Ухвала суду № 133951508, 04.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 лютого 2026 року справа № 320/15714/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання ДПС України про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області з позовом, в якому позивач просить суд:

- поновити терміни подання адміністративного позову;

- визнати протиправним та скасувати Рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в Реєстрі платників єдиного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі №320/15714/23 як співвідповідача Державну податкову службу України.

04.06.2024 через підсистему "Електронний Суд" Головним управлінням ДПС у Київській області подано відзив на позовну заяву.

12.06.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив.

22.06.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву ДПС України, разом з яким подано клопотання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, в якому відповідач-2 просить суд розглянути справу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. В обґрунтування цього клопотання відповідач-2 посилається на частину 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що адміністративна справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, якщо відсутнє відповідне клопотання. Водночас, за наявності такого клопотання або з ініціативи суду, справа підлягає розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач-2 вважає, що у даній справі існують підстави для проведення розгляду справи саме у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін. Зокрема, відповідач-2 зазначає, що це необхідно для встановлення всіх обставин справи, а також для надання можливості представнику контролюючого органу надати вичерпні пояснення щодо спростування доводів позивача та обґрунтування позиції органу щодо підстав прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідач-2 просить суд забезпечити розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, що, на його думку, сприятиме повному, об`єктивному та змагальному розгляду спору.

Розглянувши дане клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною 7 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд зазначає, що предметом позову є, зокрема, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №37/10-36 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку та зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку.

Жодних обґрунтувань подане відповідачем клопотання від 19.11.2024 не містить.

Суд зауважує, що відповідачем не зазначено, які саме обставини мають бути з`ясовані виключно в судовому засіданні і чому такі питання не можуть бути з`ясовані в порядку письмового провадження, зокрема шляхом надання оцінки відповідним доводам контролюючого органу, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Суд наголошує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії.

З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Крім того, суд зауважує, що заявлене відповідачем клопотання є заявою з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Частиною 1 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, серед іншого, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення)

Однак, відповідачем-2 не наведені обґрунтовані обставини, які б свідчили про доцільність розгляду справи в судовому засіданні, а посилання на важливість вказаної справи для держави та складність предмета доказування не є достатньою підставою для здійснення розгляду цієї справи у судовому засіданні, оскільки захист економічних інтересів держави віднесено до функцій контролюючих органів, проте ці обставини не означають, що кожна справа за участю контролюючих органів має бути розглянута виключно в судовому засіданні.

Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження в цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Додатково суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі, неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасований до теперішнього часу.

Отже, на дату ухвалення судового рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.

Відповідно до пункту 3 вказаного вище Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Керуючись статтями 12, 241 - 243, 248, 262 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1. Відмовити в задоволенні клопотання ДПС України про розгляд справи №320/15714/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали суду можуть бути наведені в апеляційній скарзі на судове рішення суду першої інстанції.

Суддя Кушнова А.О.