Ухвала суду № 133947502, 03.02.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/366/26

Провадження №1-кс/333/498/26

УХВАЛА

03 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з його заяви №25-3-1 від 03.12.2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з його заяви №25-3-1 від 03.12.2025 року.

Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_3 зазначив, що у провадженні слідчого відділу ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12015080080003335, відомості про яке були внесені 08.08.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

03.12.2025 року він як потерпілий по вказаному кримінальному провадженню звернувся до Офісу Генерального прокурора про внесення відомостей до ЄРДР стосовно дій слідчого ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 .

Водночас, уповноважені особи Офісу Генерального прокурора не виконали вимог ст.214 КПК України та перенаправили його заяву до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі.

05.01.2026 року він від керівника першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_5 отримав лист, з якого вбачається, що йому відмовлено у реєстрації відомостей у ЄРДР.

Враховуючи таку бездіяльність вказаного керівника, ОСОБА_3 просить слідчого суддю зобов`язати ОСОБА_5 зареєструвати відомості до ЄРДР з його заяви від 03.12.2025 року.

14.01.2026 року на адресу керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 слідчий суддя з метою вирішення питання про відкриття провадження по скарзі ОСОБА_3 , направив запит щодо надання інформації про дату надходження заяви ОСОБА_3 і результати її розгляду разом із відповідними матеріалами.

15.01.2026 року до слідчого судді надійшла відповідь від вказаної уповноваженої особи та копії матеріалів на 16 аркушах.

Ухвалою від 20.01.2026 року провадження було відкрито по скарзі ОСОБА_3 № 25-3-1 (нумерація ініціатора скарги) та призначено судове засідання по її розгляду на 22.01.2026 року.

У судове засідання, призначене 22.01.2026 року, ОСОБА_3 не з`явився, надав заяву про відвід слідчому судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 .

Вказана заява була розглянута суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 та 29.01.2026 року прийнято рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні його заяви.

03.02.2026 року повідомлений належним чином ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Уповноважена особа ТУ ДБР у м. Мелітополі також не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду скарги. Вказані особи із клопотанням про відкладення розгляду скарги не зверталися.

У зв`язку із зазначеним, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд скарги за відсутності ОСОБА_3 та уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Мелітополі.

Розглянувши скаргу ОСОБА_3 , дослідивши матеріали, долучені до неї, слідчий суддя дійшов до такого.

Слідчим суддею встановлено, що 08.08.2015 року до ЄРДР були внесені відомості за фактом нанесення невідомим чоловіком тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України (кримінальне провадження № 12015080080003335).

03.12.2025 року ОСОБА_3 як потерпілий у вказаному кримінальному провадженні звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою 25-1-1,в якій зазначив про вчинення слідчим СВ Шевченківського РВ Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області (на цей час ВП №3 ЗРУП ГУНГП в Запорізькій області) ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

18.12.2025 року вказана заява з Офісу Генерального прокурора була передана до Запорізької обласної прокуратури, звідки в той же день направлена до ТУ ДБР у м. Мелітополі.

31.12.2025 року керівник першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ОСОБА_5 на адресу направив лист ОСОБА_3 , в якому зазначив, що ідентичне за змістом звернення вже розглядалося уповноваженою особою ТУ ДБР у м. Мелітополі у квітні 2025 року. За результатами розгляду попереднього звернення прийнято рішення про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Системний аналіз змісту норми частини 1 статті 214 КПК України свідчить про те, що бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яка є предметом оскарження в порядку статті 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК України).

Згідно з частиною 4 статті 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження (частина 5 статті 214 КПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.

Отже, кримінально-процесуальне законодавство передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, але не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень, а лише тих, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.

Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».

Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити достатні відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.

Водночас, в даному випадку вважаю, що заява ОСОБА_3 від 03.12.2025 року не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.

Частина 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов`язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.

Вважаю, що наведені відомості ОСОБА_3 у своїй заяві від 03.12.2025 року не дають змоги попередньо кваліфікувати такі діяння саме як кримінальні правопорушення.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так робити.

Об`єктивна сторона службового підроблення полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Відповідно до вимог ст. 91 КПК України подію злочину слід розуміти як елемент об`єктивної сторони складу злочину, що відбувся у певний час, у певному місці та певним способом.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення до офіційного документа інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.

Об`єднана палата ККС ВС у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 727/5768/18, провадження № 51-1328 кмо 19) висловила позицію, що офіційний документ як предмет злочину, передбаченого ст. 366 КК України, має відповідати такими ознакам: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

На думку слідчого судді у заяві ОСОБА_3 від 03.12.2025 року не наведені достатні дані про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тобто не наведена достатня сукупність відомостей, які дають можливість прокурору зробити обґрунтований висновок про наявність у діях особи суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Фактично у заяві ОСОБА_3 зазначено про певні припущення та непогодження з результатами проведеної судово-медичної експертизи.

Зазначення самих лише припущень про можливе вчинення кримінального правопорушення, викладених у заяві, недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки після внесення відомостей до ЄРДР органом досудового розслідування мають проводитись слідчі дії, необхідні для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, які передбачають обов`язкове втручання в права та свободи особи у тій чи іншій мірі. Водночас, здійснення такого на основі припущень, без наявності достатніх даних, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення, є недопустимим.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_7 прийнято рішення про скасування постанови дізнавача ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12015080080003335.

У своєму рішенні, слідчий суддя посилається на те, що в мотивувальній частині постанови дізнавача містяться неузгоджені між собою відомості та взаємовиключні висновки, що не дозволяють слідчому судді дійти висновку про всебічність й повноту досудового розслідування.

Отже, фактично слідчим суддею вказані у заяві ОСОБА_3 відомості визначені як неузгоджені між собою відомості та взаємовиключні висновки, які під час нового досудового розслідування вказаного кримінального провадження уповноважена особа має усунути, у т.ч. проаналізувати ті факти, на які звертає свою увагу ОСОБА_3 та надати їм оцінку.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність ознак бездіяльності у діях уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Мелітополі в частині невнесення відомостей, зазначених у заяві ОСОБА_3 від 03.12.2025 року до ЄРДР, а тому не вбачаю підстав для задоволення скарги останнього.

Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Водночас, положення вказаної частини статті 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р (ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18). Тому, ОСОБА_3 мають право оскаржити це рішення слідчого судді у порядку ст.395 КПК України.

Керуючись ст.ст. 214, 303, 306, 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з його заяви №25-3-1 від 03.12.2025 року залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст складено 06.02.2026 року.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1