Рішення № 133947599, 02.02.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7089/25 2/335/371/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Барановської В.О., представника позивача адвоката Ковальова Д.В., представників відповідачів: Трішиної А.М., Кріль Ю.А., Мусієнко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі» до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Благодійної організації «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі», в особі представника адвоката Ковальова Д.В., до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.02.2024 в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42023052110000126 від 18.12.2023 на підставі клопотання слідчого, погодженого з прокурором, слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя накладений арешт на транспортний засіб, вилучений 06.02.2024 слідчим під час проведення обшуку (ухвала у справі № 335/1249/24, провадження № 1-кс/335/728/2024): марки Mersedes-Benz ML 270, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є БО «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі». 09.04.2024 за клопотанням представника позивача, як третьої особи, щодо майна якого вирішене питання про арешт, слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (ухвала у справі № 335/1249/24, провадження № 1-кс/335/1366/2024) скасовано арешт зазначеного вище транспортного засобу в частині заборони користування цим майном та відмовлено в задоволенні клопотання в частині розпорядження цим транспортним засобом. 14.05.2025 судовий розгляд кримінального провадження був завершений, та вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя (справа № 333/5139/24, провадження № 1-кп/333/340/25) скасований арешт транспортного засобу марки Mersedes-Benz ML 270, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є БО «БФ «Щасливі люди української землі». Вирок набрав законної сили 16.06.2025.

З огляду на викладене, в період часу з 06.02.2024 до 16.06.2025, тобто протягом 16 календарних місяців, до позивача органом досудового розслідування застосовувались заходи кримінально-правового впливу у вигляді арешту майна. При цьому, позивач не є юридичною особою, щодо якої здійснювалось кримінальне провадження і жодна посадова особа позивача не є підозрюваним (обвинуваченим) чи цивільним відповідачем у кримінальному провадженні. Вважає, що описаними вище діями слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні позивачу завдано моральну шкоду, внаслідок приниження його ділової репутації.

Позивач, посилаючись на викладене, просить суд стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти в розмірі 16 (шістнадцяти) мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент ухвалення рішення суду у цій справі (на момент звернення з позовом до суду сума відшкодування становить 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 25.07.2025 відкрито провадження у справі за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі» до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, у порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

06.08.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління національної поліції в Запорізькій області, в особі представника Трішиної А.М., до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено наступне. Головне управління Національної поліції в Запорізькій області вважає заявлені позовні вимоги Благодійної організації «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. За змістом позову, позивач вказує на протиправність дій відповідача ГУНП в Запорізькій області у зв`язку із застосуванням органом досудового розслідування заходів кримінально-правового впливу у вигляді арешту майна (транспортний засіб) протягом 16 місяців. Ухвалою Орджонікідзевського суду м. Запоріжжя від 15.02.2024 вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом, тому арешт такого майна є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів. Повернення вилученого майна може призвести до його зникнення чи знищення. Щодо тривалості арешту вилученого транспортного засобу зазначають, що період тривання арешту визначається лише судом, тобто процесуальним документом суду ухвалою, а не слідчим. На підтвердження факту незаконності накладеного арешту на майно до позовної заяви не долучено жодного процесуального документу, яким би цей арешт було визнано незаконним. Окрім цього, акцентують увагу, що саме завдяки злагодженим та чітким діям правоохоронних органів було встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, тим самим завдавши шкоду позивачу. За результатом розгляду справи в суді обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним, арешт скасовано, а майно на який судом накладався арешт (автомобіль) повернуто власнику позивачу. Вважають, що позивачеві доцільніше було б пред`являти претензії саме до ОСОБА_1 , як особи, що безпосередньо своїми діями спричинила шкоду майну позивача. Позивачем не доведено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органами слідства, його посадовими особами, зокрема безпосередньо слідчим, допущені порушення норм кримінально процесуального права (протиправність дій чи бездіяльності), які призвели до спричинення позивачеві моральної шкоди. Щодо відсутності правових підстав для стягнення моральної шкоди, зазначають наступне. Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Шкода, завдана позивачу у зв`язку з діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, зокрема, ГУНП в Запорізькій області, яке зазначено у справі відповідачем, можливо дійти висновку, що відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи. З огляду на викладене ГУНП вважає, що кошти у разі задоволення позовних вимог підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. ГУНП в Запорізькій області вважає, що позивачем не обґрунтовано позовні вимоги, які не підкріплені належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами, що саме внаслідок протиправних дій посадових осіб ГУНП в Запорізькій області позивачу була завдана моральна або матеріальна шкода, а зазначений позов заявлено не до тієї особи. Обґрунтування Позивачем моральної шкоди ґрунтуються лише на його поясненнях та особистих ствердженнях, що не може бути доказом у справі. Позовна заява не містить фактичних даних, які б свідчили про негативні наслідки вказаних подій, які вплинули на зміну звичного образу життя позивача. Щодо стягнення з ГУНП судових витрат та витрат на правничу допомогу, то вважають, що вони є похідними та не підлягають задоволенню, посилаючись на норми чинного законодавства України.

14.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Карпенко О.І., до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено наступне. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону не погоджується із доводами, викладеними у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому позовна заява задоволенню не підлягає. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2024 в рамках кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 , який не був власником та не мав законних повноважень на розпорядження вказаними автомобілями, які являються гуманітарною допомогою, призначеною для потреб Збройних Сил України, виник злочинний намір, направлений на незаконне особисте збагачення шляхом обману, а саме отримання грошових коштів за реалізацію потенційному покупцю вказаних автомобілів, якого він запевнить в законності вказаної угоди та у можливості реєстрації за ним права власності або права користування чи розпорядження на них, що не відповідало дійсності, накладено арешт на транспортний засіб марки Mersedes-Benz ML 270, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за благодійною організацією «Благодійний фонд «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі», заборонивши відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до скасування такого обмеження у встановленому законом порядку. Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2024 арешт скасовано у частині заборони користування зазначеним майном. Вироком Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14.05.2025, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України та після набрання вироком законної сили скасовано арешти, накладені у рамках досудового розслідування. Слідчий, звертаючись з клопотанням про накладення арешту реалізував право, передбачене ч. 1 ст. 171 КПК України, а вже слідчий суддя, у межах судової дискреції, прийняв рішення про накладення арешту. За таких обставин беззаперечним є факт, що порушення, визначені ст. 1167 ЦК України, органами Національної поліції відносно позивача не допускались, а саме: відносно позивача не вчинено незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відсутні документальні докази підтвердження розміру спричинених моральних страждань, які розраховані за методикою А.М. Ерделевського. Також, у самій позовній заяві та долучених до неї доказах відсутні дані, що підтверджують причинний зв`язок між діями відповідачів та спричиненою, на думку позивача, моральною шкодою. Позивачем не доведено належними та достатніми доказами як факту заподіяння йому моральної шкоди, причинного зв`язку між відповідними процесуальними діями, так і настанням тих негативних наслідків, про які він вказує, є підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо витрат на правничу допомогу зазначають, що гонорар адвоката за надану правничу допомогу є необґрунтований та непідтверджений належними та допустимими доказами. Враховуючи вищевикладене, вважають, що позивачем не доведено факту завдання йому будь-яких збитків, не надано доказів, що підтверджують наявність реальних збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

15.08.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в особі представника Кріль Ю.А., надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено наступне. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 вказаної статті визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, за відсутності доведення вини в діях цих органів або їх посадових осіб: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Зауважено, що на даний час не прийнято законодавчого акту, яким було б визначено умови та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої юридичній особі діями правоохоронних органів, щоб можливо було застосувати п.3 ч.2 ст.1167 ЦК України. Постановами ВС від 29.08.2018 у справі №686/16161/16-ц, від 04.07.2018 у справі №641/2328/17, від 22.03.2018 у справі №638/13100/14-ц, від 23.09.2019 у справі №308/1990/16-ц висловлену правову позицію про неможливість відшкодування шкоди у разі відсутності судового рішення про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності державного органу чи конкретної посадової особи державного органу (заподіювач шкоди). Таким чином, шкода, завдана, на думку позивача, правоохоронними органами, не підпадає під жодний з випадків, переліченіий у ч.2 ст.1167 ЦК україни, що виключає правову можливість її відшкодування за відсутності доведення вини в діях державного органу. Також, зазначено, що позивач, в обгрунтування позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, помилково застосовує як аналогію закону положення Закону України від 01.12.1994 №266/94ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Враховуючи положення статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода, заподіяна юридичній особі полягає у приниженні її ділової репутації. У постанові Верховного Суду від 25.02.2025 по справі № 587/2051/18 (пункт 83) зазначено, що ділову репутацію юридичної особи становить авторитет, престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних нематеріальних активів, серед кола постачальників та споживачів її товарів та послуг. Позивач вказує, що йому завдано шкоду правоохоронними органами у зв`язку з перебуванням транспортного засобу позивача під арештом, що обмежувало його права. Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода; якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві; з яких саме міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діяннями заподіювача; вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2024 по справі № 335/1249/24, транспортний засіб позивача, про який йдеться у позові, було накладено арешт та заборонено його відчуження, розпорядження та користування до скасування такого обмеження у встановленому законом порядку. З матеріалів справи вбачається, що вказана ухвала слідчого судді не оскаржувалась, що свідчить про згоду позивача із вказаною ухвалою суду. В подальшому, згідно з ухвалою слідчого судді Оржонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2024 по справі № 335/1249/24, арешт, накладений на транспортний засіб, скасовано в частині заборони користування, що свідчить про відновлення права позивача стосовно користування транспортним засобом.

Згідно з вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2025 по справі № 333/5139/24, транспортний засіб позивача, був речовим доказом. Згідно вказаного вироку суду зазначено, що ОСОБА_1 , який в подальшому цим вироком суду був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, користувався транспортним засобом і під час обшуку транспортного засобу, на його задньому сидінні було виявлено рюкзак, в якому знаходився згорток із психотропною речовиною.

Відповідно до пункту 47 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 приєднані до кримінальної справи речові докази після завершення дізнання або досудового слідства і передачі справи до суду, передаються разом з кримінальною справою. Рішення щодо речових доказів зазначається саме у вироці суду (стаття 374 Кримінального процесуального кодексу України). Вказане свідчить про те, що, починаючи з досудового розслідування і по дату прийняття судом вироку, речові докази зберігаються відповідними органами. Крім того, вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2025 по справі № 333/5139/24 не містить висновків суду щодо незаконних та протиправних дій працівників правоохоронних органів, що свідчить про відсутність як шкоди, протиправності діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, так і вини останнього в її заподіянні. Отже, у цій справі відсутні всі складові елементи правопорушення, що виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування шкоди. Крім того, позивачу завдано шкоду саме діями ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що він без відома позивача та маючи злочинний умисел, вчиняв дії у відношенні транспортного засобу позивача, який, в подальшому, був речовим доказом у кримінальному процесі. В свою чергу, як вбачається з вказаного вироку суду, позивачем не було подано до суду цивільного позову в рамках кримінального процесу до ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди, завданої діловій репутації кримінальним правопорушенням. Таким чином, позивач, подавши цивільний позов до органу прокуратури, органу поліції та Казначейства про відшкодування моральної шкоди обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.01.2021 по справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 по справі № 925/642/19 (пункт 52) було зазначено, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Оскільки позивачем не надано жодного судового документу, яким би було визнано протиправність дій правоохоронних органів, відсутні всі складові елементи правопорушення, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, то позовна вимога про стягнення моральної шкоди не може підлягати задоволенню.

Зауважено, що Казначейство не порушувало прав позивача по цій справі і виконання повноважень щодо обслуговування державного бюджету не можуть бути підставою для покладання судових витрат на Казначейство за дії або бездіяльність інших державних органів. Згідно з положеннями Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір органи прокуратури та органи поліції не звільнено від сплати судового збору, що виключає правове застосування при розподілі судових витрат, понесених у цивільній справі, положень частини 6 статті 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене у відзиві на позовну заяву, вважають, зо позов БО «БФ «Щасливі люди української землі» задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 04.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі» до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Ковальов Д.В. позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити за підстав викладених у ньому. Просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти в розмірі 138 352,00 грн. на відшкодування моральної шкоди

Представник Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Трішина А.М., у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що ГУНП в Запорізькій області не є належним відповідачем по справі, оскільки арешт на автомобіль було накладено судом. Є особа ( ОСОБА_3 ), яка безпосередньо своїми діями спричинила шкоду майну позивача, та яка вже притягнута до кримінальної відповідальності. Розмір витрат на правову допомогу вважає завищеним. У зв`язку з чим, просила відмовити у задоволенні позовних вимог за підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Мусієнко А.О. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні. Зазначила, що особу, що спричинила позивачу моральної шкоди притягнуто до кримінальної відповідальності. Вважає, позов безпідставним та недоведеним.

Представник Державної казначейської служби України Кріль Ю.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог. Вважає, що позовна заява не містить належних доказів та підстав для її задоволення. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що Благодійна організація «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі» була зареєстрована у даному реєстрі (код юридичної особи: 39838387). Керівником зазначеної організації є Кутіков Сергій Володимирович.

Згідно ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2024 накладено арешт на транспортний засіб марки Mersedes-Benz ML 270, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Благодійній організації «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі», заборонивши відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до скасування такого обмеження у встановленому законом порядку.

Відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2024, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2024 на транспортний засіб Mersedes-Benz ML 270, державний номерний знак НОМЕР_1 , скасовано в частині заборони користування зазначеним майном.

Згідно вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2025, який набрав законної сили 16.06.2025, у справі № 333/5139/24, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2024, на транспортний засіб марки Mersedes-Benz ML 270, державний номерний знак НОМЕР_1 , та повернуто за належністю.

За змістом позову, позивач вказує на протиправність дій відповідачів ГУНП в Запорізькій області та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, у зв`язку із застосуванням органом досудового розслідування заходів кримінально-правового впливу у вигляді арешту належного позивачу майна (транспортного засобу) протягом 16 календарних місяців.

Сторона позивача у позовній заяві посилається на перебування під арештом вищевказаного автомобілю, належного позивачу в період часу з 06.02.2024 по 16.06.2025.

Згідно із частиною 2 статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).

У випадку передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

За приписами частини 2 статті 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно частини 11 статті 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

З ухвали Орджонікідзевського суду м. Запоріжжя від 15.02.2024 вбачається, що вилучені транспортні засоби, у тому числі, транспортний засіб Mersedes-Benz ML 270, державний номерний знак НОМЕР_1 , є речовим доказом в розумінні статті 98 КПК України, так як він є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Досліджені слідчим суддею матеріали кримінального провадження містять достатні дані для висновку що вилучений транспортний засіб був об`єктом кримінально-протиправних дій, який міг бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Стороною обвинувачення також доведено існування ризиків того, що незастосування арешту може призвести до його приховування, знищення або відчуження.

З викладеного слідує, що вказаний позивачем транспортний засіб було використано як доказ у кримінальному провадженні та це відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Арешт такого майна був необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів. Повернення вилученого майна могло призвести до його зникнення чи знищення.

За таких обставин, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального, можливість зникнення, втрати, пошкодження, приховування чи перетворення вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, клопотання слідчого про арешт майна (транспортного засобу) слідчим суддею визнано доведеним та обґрунтованим.

На підтвердження факту незаконності накладеного арешту на майно (транспортний засіб) позивачем не надано відповідних доказів.

В той же час, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, арешт майна було скасовано вироком суду, а майно на яке було накладено арешт (транспортний засіб) повернуто за належністю власнику.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

В даному випадку такий захід забезпечення кримінального провадження - як арешт майна, що належить позивачу, був обумовлений необхідністю здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні з метою досягнення дієвості цього провадження, а його доцільність перевірялася слідчим суддею.

З огляду на викладене судом не встановлено підстав для застосування наслідків цивільно-правового характеру до відповідачів, та суд не встановив дій чи бездіяльності відповідачів у справі, які б заподіяли позивачу моральну шкоду.

Отже, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц та від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 686/27961/19.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу слід відмовити, оскільки під час судового розгляду не доведено факт заподіяння шкоди відповідачами внаслідок безпідставного застосування до нього заходів кримінально-правового впливу протягом 16 місяців, та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та бездіяльністю відповідачів. Правові підстави покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності відсутні.

В силу положень ст. 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Благодійної організації «Благодійний фонд «Щасливі люди української землі» до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повне рішення суду складено 10 лютого 2026 року.

Суддя І.А. Крамаренко