Ухвала суду № 133947605, 09.02.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14606/14-ц 4-с/335/12/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузьмич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність начальника Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у міста Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зацікавлена особа Товариство з обмеженою відповідальність „Діджи Фінанс, -

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача ОСОБА_1 Леліков С.О. звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність начальника Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у міста Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зацікавлена особа ТОВ „Діджи Фінанс, в обґрунтування якої зазначає наступне. 05.02.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 0704/0608/46-020 від 20.06.2008 року в розмірі 2 471 568 грн. 55 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 1 384 739,09 грн., за відсотками - 673 663,88 грн., пеня за останній рік - 413 165,58 грн., також стягнуто судовий збір у розмірі 3 654 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 2 475 222 грн. 55 коп.

02.04.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист на виконання вказаного судового рішення за № 335/14606/14-ц.

Ухвалою від 10.01.2025 року Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було замінено ТОВ «Кредитні ініціативи», в якості стягувача за виконавчим листом № 335/14606/14-ц, виданим 02.04.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 0704/0608/46-020 від 20.06.2008 року в розмірі 2 471 568 грн. 55 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 1 384 739,09 грн., за відсотками - 673 663,88 грн., пеня за останній рік - 413 165,58 грн., також стягнуто судовий збір у розмірі 3 654 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 2 475 222 грн. 55 коп., на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в межах виконавчого провадження ВП № 63862930, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагаричного М.А.

Постановою приватного виконавця Сколибог О.С. від 24.12.2025 року про закінчення виконавчого провадження по ВП № 63862930, було закінчено виконавче провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням. В пункті 2 постанови зазначено про припинення чинності арештів майна боржника та інших заходів примусового виконання.

Проте, не зважаючи на вказане, на майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розповсюджується арешт, накладений постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 01.10.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП № 48559844 в межах виконання виконавчого листа № 335/14606/14-ц, виданого 02.04.2015 року, тобто того ж самого, по якому виконавче провадження вже закінчене.

В Державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) міститься запис: номер запису про обтяження: 11822142, дата реєстрації 30.10.2015, державний реєстратор Орищич А.І. Запорізьке міське управління юстиції; документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48559844, виданий 01.10.2015, видавник: Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ; вид обтяження: арешт нерухомого майна, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

З відповіді Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.01.2025 року №266/5 слідує, що ВП № 48559844 стосувалося того ж самого виконавчого листа, виконання якого закінчено приватним виконавцем.

Вказаний арешт порушує майнові права ОСОБА_1 та є предметом скарги.

Представник заявниці посилаючись на те, що виконавче провадження у відділі державної виконавчої служби на виконання вищезазначеного виконавчого листа було завершено (повернуто виконавчий лист), матеріали провадження знищені, отже єдиною можливістю відновити права боржника пов`язані зі зняттям обтяжень (арештів) минулих періодів є зняття арешту на підставі ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», просить скаргу задовольнити, зобов`язати посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення майнових прав ОСОБА_1 , зняти в Державному реєстрі речових прав (спеціальному розділі) наступне обтяження: номер запису про обтяження: 11822142, дата реєстрації 30.10.2015, державний реєстратор Орищич А.І. Запорізьке міське управління юстиції; документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48559844, виданий 01.10.2015, видавник: Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ; вид обтяження: арешт нерухомого майна, особа, майно/ права якої обтяжуються: Компанієць Ірина Юріївна; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, від представника заявниці надійшла заява про розгляд скарги, поданої в інтересах ОСОБА_1 , без участі сторони заявника.

Представник Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у міста Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, подав письмові заперечення на скаргу, в яких посилаючись на те, що оскільки 01.10.2015 року в межах виконавчого провадження ВП № 48559844 з примусового виконання виконавчого листа № 335/14606/14-ц від 02.04.2015 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Кредитні ініціативи заборгованості за кредитним договором № 0704/0608/46-020 від 20.06.2008 року та судових витрат у розмірі 2475222,55 грн., винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція закону 606-ХІV, а отже відсутні у державного виконавця підстави для зняття арешту з майна боржника, просить відмовити у задоволенні скарги. Також зазначив, що надати до суду завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 48559844, не має можливості, оскільки було знищено відповідно до акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення, згідно п. 9.9 розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню.

Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи заборгованість за кредитним договором № 0704/0608/46-020 від 20.06.2008 року в розмірі 2 471 568 грн. 55 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 1 384 739,09 грн., за відсотками - 673 663,88 грн., пені за останній рік - 413 165,58 грн., також стягнуто судовий збір у розмірі 3 654 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 2 475 222 грн. 55 коп.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 05.02.2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишено без задоволення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 Лелікова С.О., зацікавлені особи Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про визнання виконавчого документу такими, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31.05.2023 року прийнято відмову ОСОБА_1 в особі представника Лелікова С.О. від апеляційної скарги на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2022 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023 року заяву ОСОБА_2 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи, новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, залишено без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30.01.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Лелікова С.О. залишено без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023 року, залишено без змін.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2025 року замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРГІОУ 35326253, адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21) в якості стягувача за виконавчим листом № 335/14606/14-ц, виданого 02.04.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 0704/0608/46-020 від 20.06.2008 року в розмірі 2 471 568 грн. 55 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 1 384 739,09 грн., за відсотками - 673 663,88 грн., пеня за останній рік - 413 165,58 грн., також судового збору у розмірі 3 654 грн., а всього суми у розмірі 2 475 222 грн. 55 коп., на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», (код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8) в межах виконавчого провадження ВП № 63862930, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагаричного М.А.

Постановою приватного виконавця Сколибог О.С. від 24.12.2025 року про закінчення виконавчого провадження по ВП № 63862930, було закінчено виконавче провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Знято арешт з грошових коштів, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у АТ «МЕГ`АБАНК», на які накладений арешт на підставі постанови про арешт коштів боржника від 27.01.2021.

Знято арешт з грошових коштів, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у АТ «А-БАНК», на які накладений арешт на підставі постанови про арешт коштів боржника від 15.08.2022.

Знято арешт з грошових коштів, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать боржникові у АТ КБ „Приватбанк, АТ „Універсал Банк.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно положень ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент завершення виконавчого провадження), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Водночас, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з викладеного вище, за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право заявника на мирне володіння та розпорядження майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право заявника підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб - шляхом скасування арешту майна.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В постанові КЦС ВС від 29.06.2023 року у справі № 208/9810/21 суд дійшов до висновку, що коли питання про скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, порушує сторона провадження, то застосовуються положення розд. VII ЦПК України, який передбачає звернення до суду зі скаргою на дії виконавця. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім - про зняття арешту. Така правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 18.05.2022 року у справі № 642/4263/21. Отже, в даному випадку правильним способом захисту є звернення зі скаргою на дії виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Вказане право на оскарження передбачено і ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, надавати усні та письмові пояснення, та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинний на момент накладення арешту, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIVвстановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналогічні за змістом норми щодо порядку зняття арешту з майна містяться і в чинному наразі Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Як встановлено судом, що згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, (спеціальний розділ) міститься запис: номер запису про обтяження: 11822142, дата реєстрації 30.10.2015, державний реєстратор Орищич А.І. Запорізьке міське управління юстиції; документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48559844, виданий 01.10.2015, видавник: Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ; вид обтяження: арешт нерухомого майна, особа, майно/права якої обтяжуються: Компанієць Ірина Юріївна; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

З письмових заперечень Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у міста Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що 28.12.2015 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в попередній редакції, що діяв до 05.10.2016) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Надати до суду завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 48559844, не має можливості, оскільки воно було знищено відповідно до акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню.

Отже, арешт з нерухомого майна боржника державним виконавцем не знято.

Таким чином, суд констатує, що скаржник в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку захистити своє порушене право не може.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України«Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.ст. 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону безумовним наслідком закінчення виконавчого провадження є зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, а виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, зняття арешту з майна боржника передбачено як наслідок закінчення виконавчого провадження.

Також, згідно із пунктом 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, (далі Інструкція) постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо, зокрема: при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених підчас виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувану (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена; після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувану наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні),а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувану (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена),та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, суд вважає неможливим збереження арешту майна особи, що був накладений більше 10 років тому, за відсутності відкритих виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_1 .

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (Постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, провадження № 61-3814св22) .

Крім того, суд враховує, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід, не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та право застосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з цим, враховуючи, що матеріали виконавчого провадження ВП №48559844 було знищено відповідно до акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення, тому суд не вбачає в діях посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України бездіяльності.

На підставі вищевикладеного, суд вважає доцільним зняти накладений на майно боржника арешт, у зв`язку з відсутністю щодо неї відкритих виконавчих проваджень, тому скарга ОСОБА_1 , в особі представника Лелікова С.О., підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 259, 260, 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність начальника Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у міста Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зацікавлена особа Товариство з обмеженою відповідальність „Діджи Фінанс задовольнити частково.

Зняти в Державному реєстрі речових прав (спеціальному розділі) наступне обтяження:

номер запису про обтяження: 11822142, дата реєстрації 30.10.2015,

державний реєстратор Орищич А.І. Запорізьке міське управління юстиції; документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48559844, виданий 01.10.2015, видавник: Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ; вид обтяження: арешт нерухомого майна, особа, майно/ права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складання у повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухали суду.

Повний текст ухвали складено 09.02.2026 року.

Суддя Ю.В.Геєць