Рішення № 133941394, 09.02.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/18/26

Провадження № 2-а/364/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026 , Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Моргун Г. Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за

позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_2 , інформація щодо наявності електронного кабінета не зазначена)

до

Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ, 03048, № № тел.: 380442878282, 380442841975, е-пошта: kyiv@patrol.police.gov.ua, public@patrol.police.gov.ua )

про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

установив:

02.01.2026 позивач звернулася до суду засобами поштового зв`язку.

Ознайомившись з позовною заявою, суддя 07.01.2026 відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України залишила позовну заяву без руху та надала позивачу час для усунення встановлених недоліків.

13.01.2026 позивач на усунення недоліків подав до суду позовну заяву у новій редакції зазначивши належного відповідача у справі.

В позові ОСОБА_1 зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне стягнення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6365751 від 18.12.2026 на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Позивач вважає, що працівник поліції необґрунтовано, невмотивовано та безпідставно постановив відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення. Зокрема у постанові зазначено, що він 18.12.2025 керував транспортним засобом Мерседес Бенц (Mercedes-Benz 3120) державний номерний знак НОМЕР_3 , в якому є тріщина лобового скла, чим порушив п. 31.4 а ПДР, відсутній вогнегасник та відсутній фіксатор паска безпеки. Вказує, що незадовго до зупинки транспортного засобу інспектором поліції , повз проїхав автомобіль на досить великій швидкості із-під колес якого вилетів невідомий предмет, який потрапив у скло його транспортного засобу , в результаті чого воно тріснуло, однак така тріщина не погіршувала прозорість скла та жодним чином не обмежувала оглядовість із місця водія. Вогнегасник був у наявності. Вказує, що жодним чином не порушив ПДР і що тріщина на склі не є технічною несправністю транспортного засобу.

Посилаючись на вищевикладені обставини та ст. ст.. 251, 252, 280, 288 КУпАП, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне стягнення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6365751 від 18.12.2026.

16.01.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, із особливостями, встановленими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий розгляд справи призначено на 26.01.2026 о 09:00 .

26.01.2026 судовий розгляд справи не відбувся та був відкладений на 09.02.2026 у зв`язку не поверненням доказів повідомлення позивача про відкриття провадження у справі та про час і місце судового розгляду справи. Окрім того відповідач Департамент патрульної служби не виконав ухвалу суду, щодо надання копії матеріалів адміністративної справи, причин невиконання ухвали суду від 16.01.2026 не повідомив.

Після визначеного судом часу судового розгляду справи, на адресу суду під кінець робочого дня, надійшов відзив, в якому просив розгляд справи здійснювати без участі їхнього представника та у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, вважаючи позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що позивач керував транспортним засобом, що використовується для перевезення пасажирів, що має технічну несправність, а саме тріщину на вітровому склі біля зони дії склоочисників розміром більше 50 см, відповідно до п.п. 6.8.5 п. 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників, відсутній діючий вогнегасник, відсутній фіксатор паска безпеки, чим порушив п. 31.1 ПДР. Саме у зв`язку з порушенням вищевказаних норм поліцейським було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП. Оскаржувану постанову винесено правомірно, оскільки позивачем порушено п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ст.229КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Враховуючи позицію сторін та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Зміст постанови серії ЕНА № 6365751 від 18.12.2025 вказує, що 18.12.2025 о 09:42 в місті Києві по проспекту Ак. Глушкова, керуючи транспортним засобом Мерседес Бенц (Mercedes-Benz 3120) державний номерний знак НОМЕР_3 , який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом Київ-Біла Церква, у якому на лобовому склі була тріщина більше 50 см у зоні роботи склоочисників, чим порушив п. 6.8.5 ДСТУ 3649 від 2010 року, відсутній діючий вогнегасник, відсутній фіксатор паска безпеки, чим порушив п. 31.1 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КУпАП

Відтак, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

В постанові міститься посилання на доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме зазначено , що при розгляді справи велася відеофіксація на БК 474298, 470403.

Відповідачем до відзиву додано диск, на якому міститься відеозапис, на якому співробітник поліції озвучує про складення постанови за ч. 2 ст. 121 КУпАП за керування ТЗ з пошкодженнями, зокрема наявна тріщина на лобовому склі та запитує у водія про наявність вогнегасника. Повідомляє також ОСОБА_1 суму штрафу та строк на оскарження винесеної постанови.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письменними, мовними та електронними доказами; висновками експертів; свідченнями свідків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адмінстратвині правопорушення зобов`язань з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній ответственности, чи є обставини, що пом`якушують і обтяжують відповідальність, чи є правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2. ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Частина 2 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації .

З аналізу наведеної норми випливає, що відповідальність за ч. 2 ст. 121 КУпАП настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, або таким транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням встановлених правил, норм і стандартів.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.121 КУпАП за твердженням відповідача відбулося через допущене позивачом порушення вимог ДСТУ 3649: 2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпеки технічного стану та методи контролювання» (далі за текстом ДСТУ 3649:2010).

У зазначеному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, що знаходяться в експлуатації.

Відповідно до п. 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колесні транспортні засоби (далі за текстом - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих чи категорій, на дорогах загального користування

Пунктом 6.8. * ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції.

Зокрема, підпунктом 6.8.5 пункту 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколі чи тріщини у зоні роботи склоочисників.

Водночас приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України ґрунтуються на тому, що позивач керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має технічну несправність, а саме тріщину на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.

Пунктом 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлені вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.

Приписами пп. 31.4 п. 31 ПДД заборонено експлуатацію транспортних засобів за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей та невідповідності визначених цим пунктом вимогам.

У наведеному пункті ПДР викладено перелік технічних несправностей транспортних засобів, за яких забороняється їх експлуатація.

Вказаний перелік технічних несправностей, наведених у п. 31 ПДР, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі у зоні роботи склоочисників.

Отже, у розумінні Правил дорожнього руху тріщина на склі транспортного засобу позивача не віднесена до технічної несправності. Фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність.

Крім того, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського (долученого до матеріалів справи), яка як доказ зазначена у постанові, неможливо чітко ідентифікувати місце розміщення тріщини (чи знаходиться вона в зоні дії склоочисників, чи ні). Окрім того не вбачається, що зазначена тріщина перешкоджає огляду саме з місця водія.

Враховуючи, що наявність тріщини на вітровому склі у зоні роботи склоочисників згідно з вимогами пунктом 31 ПДР не віднесена до технічної несправності транспортного засобу, за наявності якої забороняється його експлуатація, а відповідальність відповідно до ч.2 ст. 121 КУпАП настає саме в разі керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має технічні несправності, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП є незаконним.

Щодо доводів відповідача про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за порушення ПДР, а за порушення стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, суд зазначає, що за змістом частин 1 та 2 ст.121 КУпАП адміністративна відповідальність переобладнань з порушенням відповідних правил, норм та стандартів.

Окремо слід зазначити, щодо тверджень відповідача про ще одну підставу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - відсутність діючого вогнегасника.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 18.12.2025 у ній відсутнє посилання на докази, що стали підставою для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП.

При цьому, відповідні докази не надані відповідачем і суду. Натомість, наявне посилання на інший пункт нормативного акту (п. 31.1 ПДР « Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації»). В той час, як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису події, вогнегасник в транспортному засобі наявний, щодо його справності чи несправності із наданого відеозапису встановити неможливо. Окремо слід зазначити, що недотримання термінів перевірки вогнегасника для водіїв транспортних засобів встановлено адміністративну відповідальність за ст. 125 КУпАП. Пунктом 31.4.7.є. Правил дорожнього руху України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: інші елементи конструкції, відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, -на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, -на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору навеликовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Позивач ствердив, що не порушував пункту 31.4.7.є Правил дорожнього руху, яким забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме відсутні: працездатний вогнегасник на автобусі, оскільки такий був наявний у автобусі.

Відповідачем не долучено доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 31.4.7.є Правил дорожнього руху. Одночасно слід зазначити , що поліцейський інспектор при складанні постанови зазначає, що відбулося порушення п. 31.1 ПДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

Згідно п. 3 розділу V Наказу МВС № 25 від 15.01.2018 р. «Про затвердження Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників» колісні транспортні засоби оснащуються вогнегасниками відповідно до Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 (зі змінами).

За приписами п. 2 розділу ІІ «Вимоги пожежної безпеки до КТЗ» Наказу Мінінфрастурктури України № 11 від 21.01.2015 р. «Про затвердження правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України» колісні транспортні засоби повинні бути забезпечені вогнегасниками відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 «Про забезпечення колісних транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння». Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. № 1128 «Про забезпечення транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння», зі змінами, встановлено норми оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, зокрема, для автобусу (пасажирський автомобіль), що має більше ніж 9 місць для сидіння з місцем для водія включно, з повною масою не більше 5 т один порошковий вогнегасник із зарядом вогнегасної речовини, понад 5 т-один порошковий вогнегасник із зарядом вогнегасної речовини не менше 5 кг.

Як вбачається з матеріалів справи у транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 , вогнегасник перебував у наявності в салоні автобуса.

Крім того, відповідно до п. 6 розділу ІІ, п. 12 розділу ІІІ Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МВС України від 15.01.2018 р. № 25, виробники або постачальники зобов`язані забезпечити проведення технічного обслуговування вогнегасників відповідно до ДСТУ 4297:2004 «Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги» на всій території України за регіональним принципом (розподілом) шляхом створення власних ПТОВ або надання повноважень існуючим ПТОВ, перелік яких наводиться в паспорті на кожний вогнегасник. Технічне обслуговування вогнегасників здійснюється ПТОВ, що мають відповідну ліцензію з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення відповідно до вимог ДСТУ 4297:2004 «Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги», норм, правил (настанови з технічного обслуговування вогнегасників), установлених їх виробником, та інших нормативних документів і нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

Так, у п. 4.2.3. ДСТУ 4297:2004 «Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги» передбачено, що технічна діагностика всіх типів вогнегасників проводиться відповідно настанов по ТО виробника на конкретний тип вогнегасника з періодичністю не рідше один раз в рік.

Відповідно до п. 8 Наказу МВС № 25 від 15.01.2018 р. «Про затвердження Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників» вогнегасник має бути в закріпленому стані в місцях, визначених підприємством-виробником. У разі якщо конструкцією транспортного засобу зазначене місце не передбачено, вогнегасник слід розташовувати в легкодоступному місці. Вогнегасники, що розміщуються за межами кабін, потрібно захищати від впливу атмосферних опадів, сонячних променів і бруду. Забороняється зберігання вогнегасника в багажнику механічного транспортного засобу (крім легкового автомобіля), кузові вантажного автомобіля та інших місцях, доступ до яких обмежено. Під час огляду вогнегасника відповідно до п. 10 розділу ІІІ правил, перевіряються: 1) відповідність типу і заводського номера вогнегасника зареєстрованому обліковому номеру та місцезнаходженню на об`єкті; 2) наявність інструкції з експлуатації та паспорта на вогнегасник; 3) дата проведення технічного обслуговування, яка має відповідати вимогам експлуатаційної документації; 4) наявність та цілісність пломби, пристрою блокування (запобіжної чеки), розтруба або гнучкого рукава (відповідно до типу вогнегасника) та кронштейна (якщо передбачено конструкцією); 5) наявність зовнішніх пошкоджень вогнегасників та слідів корозії на них; 6) положення стрілки індикатора тиску кожного закачного вогнегасника (крім газового та ВВПА), яка має бути в межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора), залежно від температури експлуатації; 7) наявність пошкоджень маркування (етикетки) кожного вогнегасника.

Матеріали справи не містять акту перевірки вогнегасника, який б доводив, що вогнегасник, який знаходився у автобусі був несправний.

Відтак, суд вважає, що відповідач не довів того факту, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови прийняв рішення на підставі об`єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду не представлено.

Відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, однак, небажання відповідача надавати докази надало суду право вирішити справу, обмежившись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.3 ст.205 КАС України.

Щодо відсутності в транспортному засобі фіксатора паска безпеки то слід вказати, що відповідачем доказів такого правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП суду не надано.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.

Згідно ч.1 і ч.3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Зі змісту ст.280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Докази, надані суду, які стали підставою для винесення постанови не фіксують, що позивач порушив п.31.1 ПДР України, а відтак не підтверджують факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення.

Відповідач, в свою чергу, доказів щодо обставин справи не подав, таким чином покладений на нього обов`язок щодо доказування суду правомірності своїх дій, не виконав і не спростував доводи позивача.

За даних обставин, відповідачем при винесені постанови не дотримано вимог КУпАП та Інструкції, та не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували, що позивач порушив Правила дорожнього руху, та відповідно, в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ч.2 ст.121 КУпАП України, що є його обов`язком відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6365751 від 18.12.2025 винесена інспектором без додержання вимог законності, а відтак підлягає скасуванню.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, докази, які були предметом дослідження свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Оскільки в ході розгляду справи встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, як і не встановлено можливості отримання доказів протилежного, зазначена постанова підлягає скасуванню відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю, відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 139, 143 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений ним при зверненні судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне стягнення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6365751 від 18.12.2026, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне у вигляді штрафу в розмірі 680, 00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП, провадження у справі - закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ, 03048, № № тел.: 380442878282, 380442841975, е-пошта: kyiv@patrol.police.gov.ua, public@patrol.police.gov.ua) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не відмінено, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г. Л. Моргун