Ухвала суду № 133939031, 06.02.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2343/26

Провадження № 2/344/3333/26

У Х В А Л А

06 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Боднарчук Андрій Михайлович про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Боднарчук Андрій Михайлович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЛІТ-ІФ», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-АДВАНС», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківська міська рада, Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Соколи» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод в користуванні майном

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Боднарчук Андрій Михайлович звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЛІТ-ІФ», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-АДВАНС», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківська міська рада, Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Соколи» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод в користуванні майном.

Представник позивача разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просив: заборонити до ухвалення судом рішення по суті Товариству з обмеженою відповідальністю «ІОЛІТ-ІФ» (Код ЄДРПОУ: 43351111) та іншим особам вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2610190501:09:003:0118 загальною площею 6,2207 та по АДРЕСА_1 , зокрема, заборону реєстрації щодо прав: скасування права власності, припинення права власності, реєстрації права власності, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, тощо.

Заборонити до ухвалення судом рішення по суті державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:09:003:0118 загальною площею 6,2207 га по АДРЕСА_1 , у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об`єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Мотивуючи заяву про забезпечення зазначив, що ОСОБА_1 , є власником гаражу № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Соколи» по АДРЕСА_1 . Вказаний гараж позивачем набуто у власність як членом гаражного кооперативу «Соколи» що орендував земельну ділянку по АДРЕСА_1 згідно договору оренди від 16.03.2006 року яка була відведена для обслуговування гаражів (категорія земель житлової та громадської забудови).

23.01.2026 року від адміністрації гаражного кооперативу «Соколи» позивач дізнався, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоліт ІФ» незаконно оформило договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 щодо якої існував судовий спір (справа №909/1345/14), що розглядався Верховним судом у складі Касаційного господарського суду.

Вказаний договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «X-Адванс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІОЛІТ-ІФ» 30.07.2020 року у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. та зареєстровано в реєстрі за №997.

Зі змісту вказаного договору купівлі-продажу від 30.07.2020року вбачається (пункт 1.4. Договору), що на земельній ділянці розміщено тільки один об`єкт нерухомості, КПП (транспортна прохідна), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «М.С. «ЯК БЛАГО», що абсолютно не відповідає дійсності. Так як адреса місцезнаходження вказаного об`єкту нерухомості відмінна від адреси земельної ділянки, яка є об`єктом договору купівлі-продажу.

Пунктом 1.1. Договору передбачається, що продавець передає за плату, а покупець приймає у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,2207га., хоча вказана земельна ділянка не відноситься до земель с. Вовчинець.

В пункті 1.6. Договору безпідставно вказано, що продавець гарантує, що на момент укладення цього договору вищевказана земельна ділянка, нікому іншому не відчужена, судового спору, щодо неї, а також прав у третіх осіб немає.

Однак, на час укладення 30.07,2020року договору купівлі-продажу земельної ділянки, ТзОВ «Х-Адванс» знаючи про оскарження в суді права власності щодо належної йому земельної ділянки, вчинив дію не повідомивши нотаріуса та нового власника ТзОВ «ІОЛІТ- ІФ» як набувача, про наявність такого спору в суді.

Більше того, відчуження земельної ділянки на якій знаходиться гараж позивача відбулося без його погодження як власника гаража який знаходиться на спірній земельній ділянці, чим порушено його право власності.

Неодноразові формальні переоформлення права власності на земельну ділянку, ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» може здійснити перереєстрацію права власності на спірну земельну ділянку недочікуючись результатів розгляду вказаного спору. Зокрема, ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» матиме можливість вчиняти щодо спірної земельної ділянки будь-які юридично значущі розпорядчі дії, в т.ч. щодо її обтяження чи відчуження, що в свою чергу може істотно ускладнити, або й унеможливити в подальшому поновлення прав позивача.

У зв`язку з цим, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону вчинення щодо неї реєстраційних дій.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вирішенні питання про забезпечення позову суддя повинен перевірити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема: чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_1 адвокат Боднарчук А.М. вказав, що даний спір має для ОСОБА_1 , як власника гаража виняткове значення, як і забезпечення його права на користування гаражем та земельною ділянкою, а тому з метою виконання рішення суду є необхідність вжиття такого заходу забезпечення, як накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону вчинення щодо неї реєстраційних дій

Разом з тим, в заяві про забезпечення позову не наведено належного обґрунтування існування ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів позивача. Не зазначено обставини, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку до набрання рішення у цій справі законної сили в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення його позову. Заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» вчиняє дії, які перешкоджають йому у користуванні гаражем, чи можуть ускладнити або призвести до неможливості виконання майбутнього судового рішення, при цьому накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 6,2207 га, зважаючи на те, що гараж позивача займає площу 48 кв.м., на переконання суду буде значним втручанням в діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЛІТ-ІФ».

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Виходячи з оцінки доводів заяви щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 149-150, 257, 260, 261, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Боднарчук Андрій Михайлович про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Пастернак І.А.