Ухвала суду № 133947668, 05.02.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛАСправа № 335/7222/21 4-с/335/5/2026

05 лютого 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Шалагінової А. В., за участі секретаря судового засідання Савченко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої Катерини Ігорівни від 18 грудня 2025 року про відкладення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76759436,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої К. І. від 18.12.2025 про відкладення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76759436.

В обґрунтування скарги зазначав, що вищезазначеною постановою відкладено виконавчі дії у зв`язку з необхідністю залучення у виконавчих діях психолога, чим державний виконавець фактично заблокував можливість побачень заявника з дитиною у визначений рішенням суду час. При цьому, перевірка виконання рішення у визначені судом дні та години державним виконавцем не проводилася. Крім того, визначені державним виконавцем підстави відкладення виконавчих дій не відповідають положенням ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не перешкоджають проведенню виконавчих дій. Раніше державним виконавцем виносились аналогічні постанови від 13.10.2025, 12.12.2025, однак зазначене не надало результату, психолог не був залучений, а до боржниці не було застосовано заходів за невиконання рішення суду про побачення з дитиною. Неефективність відкладення виконавчих дій попередньою постановою від 13.10.2025 була підтверджена державним виконавцем у відзиві на іншу скаргу заявника. Також, державним виконавцем проігноровано оскарження стягувачем постанови про відкладення виконавчих дій від 12.12.2025, рішення в якій станом на 18.12.2025 ще не було ухвалене судом.

Крім того, звернув увагу, що боржниця не забезпечує участі психолога, чим ухиляється від виконання рішення. Згода стягувача на авансування витрат на залучення психолога не підміняє обов`язку боржника забезпечити участь психолога. Однак, державний виконавець не застосував жодного заходу примусу до боржниці згідно з вимогами ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Зауважив, що державним виконавцем проігноровані висновки Запорізького апеляційного суду, наведені у постанові від 03.12.2025, якою державному виконавцеві було відмовлено у роз`ясненні рішення суду. Вказаною постановою, зокрема, визначено, що рішення суду є зрозумілим, не допускає можливості неправильного тлумачення, а вирішення організаційних питань, зокрема залучення психолога, віднесено чинним законодавством до компетенції державного виконавця.

Боржниця через винесення державним виконавцем постанов про відкладення виконавчих дій не забезпечує відеозв`язок із дитиною, не відповідає на дзвінки у визначені судом дні та години побачень.

З наведених підстав просив визнати скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої К. І. від 18.12.2025 про відкладення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76759436, зобов`язати державного виконавця утриматись від подальших безпідставних відкладень виконавчих дій у даному провадженні з підстав, не передбачених ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 13).

29.12.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої К. І. на скаргу, в якому посилалась на правомірність відкладення виконавчих дій оскаржуваною постановою та її відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Зазначила, що у штатному розписі виконавчої служби, а також у структурі Міністерства юстиції України посада штатного психолога не передбачена, у зв`язку із чим з метою належного виконання рішення державним виконавцем вживаються заходи щодо залучення психолога з інших установ та організацій. Зокрема, 17.12.2025 за вих. № 211962 направлено запит до Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради щодо можливості залучення психолога для участі у виконавчих діях протягом 10 днів.

Крім того, зазначила, що у матеріалах виконавчого провадження наявні акти перевірок виконання рішення, які доводять факти забезпечення боржником виконання рішення суду та обумовлюють відсутність підстав для застосування до боржника заходів примусового виконання рішення.

Виконавчим листом передбачено обов`язкову умову проведення зустрічей батька з дитиною, а саме участь психолога, а тому проведення побачень без участі психолога суперечить змісту виконавчого документа.

З наведених підстав просила в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі (а.с. 2730).

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою від 23.12.2025 скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09.01.2026 на 14:00 год. Запропоновано суб`єкту оскарження подати письмовий відзив (заперечення) на скаргу (а.с. 20).

23.12.2025 від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів надіслання скарги боржнику (а.с. 2223).

29.12.2025 від державного виконавця Осадчої К. І. надійшов відзив на скаргу з доданими до нього матеріалами (а.с. 2739).

31.12.2025 від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів листів від 11.11.2025 № 183802 та № 183794, доказів направлення та вручення боржнику ОСОБА_2 кожного з цих листів, копій відповіді боржника на ці листи (за наявності), у разі відсутності відповіді боржника копії документів реагування виконавця, якщо такі вчинялися, у зв`язку з невиконанням/ігноруванням боржником зазначених звернень, або підтвердження їх відсутності (а.с. 4041). Враховуючи, що зазначені у клопотанні матеріали виконавчого провадження скаржник просить витребувати з метою спростування доводів відзиву державного виконавця, водночас, ці матеріали (листи, відповіді тощо) виходять за межі строку дії оскаржуваної постанови державного виконавця (виконавчі дії були відкладені спірною постановою 18.12.2025 до 31.12.2025) та відповідно, обставин, які підлягають дослідженню і перевірці в межах розгляду скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання скаржника.

05.01.2026 від скаржника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких звернув увагу на відсутність законних підстав для відкладення виконавчих дій оскаржуваною постановою та зауважив на необхідності здійснення перевірки державним виконавцем виконання рішення боржником (а.с. 4854).

05.01.2026 від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у Відділу ДВС належним чином засвідчені копії запитів, вимог або листів, направлених державним виконавцем на адресу боржника у період з 12.12.2025 по 18.12.2025 стосовно можливості або наміру боржника забезпечити участь психолога у найближчі дати побачень, а також докази їх направлення, належним чином засвідчені копії письмових заяв, повідомлень або пояснень, отриманих від боржника у період з 12.12.2025 по 18.12.2025, про те, що боржник не зможе або відмовляється забезпечити присутність психолога під час виконавчих дій, у разі відсутності вищевказаних документів зобов`язати державного виконавця надати письмове підтвердження того, що державний виконавець не зверталась до боржника у вказаний період із такими запитами (а.с. 5556). Враховуючи, що скаржником у вказаному клопотанні фактично порушується питання про витребування матеріалів, фактичне існування яких ним не доведене, а також питання щодо зобов`язання державного виконавця надати власне письмове підтвердження певних обставин, що не передбачено чинним процесуальним законодавством, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення цього клопотання.

07.01.2026 від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме вимоги стягувача від 06.01.2026 щодо припинення практики безрезультатного листування, яка розкриває справжні причини відмови БРЦ «Kinder Velt» з додатками, доказів направлення вимоги державному виконавцю та протокол перевірки КЕП (а.с. 6478).

14.01.2026 від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме постанов слідчого у кримінальному провадженні № 12025163510000660 (а.с. 8289) та заяву про поновлення процесуального строку на подання цих доказів.

05.02.2026 від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії листа-відповіді ОСОБА_2 від 03.12.2025, копії запиту на отримання публічної інформації від 23.01.2026, копії відповіді Управління забезпечення ПВР в Одеській області від 29.01.2026 № 3.2-365, копії листа Департаменту ДВС МУЮ від 04.02.2026, копій постанов про відкладення виконавчих дій від 02.01.2026, 15.01.2026 та 28.01.2026, копії скарги до Міністерства юстиції України від 02.02.2026, відеозапису проведення виконавчих дій від 18.07.2025.

Усі клопотання скаржника ОСОБА_1 про долучення доказів задоволені судом та відповідні матеріали долучені до провадження з розгляду цієї скарги.

05.02.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання скаржника ОСОБА_1 про розгляд скарги за його відсутності у зв`язку із постійною загрозою обстрілів та систематичним оголошенням повітряних тривог, що створює реальну небезпеку для життя та здоров`я.

Суб`єкт оскарження державний виконавець ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомила, заяви про відкладення судового засідання не подавала.

Боржниця ОСОБА_2 та її представник адвокат Мухіна Л. С. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не подали.

За таких обставин та враховуючи приписи ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності стягувача, боржниці, її представника та державного виконавця.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.

Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 :

- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;

- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв`язку у будь-який інший час за бажанням дитини.

Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_6 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 .

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_6 разом із матір`ю ОСОБА_2 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_2 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шалько О.А. задоволено.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_5 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_2 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_5 спілкування з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв`язку (в онлайн режимі). У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 03.10.2025 у задоволенні заяви державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої Катерини Ігорівни про роз`яснення ухвали суду від 10.07.2025 відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03.12.2025 ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 03.10.2025 залишено без змін.

Зі змісту скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що в межах виконавчого провадження № 76759436, в якому стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником ОСОБА_2 , державним виконавцем Осадчою К. І. винесено постанову від 18.12.2025 про відкладення виконавчих дій (а.с. 1213).

У цій постанові зазначено, що виконавчим листом визначено обов`язкову умову проведення побачень з дитиною присутність психолога, а тому дотримання цієї умови є обов`язковим як для сторін, так і для державного виконавця. Проведення побачень без участі психолога суперечить виконавчому документу. 11.12.2025 Відділом направлено запит до Благодійного реабілітаційного центру «Kinder Velt» з метою з`ясування можливості залучення психолога. У зв`язку з отриманням відповіді від цього Центру 15.12.2025, якою повідомлено про відсутність у штаті фахівців-психологів, що мають відповідну кваліфікацію та повноваження, 17.12.2025 державним виконавцем направлено запит до Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради щодо наявності психологів. Оскільки участь психолога ще не забезпечено, продовження виконавчих дій без участі психолога є неможливим, що не відповідатиме змісту виконавчого документа, виникла потреба у відкладенні виконавчих дій до моменту підтвердження участі психолога.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

У даному випадку державним виконавцем станом на 18.12.2025 були встановлені обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, а саме неможливість їх проведення за відсутності психолога, у зв`язку із чим державний виконавець направив запит від 17.12.2025 № 211962 до Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради щодо наявності психологів, яких можливо залучити до проведення виконавчих дій. Копія запиту долучена до відзиву державного виконавця на скаргу (а.с. 35). У зв`язку із ненадходженням відповіді на цей запит станом на 18.12.2025, державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій від 18.12.2025 строком до 31.12.2025. Відтак, відповідні положення ст. 32 вказаного Закону були виконавцем дотримані.

Стягувач ОСОБА_1 вважає відкладення виконавчих дій з підстав, вказаних державним виконавцем у постанові, необґрунтованим, водночас, зазначаючи про те, що участь психолога не була забезпечена під час попередніх зустрічей (побачень) з дитиною, зокрема, в режимі відеозв`язку після зміни судом способу і порядку виконання рішення. Таким чином, стягувач наводить суперечливі аргументи в обґрунтування своєї позиції, які полягають у тому, що з одного боку неможливість забезпечення участі психолога не є поважною підставою для відкладення виконавчих дій, та з іншого боку вважає відсутність психолога під час побачень неналежним виконанням рішення суду боржницею, у зв`язку із чим вважає за необхідне направлення боржниці вимоги державним виконавцем та застосування до неї інших заходів примусового виконання рішення.

Слід зауважити, що після постановлення судом ухвали від 10.07.2025 про зміну способу і порядку виконання рішення, між стягувачем та дитиною ОСОБА_6 відбувались побачення в режимі відеозв`язку, під час яких дитина відмовлялась від спілкування.

Вимогами ч. 2 ст. 14, п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язок виконавця залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Порядок залучення вказаних осіб до проведення виконавчих дій регламентований розділами ІІ, ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, та передбачає винесення виконавцем відповідної постанови.

Окрім того, розділом ІХ вказаної Інструкції визначено порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішень про встановлення побачень дитини з батьком. Згідно з п. 7 р. ІХ вказаної Інструкції за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження». У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

Як раніше встановлювалось судом в ухвалі від 26.12.2025 за наслідками розгляду аналогічної скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про відкладення виконавчих дій від 12.12.2025 (справа № 335/7222/21, провадження 4-с/335/55/2025), за змістом висновку психолога за результатами опитування ОСОБА_6 від 20.07.2025 за наслідками проведеного опитування дитини 25.06.2025, у межах розгляду заяви ОСОБА_1 до Відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області про перешкоджання з боку ОСОБА_2 у спілкуванні батька з дитиною ОСОБА_6 , зазначено, що дитина під час спілкування з психологом постійно відмовлялась розмовляти на тему відносин з батьком, категорично відповідала відмовою на питання психолога, що мали на меті з`ясувати думку дитини щодо можливості спілкування за батьком, що у підсумку психологом кваліфіковано як негативне сприйняття дитиною батька. У висновку за наслідком опитування зазначено, що ОСОБА_7 категорично відмовляється від спілкування з батьком, що обумовлено її негативним ставленням до нього через наявний конфлікт лояльності між батьками та можливий вплив з боку матері на формування думки дитини, виявлено відсутність належного сприяння в контакті доньки з батьком та їх взаємодії. Також психологом надано рекомендації, у тому числі організувати проведення психокорекційної роботи з дитиною з метою подолання негативного ставлення до батька, тимчасово припинити спілкування дитини з батьком тощо.

Також, у прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини при вирішенні питань, які стосуються прав та інтересів дітей, зокрема, щодо участі батьків у їх вихованні, застосовується підхід, за якого національні органи мають забезпечувати справедливий баланс між інтересами дітей та батьків, надаючи перевагу якнайкращим інтересам дітей.

Загалом, у питаннях сімейного права, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб національні органи забезпечували справедливий баланс між інтересами дитини та батьків, надаючи особливого значення найкращим інтересам дитини, які, залежно від їх природи та серйозності, можуть переважати над інтересами батьків (див. огляд загальних принципів у справі «Абді Ібрагім проти Норвегії» (Abdi Ibrahim v. Norway) [ВП], 2021, § 145).

Батько або мати не мають права за статтею 8 вимагати заходів, що могли б зашкодити здоров`ю та розвитку дитини («Ельшольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], 2000, § 50; «Т.П. та К.М. проти Великої Британії» (T.P. and K.M. v. the United Kingdom) [ВП], 2001, § 71; «Ігнакколо-Зеніде проти Румунії» (Ignaccolo-Zenide v. Romania), 2000, § 94; «Нуутінен проти Фінляндії» (Nuutinen v. Finland), 2000, § 128). Так, коли тринадцятирічна дівчинка чітко висловила своє бажання не бачитися з батьком і робила це протягом кількох років, а примус її до зустрічей з ним міг би серйозно порушити її емоційний і психологічний баланс, рішення відмовити батьку в спілкуванні може вважатися прийнятим в інтересах дитини («Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany) [GC], 2003, §§ 64-65; «Бушемі проти Італії» (Buscemi v. Italy), 1999, § 55).

З іншого боку, Суд виявив порушення статті 8, коли дітей примушували до спілкування з їхнім батьком, який був залежним та мав історію агресивної поведінки, незважаючи на те, що ці зустрічі не проводились у безпечному середовищі та за присутності психолога, як це було передбачено рішенням Суду у справах молоді («І.М. та інші проти Італії» (I.M. and Others v. Italy), 2022, §§ 109-126).

Згідно з вимогами статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22, суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що виконання рішення не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися зі стягувачем, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Аналогічна правова позиція міститься й в постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №824/308/20-а та від 08.07.2021 у справі № 640/11833/19.

Хоча у спірних правовідносинах не було встановлено фактів протиправної поведінки батька ОСОБА_1 по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_6 , проте, при попередніх побаченнях батька з дитиною мали місце неодноразові факти відмови дитини від спілкування з батьком. За таких обставин, залучення психолога до виконавчих дій є доцільним, необхідним з огляду на приписи ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідає якнайкращим інтересам дитини.

З урахуванням вказаних обставин, суд висновує, що державним виконавцем обґрунтовано відкладено виконавчі дії з метою з`ясування можливості участі психолога у їх проведенні та отримання відповіді від Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради на запит державного виконавця від 17.12.2025 № 211962.

Отже, з урахуванням змісту оскаржуваної постанови суд доходить висновку, що у даному випадку державним виконавцем не допущено безпідставного затягування у виконанні рішення, адже ним не просто очікувалась відповідь на його попередні запити, а й було надіслано новий запит до Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради від 17.12.2025 № 211962, що свідчить про те, що державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених ст.ст. 32, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Також суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що постанова від 18.12.2025 фактично припинила свою дію, оскільки вказані виконавчі дії були відкладені до 31.12.2025.

При цьому, посилання стягувача на матеріали кримінального провадження за ч. 1 ст. 382 КК України в контексті розгляду питання щодо оскарження постанови державного виконавця про відкладення виконавчих дій суд вважає неспроможним, оскільки вказане кримінальне провадження стосується перевірки поведінки боржниці ОСОБА_2 з приводу ухилення від виконання судового рішення, однак, не стосується оцінки дій державного виконавця на відповідність їх вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Також суд відкидає як неналежні докази посилання скаржника на його заяви, скарги до управлінь юстиції, відповіді на ці скарги, інші постанови державного виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, оскільки вони були складені (направлені) після подій, які охоплюються оскаржуваним періодом згідно з постановою про відкладення виконавчих дій від 18.12.2025, якою виконавчі дії відкладені до 31.12.2025.

Крім того, з наданої скаржником копії відповіді Міністерства юстиції України від 04.02.2026 № 15082/К-566/20.3.2 на звернення ОСОБА_1 випливає, що вжиті державним виконавцем заходи щодо залучення психолога до проведення виконавчих дій виявилися безрезультатними, у зв`язку із чим 30.01.2026 державним виконавцем на адресу боржника надіслано вимогу щодо забезпечення при проведенні виконавчих дій участі психолога відповідно до рішення суду, а також надання до відділу протягом 10 календарних днів кандидатури психолога, для залучення його до участі у виконавчому провадженні.

Зазначене доводить, що державним виконавцем в межах наданих повноважень вживаються заходи з примусового виконання рішення. Натомість, скаржник ОСОБА_1 , не погоджуючись із правомірністю дій та рішень державного виконавця, фактично у своїх клопотаннях та поясненнях, поданих у цій справі, намагається перекласти функцію виконання рішення на суд, зазначаючи про необхідність надання судом оцінки тим чи іншим діям, постановам державного виконавця, які не є предметом розгляду даної скарги.

За таких обставин, оскільки суд встановив правомірність постанови державного виконавця про відкладення виконавчих дій, тому вимоги скарги про скасування постанови від 18.12.2025 про відкладення виконавчих дій та похідні від них вимоги про зобов`язання державного виконавця утриматися від подальших безпідставних відкладень не підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу і на те, що вимога скарги про зобов`язання виконавця утриматися від подальших безпідставних відкладень виконавчих дій носить абстрактний характер, у той час як завданням цивільного судочинства, у тому числі і судового контролю за виконанням рішення суду, є захист учасників відповідних правовідносин від вже існуючих порушень їх прав та законних інтересів, а не вирішення будь-яких питань щодо можливих порушень, які можуть бути вчинені або не вчинені у майбутньому.

Підсумовуючи викладене, у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд відмовляє у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 447451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Осадчої Катерини Ігорівни від 18 грудня 2025 року про відкладення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76759436 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання у повному обсязі.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) постановлена 05 лютого 2026 року.

Ухвала складена в повному обсязі 10 лютого 2026 року.

Суддя А. В. Шалагінова