Рішення № 133949712, 10.02.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 лютого 2026 р. Справа № 120/4940/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" (далі - ТОВ "Шляхово-будівельне управління-58", позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що постановою Відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 04.03.2025 № ПШ 080700 до товариства застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж), відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону.

На переконання позивача, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки у цьому випадку товариство не виступало перевізником в розумінні норм Закону України "Про автомобільний транспорт", що в даному випадку виключає відповідальність за відсутність визначених законом документів для перевезення вантажів.

Ухвалою від 17.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

01.05.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечила щодо задоволення заявлених позивачем вимог та вказала про наступне.

Положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відсутність необхідних документів (в даному випадку відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, визначених положеннями Закону № 2344- ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 30.01.2025 № АР070239.

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 04.03.2025 № ПШ080700.

На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

У поданому відзиві відповідач вказує, що факт перевезення вантажу не заперечується самим позивачем. Натомість на підставу скасування постанови посилається на договір про надання послуги з видалення (захоронення) побутових відходів. Разом з тим сторона відповідача звертає увагу суду на те, що згідно договору про надання послуги з видалення (захоронення) побутових відходів виконавцем покладається обов`язок лише щодо забезпечення утилізації відходів, тобто з істотних умов договору відсутній обов`язок щодо здійснення перевезення відходів, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП "АП0628" є основним кведом діяльності 38.11 Збирання безпечних відходів (основний).

Натомість 30.01.2025 мало місце вантажне перевезення саме автомобільним перевізником ТОВ "ШБУ-85" та транспортним засобом, який належить та використовувався позивачем, із найманою працею водія, що не заперечується самим позивачем.

Враховуюче вищевикладене, відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

02.05.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій, посилаючись на норми ЗУ "Про автомобільний транспорт", Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, вказав, що наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою виключно у випадку здійснення перевезень вантажів на договірних умовах (на комерційній основі).

30.01.2025 ОСОБА_1 перевіз побутові відходи ТОВ "ШБУ-58" до місця їх утилізації (полігону ТПВ), які були там відвантажені, на підтвердження чого до суду надано відповідний корінець талону. Таке перевезення не відбувалося на комерційній основі, а тому ТОВ "ШБУ-58" не виступало автомобільним перевізником на момент проведення рейдової перевірки від 30.01.2025.

Отже, у водія був відсутній обов`язок пред`явити посадовій особі товарно-транспортну накладну, що свідчить про відсутність у його діях порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

12.05.2025 представник відповідача подала до суду додаткові пояснення у справі.

Вирішуючи питання про можливість їх прийняття до розгляду суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Отже, подання стороною додаткових письмових пояснень нормами процесуального права не передбачено.

Винятком є положення ч. 5 ст. 159 КАС України, відповідно до яких суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Тобто додаткові письмові пояснення в адміністративному процесі можуть надаватися стороною лише за ініціативою суду та лише щодо окремого питання.

Водночас вказаних обов`язкових умов представник позивача не дотримався та подав суду додаткові письмові пояснення з власної ініціативи.

Відтак суд доходить висновку про неможливість прийняття до розгляду таких письмових пояснень та їх врахування під час ухвалення рішення у справі. В іншому разі це порушуватиме принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" засновано 13.08.2014, Основним видом господарської діяльності за КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад. Інші види діяльності Електромонтажні роботи, Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, Неспеціалізована оптова торгівля, Будівництво житлових і нежитлових будівель, Виробництво бетонних розчинів, готових для використання, Виробництво сухих будівельних сумішей, Забір, очищення та постачання води, Будівництво трубопроводів, Підготовчі роботи на будівельному майданчику, Вантажний автомобільний транспорт, Надання в оренду будівельних машин і устатковання, Будівництво інших споруд, н.в.і.у., Організація будівництва будівель, Будівництво мостів і тунелів, Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, Будівництво водних споруд, Інші будівельно-монтажні роботи, Штукатурні роботи, Установлення столярних виробів, Покриття підлоги й облицювання стін, Малярні роботи та скління, Інші роботи із завершення будівництва, Покрівельні роботи, Надання в оренду вантажних автомобілів.

30.01.2025 працівниками Відділу Державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки "IVECO", номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт від 30.01.2025 АР № 070239, в якому зазначено, що під час проведення перевірки уповноваженими особами відповідача виявлено порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки на момент перевірки була відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж.

Акт підписано водієм транспортного засобу без зауважень.

За наслідками розгляду акта від 30.01.2025 АР № 070239 відповідачем було винесено постанову від 04.03.2025 № ПШ 080700 про застосування до перевізника адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн, за порушенням статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На розгляд справи позивач не з`явився, пояснень або заперечень до відділу не подав.

Водночас, позивач не погоджується із вказаною вище постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки вказує, що не являється перевізником в розумінні норм Закону, та зазначає, що ним здійснювалось перевезення власного вантажу (побутових відходів на підставі Договору про послуги з підготовки робочої карти для видалення (захоронення) побутових відходів від 01.01.2025), тому він не підлягає відповідальності за відсутність на момент проведення перевірки ТТН, оскільки таку має пред`являти виключно перевізник, який здійснює перевезення вантажу на комерційній основі.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком № 1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно із пунктами 2 та 4 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Положення про формений одяг, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Надаючи оцінку правомірності застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до спірної постанови, суд виходив з такого.

Як зазначав суд вище відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363, далі в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

За визначенням наведеним у п. 1 Правил № 363:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажовідправник фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

За приписами пунктів 11.2-11.6 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для пред`явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1 10 товарно-транспортної накладної).

У таких випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ у паперовій або електронній формі, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В контексті наведеної вище норми статті 60 Закону № 2344-III суд наголошує, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта, оскільки під час проведення перевірки перевезення здійснювалось на транспортному засобі позивача для власних потреб, а не на договірній основі.

Питання відповідності особи, яка перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом № 2344-III в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-III, є виключно автомобільний перевізник, який здійснює яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів.

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У постанові від 20.03.2025 по справі № 380/13118/23 Верховний Суд вказав, що приписи частини другої статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" містять дві умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону, а саме:

- особа повинна бути суб`єктом господарювання, який надає послугу з перевезення;

- перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах;

- використання транспортного засобу на законних підставах.

Інших умов щодо визначення особи, як автомобільного перевізника, законодавцем не встановлено.

В контексті встановлених обставин, варто вказати, що стаття 1 Закону № 2344-III містить лише загальне визначення автомобільного перевізника. В той же час, глава 6 вищезгаданого закону більш детально розкриває та уточнює визначення поняття "автомобільного перевізника", що здійснює, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах.

Так, за визначенням наведеним у статті 33 ЗУ № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

З урахуванням наведеного, враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд зауважує, що можливість застосування до особи статусу автомобільного перевізника, можливе лише за наявності факту перевезення вантажів на договірних умовах, саме надання послуги з перевезення вантажу.

В той час в контексті наведених визначення наведеного у статті 1 ЗУ № 2344-III, для вирішення питання, хто може бути автомобільним перевізником при перевезенні пасажирів/вантажу також варто взяти до уваги таке визначення як "послуги з перевезення пасажирів чи вантажів", тобто це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Крім того, за нормами ЗУ № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що 30.01.2025 працівниками Відділу Державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки "IVECO", номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт від 30.01.2025 АР № 070239, в якому зазначено, що під час проведення перевірки уповноваженими особами відповідача виявлено порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки на момент перевірки була відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж.

Водночас сторонами спору не спростовується, що під час проведення перевірки транспортного засобу марки "IVECO", належного позивачу, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 останній надав посадовим особам трансбезпеки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та подорожній лист з 28.01.2025 по 31.01.2025 № 1/23, за яким на згаданому вище ТЗ водій, зокрема 30.01.2025 здійснював завдання з вивозу сміття.

При вирішені цього спору суд враховує, що основним видом економічної діяльності ТОВ "ШБУ-58" є 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Згідно аргументів сторони позивача при виконанні робіт з будівництва ТОВ "ШБУ-58" акумулює побутові відходи, у зв`язку з чим регулярно виникає необхідність їх утилізації, здійснення чого за допомогою власної матеріально-технічної бази не є можливим.

В той же час матеріали справи містять Договір про надання послуги з підготовки робочої карти для видалення (захоронення) побутових відходів № б/н від 01.01.2025 та договір про надання послуги з видалення (захоронення) побутових відходів № б/н від 02.01.2025, укладені між ТОВ "ШБУ-58" (Замовник) та КП "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради (Виконавець).

За умовами договору № б/н від 01.01.2025, Виконавець надає Замовнику послуги підготовки робочої карти на міському полігоні видалення (захоронення) побутових відходів для його потреб, а саме видалення (захоронення) побутових відходів.

За п. 1.1 договору № б/н від 02.01.2025, Виконавець приймає на себе зобов`язання у період дії цього Договору надавати послуги з видалення (захоронення) відходів, що надходять від Замовника, на полігон твердих побутових відходів (надалі полігон ТПВ), а Замовник зобов`язується здійснювати оплату, передбачену цим Договором.

Підставою для прийняття відходів на розміщення до полігону ТПВ є пред`явлення талонів, які надаються Замовнику в необхідній кількості та виходячи із ваги відходів, що навантажуються у відповідний транспортний засіб (п. 1.3 договору № б/н від 02.01.2025). У п. 2.4 договору № б/н від 02.01.2025 визначено, що Замовник завозить своїм транспортним засобом відходи Виконавцеві… Корінець талона, погашений друком Виконавця, повертається Замовникові.

Матеріали справи також містять: виставлені Виконавцем рахунки № СФ-0007080 та № СФ-0007081 від 06.12.2024 (копії додаються), які були сплачені Замовником, акти здачі прийняття робіт (надання послуг) № КТ-0000134 та № КТ-0000135 на видалення (захоронення) 90 м3 побутових відходів; корінець талону від 30.01.2025 на перевезення.

В контексті встановлених обставин, суд зауважує як на визначенні поняття "автомобільний перевізик", наведеного у чинному законодавстві, за яким автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

У цьому випадку судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що на момент проведення перевірки ТОВ "ШБУ-58" здійснювало перевезення вантажу на договірних умовах, тобто надавав послугу згідно з договором про перевезення вантажу. Більше того, матеріалами справи підтверджується, що позивач перевозив власний вантаж (сміття) для здійснення захоронення такого КП "Автотранспортне підприємство 0628", тому на переконання суду у цьому випадку у позивача був відсутній обов`язок пред`являти посадовим особам відповідача товарно-транспорту накладну, адже в межах цих правовідносин не виступав як перевізник, що здійснює перевезення вантажу на договірних умовах, а перевозив такий для власних потреб.

Більше того, власне визначення ТТН, наведене як у Законі "Про автомобільний транспорт" та і у п. 1 Правил № 363, за яким товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами, свідчить на користь висновків суду, що такий документ обов`язковий саме для автомобільного перевізника.

В той же час, в ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів того, що ТОВ "ШБУ-58 30.01.2025 надавало послуги з перевезення вантажу на договірних умовах, тобто виступало автомобільним перевізником в розумінні Закону № 2344-III, та, як наслідок, його обов`язок мати у вказаний час документи, передбачені статтею 39 Закону № 2344-ІІІ, в тому числі відповідну ТТН.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним.

За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та надані стороною позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.03.2025 № ПШ080700.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу 04.03.2025 № ПШ080700.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЛЯХОВО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ - 58" (вул. Молодіжна, 16, селище Стрижавка, Вінницька область, 23211, код ЄДРПОУ 39348815).

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.02.2026.

Суддя Томчук Андрій Валерійович