Ухвала суду № 133956228, 07.02.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1620/26

Провадження № 1-кс/201/426/2026

УХВАЛА

07 лютого 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 62025170030027875 від 18.12.2025 клопотання слідчого ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ягідне Хабаровського краю РФ, громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В судовому засіданні приймали участь

прокурор ОСОБА_4

захисник ОСОБА_6

підозрюваний ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого відділу ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030027875 від 18.12.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025 та № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.

Органом досудового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_5 перебуваючи на посаді стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 13.09.2025 року, самовільно залишив місце служби, а саме місце розташування військової частини НОМЕР_1 , та в подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 06.02.2026 року.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

07.02.2026 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор вважає за необхідне обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою оскільки наявні ризики, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі, а саме запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

З огляду на викладене, в повному обсязі запобігти настанню вказаних ризиків у випадку застосування більш м?яких запобіжних заходів неможливо.

Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, на його задоволенні наполягала.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи свою позицію тим, що підозрюваний залишив військову частину у зв`язку з конфліктною ситуацією, яка виникла між ним та командиром роти зазначеної військової частини. При цьому підозрюваний зазначив, що самовільно був відсутній у військовій частині до 02.02.2026 року, після чого був доставлений до органів Військової служби правопорядку, де утримувався до 06.02.2026 року, а в подальшому був доставлений до органів Національної поліції України.

Крім того, підозрюваний та його захисник просили застосувати до нього запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, посилаючись на наявність у підозрюваного суттєвих проблем зі станом здоров`я. Зокрема, зазначалося, що підозрюваний отримав контузію та поранення під час виконання бойового завдання, а також страждає на хронічне неврологічне захворювання епілепсію, що потребує постійного медичного нагляду та лікування.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що 07.02.2026 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: - висновком службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення місця служби; - поясненнями військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які підтверджують обставини відсутності у військовій частині ОСОБА_5 , та його ухилення від військової служби в умовах воєнного стану; - іншими матеріалами у своїй сукупності.

Сукупність цих доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необгрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Тим самим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд вважає встановленим, що існує наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України України, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

Також, встановлена наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, підозрюваний має можливість впливати на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на них, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Крім того, встановлена наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначений ризик обґрунтовується тим, що за наявних обставин існує реальна можливість повторного вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України, або ж вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого статтею 408 КК України. Додатково вказаний ризик істотно посилюється тією обставиною, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має судимість, що свідчить про наявність у нього стійкої схильності до протиправної поведінки та підвищує ймовірність повторного вчинення кримінальних правопорушень.

Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Таким чином судом встановлено наявність ризиків визначених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відносно підозрюваного може бути обрано запобіжний захід.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину, раніше судимий, має проблеми зі здоров`ям, отримав поранення від час виконання бойових завдань по захисту Вітчизни, а також тяжкість кримінального правопорушення в якому він підозрюється, обставини вказаного кримінального правопорушення, його попередню поведінку.

Також суд враховує вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України згідно якої можливе застосування єдиного запобіжного заходу у виді триманні під вартою, що в сукупності з вищенаведеними обставинами свідчить про неможливість забезпечення встановленого судом ризиків менш суворим запобіжним заходом ніж тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов?язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. У зв?язку з цим, а також враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить у розмірі 133 120 гривень.

Доводи прокурора про незастосування застави не обґрунтовані жодним аргументом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою є 06 квітня 2026 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним стосовно ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 133 120 гривень, ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали буде оголошено 09 лютого 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1