Ухвала суду № 133947858, 10.02.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1661/23

Провадження № 2-р/461/12/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді: Мисько Х.М.,

за участю секретаря судового засідання Козака Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.05.2024 року у цивільній справі №461/1661/23 за первісним позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить роз`яснити рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.05.2024 року у цивільній справі №461/1661/23 за первісним позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності, в частині роз`яснення терміну «самовільно зайняте приміщення».

Заява вмотивована тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28.05.2024 року первісний позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення - задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення, загальною площею 45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 2 684,00 гривень сплаченого судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності відмовлено повністю. Заявник ОСОБА_1 вказує, що йому не зрозуміле вказане рішення суду в частині використання терміну «самовільно зайняте приміщення» в резолютивній частині рішення, відтак просить суд таке роз`яснити.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Заяць Б.Р. скерувала до суду заперечення на заяву про роз`яснення судового рішення. Стверджує, що заява ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду у справі №461/1661/23 фактично є спробою до перегляду обставин справи та внесення нових даних, що неприпустимо на стадії роз`яснення. Відповідно до ст. 271 ЦПК України, роз`яснення можливе лише у разі неясності рішення, що ускладнює його виконання. У даному випадку резолютивна частина є чіткою і не потребує додаткового тлумачення. Відтак, просить відмовити в задоволенні заяви.

Крім того, просить здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходилась цивільна справа №461/1661/23 за первісним позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28.05.2024 року первісний позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення - задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення, загальною площею 45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 2 684,00 гривень сплаченого судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності відмовлено повністю.

Відповідно до статті 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу.

Як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України, роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 вказано, що "необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.

За своєю правовою суттю роз`яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз`яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз`яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Стаття 271 ЦПК України передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Рішення Галицького районного суду м. Львова, про роз`яснення якого подано заяву, не допускає кількох варіантів тлумачення, оскільки є мотивованим, чітким і зрозумілим, тому відсутні підстави для роз`яснення цього судового рішення. Положення резолютивної частини судового рішення відповідають положенням процесуального закону, зокрема положенням ст. 291 та 292 ЦПК України.

Таким чином, законодавець вказує на те, що суд може роз`яснити своє рішення, якщо воно містить в собі незрозумілості або ускладнює його реалізацію. Проаналізувавши зміст рішення, судом встановлено, що таке викладене чітко, однозначно та зрозуміло. В свою чергу, вимоги заявника щодо роз`яснення терміну «самовільно зайняте приміщення» є надуманими, оскільки дане поняття має чітке правове значення користування майном за відсутності правових підстав, що вже було предметом детального дослідження суду під час розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.05.2024 року у справі № 461/1661/23, про роз`яснення якого подано заяву, відповідає всім вимогам, які встановлені чинним законодавством, викладене в ясній та зрозумілій формі, підстав для його роз`яснення немає.

Керуючись ст.ст. 10, 18, 271 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.05.2024 року у цивільній справі №461/1661/23 за первісним позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 15 діб з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2026 року.

Головуючий суддя Мисько Х.М.