Рішення № 133941637, 09.02.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1684/25

Провадження № 2/378/105/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Коллект Центр» з посиланням на те, що 04.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 4935239 у електронній формі, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 4000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що становить 1500 грн.. Відповідач не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого має заборгованість в сумі 21653 грн., з яких 3600 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17613 грн. - заборгованість по нарахованих процентах на дату відступлення права вимоги та 440 грн. - заборгованість за комісіями.

26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4935239.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4935239.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 21653 грн., понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 13000 грн.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 99). Відповідачу надано строк на подання відзиву.

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «Коллект Центр» в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника (а.с. 2-7). Позивачем до суду подано відповідь на відзив (а.с. 131), в якій позовні вимоги просять задовольнити повністю. Щодо строку позовної давності зазначили, що позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.10.2021 в листопаді 2025 року. Разом з тим, постановою КМ України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Разом з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час. 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану". Ураховуючи викладене, позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану. 14 травня 2025 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 4434-IX, який виключає пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, який зупиняв перебіг позовної давності на період воєнного стану, однак вказаний закон набрав чинності лише 04 вересня 2025 року, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини. Частиною 3 статті 263 ЦК України визначено, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладено 04.10.2021, строк позовної давності було зупинено починаючи з березня 2020 року на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності зупинено на строк дії в Україні воєнного стану. Відповідний пункт розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, який зупиняв перебіг позовної давності на період воєнного стану, виключено та відповідний закон набрав чинності - 04 вересня 2025 року. У зв`язку із наведеним, позовна давність до вимог ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає застосуванню, оскільки перебіг позовної давності лише розпочався з 04 вересня 2025 року. Щодо посилання відповідача на вимоги пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» зазначили, що згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 18 травня 2021 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2022 року до вищевказаної норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було внесено зміни, і він набув такої редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, одночасно із внесеними змінами було закріплено, що Зміни, передбачені пунктами 1 і 3 розділу I цього Закону, застосовуються до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом (з 19 серпня 2022 року). Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Відповідачем не надано доказів направлення ним первісному кредитору чи ТОВ «Коллект Центр» доказів проходження ним військової служби в особливий період. Одночасно із цим, на підтвердження наявності пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», відповідач надав довідку про перебування на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , однак не надав доказів, які свідчать про проходження ним військової служби за призовом в особливий період (період мобілізації) та про його участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони (із зазначенням періодів). Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду, у зв`язку з наявністю у нього статусу військовослужбовця, що проходить військову службу за контрактом. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19. Отже, відсутні підстави для застосування норми матеріального права, на яку вказує відповідач у відзиві на позовну заяву. Щодо посилання відповідача на відсутність розрахунку відсотків зазначили, що нарахування відсотків здійснено відповідно до умов укладеного договору та відповідний розмір відсотків за кожен період наведено в розрахунках заборгованості. Відповідачем не було надано жодних доказів виконання зобов`язання, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Щодо стягнення комісії зазначили, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). З вищенаведеного вбачається, що Закон України «Про споживче кредитування» безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором. Щодо клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу зазначили, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу є співмірною зі складністю даної справи, а саме по собі посилання відповідача на неспівмірність чи завищеність таких витрат, без належного обґрунтування своєї позиції, не може бути підставою для зменшення таких витрат чи відмови у їх стягненні. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів оплати позивачем послуг правничої допомоги. З цього приводу варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 104, 108, 129), про причини неявки суд не повідомив, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову, а також зменшити розмір витрат на правничу допомогу (а.с. 113-118). Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач звернув увагу суду на те, що він з 22.04.2015 по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому проценти за користування кредитом відповідачу не нараховуються під час дії особливого періоду. Зазначив, що позивач вимагає до сплати за договором позики 3600 грн. основної заборгованості, 17613 грн. відсотків та 440 грн. комісії, що становить 451,32% від основної заборгованості 4000 грн. Усі ці суми сумарно перевищують половину суми одержаної ним за договором. Позивачем не надано розрахунок відсотків на суму 17613 грн., а також графік платежів, що не дозволяє встановити щомісячні відсотки. Останній додав до позовної заяви розрахунок заборгованості, але не надав пояснення своїх розрахунків належним чином. Заборгованість по комісії 440 грн. також не підлягає стягненню. Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 грн., зазначив, що він не отримав від позивача документів на підтвердження правничої допомоги, яка має бути документально підтверджена та доведена. Вказаний розмір є неспівмірним із обсягами юридичної допомоги та значно перевищує основну заборгованість в розмірі 3600 грн..

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 4 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4935239 (а.с. 27-31), який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 10 Кредитного договору, адреси та реквізити сторін.

Пунктом 6. Кредитного договору встановлено порядок укладення договору, відповідно до якого кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальнику шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів), договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.1. даного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, у встановлений у п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п.п. 1.2-1.4 даного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 грн.; кредит надається строком на 30 днів з 04.10.2021 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 03.11.2021.

Пунктом 1.5 Договору визначені загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1940 грн. в грошовому виразі та 12184.00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 5940 грн..

Комісія за надання кредиту: 440 грн., яка нараховується за ставкою 11,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом: 1500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору)

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. (п. 2.1 договору).

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управлінням та обслуговуванням кредиту наведені в таблиці нижче (п. 2.3.1.1 договору).

Пунктами 3.3.2. - 3.3.3. договору встановлений обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору. У разі порушення строків повернення кредиту на вимогу кредитодавця сплатити пеню та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.

Згідно із анкетою-заявою на кредит № 4935239 від 04.10.2021 ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 4000 грн., з датою повернення 03.11.2021, сума до повернення 5940 грн., комісія за надання кредиту 440 грн. за ставкою 11,00 % від суми договору, проценти за користування кредитом 1500 грн., нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 66).

Відповідно до копії квитанції від 04.10.2021 (а.с. 73) позивачем 04.10.2021 перераховано власнику платіжної картки НОМЕР_2 ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 грн., згідно кредитного договору 4935239 від 04.10.2021.

Згідно з наданою позивачем відомістю про щоденні нарахування та погашення за вказаним договором, вчиненою ТОВ «Мілоан» (а.с. 74-75) заборгованість відповідача станом на 17.01.2022 за вказаним кредитним договором становить 16433 грн., з яких: 3600 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12393 грн. - заборгованість за процентами; 440 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до вказаної відомості відповідач здійснив часткову оплату на рахунок позивача, а саме: 03.11.2021 у розмірі 1382 грн., з яких, 400 грн. тіло кредиту, 582 грн. проценти за користування кредитом та 400 грн. - комісія за пролонгацію, що також підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами (а.с. 74-75).

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та ним не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.

До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту (а. с. 65), який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та копію Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», в редакції 13.07.2021 (а.с. 67-71).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, який не спростовано відповідачем, що вищевказаний кредитний договір від 04.10.2021 підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора R65642, який згідно довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Мілоан» (а. с. 72) належить відповідачу, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.

Так, у вищевказаній анкеті-заяві від 04.10.2021 (яка містить детальну інформацію щодо процесу оформлення та розгляду заяви почасово) (а. с. 66) та у п. 10. вищевказаного договору про споживчий кредит від 04.10.2021 вказано, зокрема: Позичальник ПІБ: ОСОБА_1 ; ідентифікаційний код, паспортні дані, адреса реєстрації, номер телефону, електронна пошта; в анкеті заяві, крім того, вказано дату народження останнього.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 зазначених в анкеті-заяві та договорі матеріали справи не містять.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (який надається відповідно до п. 6.2. ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон номера позичальника, та без відправлення електронного повідомлення (акцепту) Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер НОМЕР_3 .

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, номер телефону) були використані ТОВ «Мілоан» для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем ОСОБА_1 до суду не надано. Доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачем не надано, остання не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Крім того, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також не заперечив факт укладення кредитного договору, отримання грошових коштів та користування ними.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.

26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 26-01/2022-83 (а.с. 10-19), відповідно до якого клієнт ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 83672331,46 грн., а фактор ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору, клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги.

Факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним Актом приймання-передачі (додаток № 6 до цього договору), підписаним сторонами (п. 8.2).

З копії платіжної інструкції № 324190002 від 27.01.2022 (а.с.20) вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ціну згідно договору факторингу № 26-01/2022-85 від 26.01.2022.

Згідно копій актів приймання-передачі реєстру боржників до вказаного договору факторингу (а.с. 21, 22), ТОВ «Мілоан» передав, а новий кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора, складений за формою згідно із додатком № 4 та № 2 до договору факторингу.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 26.01.2022 до вказаного договору факторингу (а.с. 23-26), у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 237 значиться як боржник за Договором № 4935239, сума заборгованості за яким 16433 грн., з яких: 3600 грн. - залишок по тілу кредиту; 12393 грн. - залишок по відсотках; 440 грн. - залишок по комісії.

Згідно з наданим ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунком (а.с. 8) відповідачу за вказаним кредитним договором за період з 26.01.2022 по 10.03.2023 нараховані проценти 5220 грн..

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 (а.с.32-42), відповідно до якого на умовах встановлених цим договором, первісний кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Коллект Центр» належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 цього договору (реєстр боржників).

З копії Акту зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 43), вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» виконало зобов`язання перед ТОВ «Вердикт Капітал» за вказаним договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Згідно копій актів прийому-передачі реєстру боржників від 10.03.2023 до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03-2023-01 від 10.03.2023 (а.с. 44, 45), ТОВ «Вердикт Капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв реєстр боржників кредитора від 10.03.2023.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10.03.23 до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03-2023-01 від 10.03.2023 (а.с. 46-49), у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 25420 значиться як боржник за Договором № 4935239, сума заборгованості за яким 21653 грн., з яких: 3600 грн. - залишок по тілу кредиту; 17613 грн. - залишок по відсотках; 440 грн. - залишок по комісії.

Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с. 9) заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 11 листопада 2025 року становить 21653 грн., з яких 3600 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17613 грн. заборгованість за процентами та 440 грн. заборгованість за комісією.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управлінням та обслуговуванням кредиту наведені в таблиці нижче, саме: строк продовження днів 3, 7, 15 та відповідно максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3.00, 5.00, 10.00. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктами 1.5.2 договору (п. 2.3.1.1 договору).

Пунктом 2.3.1.2 договору погоджено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожний раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктами 1.6 договору.

Відповідачем 03.11.2021 - сплачено 1382 грн., з яких, 400 грн. тіло кредиту, 582 грн. проценти за користування кредитом та 400 грн. - комісія за пролонгацію (а.с. 74-75), тобто відбулося продовження строку кредиту на пільгових та на стандартних (базових умовах) до 17.01.2022 (включно).

За період з 04.10.2021 по 17.01.2022 ТОВ «Мілоан» нараховано позичальнику проценти за користування кредитом в розмірі 12393 грн. (а.с. 74-75).

Разом з тим, за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» відповідачу нараховані проценти за користування кредитними коштами в розмірі 5220 грн. ( а.с. 8).

Позивач, згідно наданого ним розрахунку заборгованості, нарахування за вказаним кредитним договором процентів та комісій не здійснював (а.с. 9).

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» з 26.01.2022 по 23.02.2022 здійснило донарахування відсотків після закінчення дії кредитного договору.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки, тому заявлена ТОВ «Коллект центр» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами у розмірі 5220 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, в межах строку кредитування залишок несплачених відсотків становить 12393 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що він з 22.04.2015 по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому проценти за користування кредитом відповідачу не нараховуються під час дії особливого періоду, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 18 травня 2021 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2022 року до вищевказаної норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було внесено зміни, і він набув такої редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, одночасно із внесеними змінами було закріплено, що зміни, передбачені пунктами 1 і 3 розділу I цього Закону, застосовуються до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом (з 19 серпня 2022 року).

За положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126-VII.

Відповідно до роз`яснень Національного банку України, наданих у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620, для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідачем одночасно із поданням відзиву не надано суду доказів направлення ним ТОВ «Мілоан», ТОВ «Кредит Капітал» чи ТОВ «Коллект Центр» доказів проходження ним військової служби в особливий період.

Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду, у зв`язку з наявністю у нього статусу військовослужбовця, що проходить військову службу за контрактом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.

Отже, нараховані проценти в межах строку кредитування підлягають стягненню з відповідача.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням вищенаведеного, строк позовної давності за вимогами, які виникли після 02 квітня 2020 року, продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин по 30 червня 2023 року на всій території України.

Разом з тим, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу, який встановлював що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався і діє на даний час.

Проте, Законом України № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 4 вересня 2025 року, внесені зміни до ЦК України, відповідно до яких пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який зупиняв перебіг позовної давності на період воєнного стану, виключено.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Частиною 3 статті 263 ЦК України визначено, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Таким чином, перебіг строку позовної давності зупинений пунктами 12 та 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу з березня 2020 року продовжується з 4 вересня 2025 року, а тому суд вважає, що позивачем пред`явлено позовні вимоги в межах строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав належним чином та не повернув у визначені строки отримані в кредит кошти, отже з нього слід стягнути 16430 грн., з яких 3600 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12393 грн. заборгованість за процентами та 440 грн. заборгованість за комісією.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволени позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 1).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн..

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а. с. 58-61), заявку на надання юридичної допомоги № 1606 від 01.10.2025 року (а. с. 63), витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року (а. с. 64).

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» (Клієнт), Адвокатське об`єднання на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, наведеної у пунктах 2.1.1.-2.1.7. договору, а клієнт зобов`язується оплатити правову допомогу у відповідності до умов Розділу 4 договору. Вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (п. 4. 1). Клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати (п. 4.2). Факт надання Послуг за Договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги. (п. 4.3).

Згідно з витягом з Акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року, сторони договору погодили надання Адвокатським об`єднанням позивачу у відповідності до заявки на надання юридичної допомоги послуг на суму 13000 грн., з яких надання усної консультації з вивченням документів (2 години) вартістю 4000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 години) вартістю 9000 грн. (а. с. 64).

Вказане відповідає свободі договору, укладеного між адвокатським об`єднанням та позивачем як клієнтом.

Наведене у своїй сукупності свідчить про належне виконання позивачем своїх процесуальних обов`язків щодо своєчасності заявлення про витрати на правничу допомогу та надання доказів таких витрат.

Представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, посилаючись на те, що вказаний розмір є завищеним та необгрунтованим, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними і не мають особливої складності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (75,9%): судовий збір в розмірі 1838,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 9867 грн..

Проте, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 4000 грн..

Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598-599, 610-612, 625, 628, 638-639, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4935239 від 04.10.2021 у розмірі 16430 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять) гривень, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) гривень 60 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306 код ЄДРПОУ 44276926);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено 9 лютого 2026 року.

Суддя Т. Н. Скороход