Ухвала суду № 133939070, 10.02.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11043/25

Провадження № 1-кп/344/546/26

У Х В А Л А

10 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2025 року продовжено застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на строк до 14 лютого 2026 року включно.

10 лютого 2026 року через канцелярію суду надійшли письмові клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України: переховуватись від суду, оскільки обвинувачені усвідомлюють можливість покарання за вчинення злочинів; незаконно впливати на свідків, інших осіб, яким відомі обставини вчинення злочинів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, приховуючи докази злочинних дій; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачені не мають міцних соціальних зв`язків, офіційно не працюють, раніше судимі, джерело їх існування невідоме, а на даний час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні корисливого злочину, а тому з метою отримання прибутку останні, перебуваючи на волі, можуть продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини. Вказав, що підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурором підтримано подані клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на строк 60 днів, що попередньо вручені обвинуваченим і захисникам. Підтримуючи подані клопотання, мотивував їх наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що ризики, на які посилається прокурор, нічим не підтверджено. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , просив врахувати, що останній має постійне місце проживання, до затримання працював, а тому просив змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_7 на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив врахувати його вік, стан здоров`я, зазначив, що наміру переховуватися від суду та впливати на свідків не має, зазначені ризики прокурором не доведено, а тому просив змінити застосований щодо нього запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , просив врахувати стан здоров`я останнього, наявність постійного місця проживання та реєстрації, а також те, що вирок Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України ще не набрав законної сили, а тому просив змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_6 на більш м`який домашній арешт.

Суд, заслухавши думку учасників провадження щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

При обґрунтуванні наявності ризику переховування від суду, слід акцентувати увагу на позиції ЄСПЛ (зокрема, у справах «Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «Мансур проти Туреччини» та ін.) в якій зазначено, що така ймовірність не може оцінюватися лише на основі покарання, яке загрожує даній особі, при цьому слід враховувати й інші релевантні обставини, які ж або можуть підтвердити ймовірність втечі або ж зробити її незначною.

Так, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених суд також враховує дані, що характеризують осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинувачених ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2023 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, на даний час Івано-Франківським міським судом завершено розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України (справа №344/833/25), вирок суду не набрав законної сили, ОСОБА_7 , який раніше судимий вироком Івано-Франківського міського суду від 01.08.2022 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, що замінено ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.09.2024 на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, яке не відбуто, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченим, є тяжкими (ч.2 ст.307 КК України) та особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України).

Однак суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд зауважує, що вказане кримінальне провадження надійшло до суду у період розгляду іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_6 ч. 2 ст. 307 КК України (справа №344/833/25), при цьому ОСОБА_6 є раніше неодноразово судимою особою, що відбував покарання у місцях позбавлення волі, у даному кримінальному провадження обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2023. Також згідно обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень під час відбуття покарання за попереднім вироком суду. Вказане свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

За таких обставин суд вважає, що під час розгляду клопотання прокурором доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м`якого запобіжного заходу відносно них існує значна ймовірність того, що обвинувачені порушуватимуть покладені на них процесуальні обов`язки.

Суд звертає увагу, що обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення застави у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошові одиниці, тобто в сумі 242240 грн, яку може бути внесено як обвинуваченими, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження. Станом на 10 лютого 2026 року заставу не внесено.

Обставини, що слугували підставою застосування щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжити до 10 квітня 2026 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжити до 10 квітня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_8