на підставі підроблених документів, а саме: Державного акта на землю від 28.01.1997 № IV-ДП 005968, разом із технічною документацією із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки із кадастровим номером 1211455400:01:012:0519, за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрував на своє ім`я право власності на вказану земельну ділянку, після чого відчужив її.

03.11.2021 ОСОБА_8 на підставі підроблених документів, а саме: Державного акта на землю від 28.01.1997 IV-ДП 005967, разом із технічною документацією із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки із кадастровим номером 1221455400:01:012:0540 за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрував на своє ім`я право власності на вказану земельну ділянку, після чого відчужив її.

29.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 (в редакції Закону 2617-IІІ від 22.11.2018), ч.4 ст.358, ч.1 ст.209 КК України.

29.01.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 (в редакції Закону 2617-IІІ від 22.11.2018), ч.4 ст.358, ч.1 ст.209 КК України.

29.01.2026 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає свідок ОСОБА_6 , в ході якого було вилучено: - мобільний телефон марки «іPhone» білого кольору з сім-карткою.

Постановою слідчого від 29.01.2026 вилучений телефон, визнано речовими доказами на підставі ст. 98 КПК України.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту є запобігання можливості його пошкодження, знищення, перетворення та відчуження.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту, прокурор просить арештувати майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в порядку, визначеному п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У випадку, передбаченому пунктом 1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В той же час, на переконання суду, прокурором жодним чином не обґрунтовано підстави вважати, що мобільний телефон ОСОБА_6 зберіг на собі сліди кримінального правопорушення і може бути використаний як доказ факту та обставин що встановлюються під час кримінального провадження, набутий кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки матеріали клопотання не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що вилучений за місцем проживання свідка ОСОБА_6 мобільний телефон підшуканий, виготовлений, пристосований або використаний як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберіг на собі його сліди чи призначався (використовувався) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

Як встановлено судом, у даному кримінальному провадженні 29.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в той час як власник майна ОСОБА_6 не є стороною кримінального провадження, йому не повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення в тому числі й у даному кримінальному правопорушенні.

При цьому суд приймає до уваги, що події вчинення кримінальних правопорушень датовані 2021 роком (тобто майже п`ять років тому), свідок ОСОБА_6 є ФОП, діяльність якого пов`язана з виготовленням технічної документації із землеустрою та він не заперечував надання своїх послуг ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Зважаючи викладене, слідчий суддя дійшов до висновку, що органом досудового розслідування не доведено, що перелічене у клопотанні тимчасово вилучене майно у виді мобільного телефону відповідає вимогам та критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що майже через 5 років після надання послуг із виготовлення технічної документації телефон має якесь доказове значення у даному кримінальному провадженні або набутий протиправним шляхом чи отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому арешт вилученого у ході обшуку майна не є розумним та співрозмірним обмеженню права власності та завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя також зазначає, що саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом від 29.01.2026 без належного обґрунтування клопотання не є належною підставою для накладення арешту, не відповідає завданням кримінального провадження під час проведення досудового розслідування, у зв`язку з чим клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 98, 110, 131- 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого 29.01.2026 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 майна у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024040000000085 від 09.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.209 КК України - мобільного телефону марки «іPhone» білого кольору з сім-карткою відмовити повністю.

Відповідно ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Арешт майна може бути скасований у порядку встановленому КПК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1