Рішення № 133937036, 10.02.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/5152/25

2/583/145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Сидоренко Р.В.,

при секретарі судового засідання Вербі Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2025 представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики у розмірі 24669,50 грн, а також стягнути судові витрати, що складаються з 2423,00 грн пов`язаних з оплатою судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 05.09.2019 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №101259, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надало відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн на засадах строковості, поворотності та оплатності, шляхом перерахування на банківську картку позичальника, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. Однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 24669,50 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за позикою, 19669,50 грн - заборгованість за процентами та комісією, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

05.11.2025 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрите провадження по справі у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

24.11.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив у якому позовні вимоги не визнаються з огляду на наступне. На підтвердження позовних вимог позивач не надав належних, допустимих, достовірних і допустимих доказів, що підтверджують надання відповідачу позики у розмірі та на умовах, які були передбачені наявним у матеріалах справи договором позики, отже позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданому ним розрахунку за договором позики. Матеріали даної справи не містять доказів прийняття (акцепту) вищевказаного договору позики відповідачем, у справі немає доказів надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею законом. Оскільки договір позики не містить у своєму змісті номеру телефону (фінансового номеру) позичальника (відповідача) відсутні підстави вважати, що одноразовий ідентифікатор 32gzgv1z (та/або) sz666s9q був надісланий позивачем саме на номер телефону відповідача. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що картковий рахунок відкритий саме на відповідача.

Додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, що зазначений у позовній заяві. Належними доказами, які підтверджують перерахування певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Також несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень нікчемними.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Строки звернення до суду пропущені з неповажних причин.

25.11.2025 р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій вказано на доведеність як факту укладення договору, так і факту отримання відповідачем кредиту на умовах зазначених у договорі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Представником відповідача на адресу суду була подана заява про відкладення розгляду справи через невиконання та неналежне ухвали суду про витребування доказів. При вирішенні питання про відкладення справи суд виходив із того, що на час розгляду справи в суді відповіді на виконання ухвали як від позивача, так і від Банку надійшли, надана у них інформація не є новою та є достатньою для того, щоб прийняти рішення по суті спору. Також суд взяв до уваги ту обставину, що справа неодноразово відкладалась у зв?язку із щоразу новими клопотаннями сторони відповідача, та судом було вжито достатньо заходів для сприяння стороні відповідача у наданні суду доказів на заперечення позовних вимог.

Тому незважаючи на неявку сторони позивача, з огляду на наявність відзиву, та з метою забезпечення розумних строків розгляду справи, судом прийняте рішення у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити.

Тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги викладене, суд проводить розгляд справи на підставі наявних доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.

Встановлено, що 05.09.2019 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №101259, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору. Сума позики - 5000,00 грн, строк повернення позики - 04.10.2019. Плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується - «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується - «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,1 % в день від початкового розміру позики відповідно п.п. 1.1.1. Договору; 1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; 1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Згідно з п. 2.1 договору строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 договору позики позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 04.10.2019. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.

Пунктом 5.3 договору визначено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.

Договір позики укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 32gzgv1z.

До укладення договору позики, 05.09.2019 ОСОБА_1 підписав також Паспорт позики, в якому йому була надана інформація щодо умов надання позики.

З приводу доводів сторони відповідача про відсутність доказів підписання договору суд виходить із змісту заперечень позивача з цього приводу.

Суд не погоджується із доводами сторони відповідача про те, що відсутність зазначення у договорі номеру телефону (фінансового номеру) позичальника (відповідача) є достатнім доказом для висновку про недоведеність його укладення з відповідачем.

За приписами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Так, порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно приписів якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України Про електронну комерцію, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Отже, ч. 6 статті 11 Закону України Про електронну комерцію визначає три способи надання особою, якій була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт). Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема:- проставляння клієнтом чек-боксу "з умовами договору позики згоден"; - підтвердження даних банківської картки; - натискання кнопки "Підтвердити заявку"; - введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» Так, Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року по справі №640/7029/19 зазначив наступне: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (Законом №675-VIII). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону №675-VIII). Згідно із частиною шостою статті 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Отже, відповідно до цієї норми, одним із способів акцептування клієнтом позичальником пропозиції позикодавця укласти електронний договір є вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону №675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Так, з наданої позивачем інформації, яка надсилалася останнім на адресу відповідача на виконання вимог оскаржуваного розпорядження, вбачається, що алгоритм отримання позики фізичною особою-клієнтом (https://cashinsky.ua) складається з наступних етапів: TOB «ФК «Гелексі» 1) проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; 2) підтвердження даних банківської картки; 3) натискання кнопки «Підтвердити заявку»; 4) введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Суди обох інстанцій погодилися із твердженнями позивача про те, що зазначений алгоритм дій вважається належним способом акцептування пропозиції TOB «ФК «Гелексі» укласти електронний договір. Відповідно до пункту 8.3 договорів позики від 24.07.2018 №18421, від 28.08.2018 №24380, від 08.09.2018 №26487, від 12.10.2018 №31949, від 26.11.2018 №40258, невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «Гелексі» (далі - Правила). Уклавши Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами, повністю розуміє, погоджується із зобов`язується неухильно дотримуватись Правил та виконувати свої обов`язки, визначені Правилами. Так, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «Гелексі» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику. Правила розміщені на сайті товариства за посиланням: https://cashinsky.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору. Отже послідовність дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію. При цьому, з наданого позивачем алгоритму укладення договору позики вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, зокрема, обов`язковим є проставлення клієнтом чекбоксу «з умовами договору позики згоден». Заповненням анкети-заяви, позичальник підтверджує прийняття ним відповідних умов надання позики, а також засвідчує, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Завершальним етапом укладення договору позики є його підписання сторонами. Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного зокрема, №732/670/19 №524/5556/19 у постановах від 09.09.2020 у справі від 12.01.2021 та Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі № 280/4456/20 . Одночасно з наведеним колегія суддів зазначає, що договори позики від 24.07.2018 №18421, від 28.08.2018 №24380, від 08.09.2018 №26487, від 12.10.2018 №31949, від 26.11.2018 №40258, підписані позичальниками за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договори позики між позичальниками та позикодавцем не були б укладеними. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 №524/5556/19 №234/7160/20 №234/7159/20 №234/8079/20 №234/7297/20 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі (провадження № 61-16243св20), від 28.04.2021 у справі (провадження № 61-2903св21), від 10.06.2021 у справі (провадження № 61-18967св20), від 18.06.2021 у справі (провадження № 61-2904св21), від 12.08.2022 у справі (провадження № 61-11504св21)…».

Як вбачається з Договору позики, в Розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» під реквізитами Позичальника (Позивача) містяться електроні дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності «32gzgv1z», введені Позичальником у відповідне вікно на сторінці сервісу (https://cashinsky.ua), які призначені для ідентифікації Позичальника, використовуються ним як підпис та відповідають вимогам до електронного підпису, встановленим п. 12 ч. 1 cт. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», вимогам до електронного підпису одноразовим ідентифікатором, встановленим п. б ч. 1 cт. 3 Закону України «Про електронну комерцію», а також вимогам ч. 1 cт. 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо підписів у сфері електронної комерції.

Відтак в розумні Закону України «Про електронну комерцію» даний договір є укладеним. Укладання договору в електронному вигляді через Інформаційно комунікаційну відповідає нормам законів України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні довірчі послуги».

Саме по собі не надання позивачем копії роздруківки інформації з електронного файлу або електронного файлу з інформаційними даними послідовності дій учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 в інформаційно - телекомунікаційній системі з послідовністю, хронологію та алгоритмом всіх дій фінансової установи ТОВ «ФК «Гелексі» та споживача ОСОБА_1 щодо укладення електронних договорів та супровідних їм електронних документів у вигляді договору позики № 101259 від 5.09.2019 р., графіку платежів до договору позики №101259 від 5.09.2019 р., додаткової угоди № 1 від 4.10.2019 р., графіку платежів до договору позики №101259 від 5.09.2019 р. під додаткову угоду не може свідчити про не укладення договору та про недопустимість як доказів вищезазначених документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір позики був підписаний відповідачем ОСОБА_1 05.09.2019 шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті позивача, що свідчить про волевиявлення відповідачки на укладання договору позики у вказаний спосіб та отримання нею грошових коштів.

Представник відповідача посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2025р. № 640/4369/19 у якому, серед іншого, зроблені висновки про порушення з боку позивача при наданні фінансової послуги громадянину шляхом обрання форми укладення Договору позики від 10.05.2018 №9588 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Пороте дані висновки суд не бере до уваги, оскільки вони стосуються інших правовідносин.

Також представник відповідача посилається на те, що за відкритими інформаційними даними на засіданні 22.12.2022р. Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг ухвалив рішення про анулювання всіх наявних ліцензій для небанківської фінансової установи ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДР 41229318) на підставі власної заяви, ТОВ «ФК «Гелексі» виключено з Державного реєстру фінансових установ. Проте на момент укладення договору та додаткової угоди таких обставин у не було.

05.02.2019 ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти в сумі 5000,00 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС» від 01.09.2025 №101259.

Даний факт також підтверджується інформацією наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач же, навпаки, не спростував свої доводи, надавши докази зарахування вказаної суми іншим кредитором, чи будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування того, що йому належить банківська картка із вказаним номером на яку було здійснено переказ грошових коштів за кредитним договором. Також відповідачем не надано доказів протиправного заволодіння належною їй банківською карткою третіми особами.

Згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» номер телефону НОМЕР_2 в період укладення договору та на даний час є фінансовим і належить відповідачу ОСОБА_1

04.10.2019 р. між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики №101259 від 05.09.2025 р. за якою сторони погодили строк повернення позики (термін платежу) п. 1.1.5 - 02.11.2019 р.; п. 4.1 - Позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 02.11.2025 р. ОСОБА_1 додаткова угода підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором sz666s9q.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №101259 від 05.09.2019 станом на 01.08.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 24669,50 грн, з них: заборгованість за сумою позики - 5000,00 грн, заборгованість за відсотками та комісією - 19669,50 грн.

Належних та допустимих доказів про погашення боргу кредитору матеріали суду не надані, розмір заборгованості та розрахунок боргу відповідачем не спростований.

Суд погоджується із доводами сторони позивача про наявність підстав для стягнення заборгованості за основною сумою боргу. Однак, суд не може погодитися із розміром заборгованості за нарахованими процентами з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вбачається із п. 4.3 Договору проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору, з урахуванням умов додаткового договору - до 02.11.2019 р. включно.

Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами до 02.11.2019, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір процентів підлягає перерахуванню.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору за період з 05.09.2019 по 02.11.2019 складає 14,50 грн (тіло кредиту х проценти за користування позикою згідно п. 1.1.2.1 Договору х строк кредитування). Розмір комісії відповідно до умов договору за період з 05.09.2019 по 02.11.2019 складає 1595,00 грн (тіло кредиту х комісія за позикою згідно п. 1.1.2.2 Договору х строк кредитування), що є обґрунтованим та відповідає умовам Договору.

Також суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості, нарахування відсотків та комісію здійснювалось відповідно до п. 1.1.2.1, 1.1.2.2 Договору, яка станом на день прострочення позики 02.11.2019 становить 5000 грн сума позики, 14,50 грн сума відсотків та 1595,00 грн сума комісій, що разом становить 6609,50 грн.

Суд також зазначає, що вказана вартість позики (заборгованість за договором) погоджена сторонами відповідно до Графіку платежів, що є додатком до кредитного договору, а також Паспортом позики.

Разом із тим, як вже було зазначено, за умовами договору, відповідач отримав суму позики на умовах сплати відсотків за користування цими коштами у розмірі 0,01% (п. 1.1.2.1) та комісії у розмірі 1,5% (п. 1.1.2.2) на строк до 02.11.2019.

Суд також звертає увагу на те, що п. 5.3 Договору передбачено плату за користування позикою за Договором у розмірі 3% в день. На думку суду, вказаний пункт договору викладено не коректно і не дає розуміння випадків його застосування.

Також, вирішуючи позовні вимоги стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 14-10цс18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 14-154цс18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 14-318цс18 міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таких вимог позивачем заявлено не було.

Таким чином, суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку про часткове стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь позивача, а саме в частині на суму 5014,50 грн, як це передбачено умовами договору та відповідно до графіку.

Таким чином, сума позики 5000 грн, проценти за користування кредитними коштами нараховані за цей період у сумі 14,50 грн підлягають стягненню з відповідача і це відповідає змісту договору в цілому.

З приводу доводів сторони відповідача про безпідставність нарахування суми комісії суд виходить з наступного .

Як зазначено вище, розмір комісії відповідно до умов договору за період з 05.09.2019 по 02.11.2019 складає 1595,00 грн (тіло кредиту х комісія за позикою згідно п. 1.1.2.2 Договору х строк кредитування), що є обґрунтованим та відповідає умовам Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст. 11, частини п`ятої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 1,1% було визначено як комісійну винагороду.

Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік послуг, які пов`язані з наданням позики та які повинні надаватись фінансовою установою.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення комісійної винагороди у розмірі 1,1% в день від початкового розміру позики є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

З приводу доводів сторони відповідача про застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Враховуючи, що з 12.03.2020 року по 30 червня 2023 року на території України діяв карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, вимоги банку є обґрунтованими, оскільки трирічний строк позовної давності припадає на період введення на території України карантину.

Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, трирічний строк позовної давності продовжувався на час дії карантину та продовжується у період дії воєнного стану, який триває і на даний час.

Тому доводи сторони відповідача суд не бере до уваги.

При вирішенні питання щодо понесених сторонами судових витрат, суд дійшов такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2423 грн, замість 2422,40 грн., однак при визначенні суми розміру відшкодування слід враховувати суму, яку мав сплатити позивач при поданні позову до суду.

Позовні вимоги позивача задоволено частково. Заявлені позовні вимоги на суму 24669,50 грн, а задоволено на суму 5014,50 грн, тобто на 20,32%.

Із урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 499,98 грн.

Крім цього, згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзей Ю.В.; Акт № 101259 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг (аналіз обставин справи, надання консультацій, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви) становить 5000 грн.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до п. 1.7 Договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у акті приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається із п. 3 Акту № 101259 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025 року, оплата правничої допомоги адвокату здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішенням по суті справи.

Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає заявлені позивачем витрати обґрунтованими, такими, що відповідають критерію розумності, складності та конкретним обставинам справи. Підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суд не вбачає.

Разом з тим, враховуючи, що позов задоволено частково, то відповідно і розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Із урахуванням зазначеного, із відповідача на користь позивача, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1016,00 грн (виходячи з розрахунку: 20,64% (розмір задоволених позовних вимог) х 5000 грн (сума витрат на правничу допомогу) та судовий збір у розмірі 492,23 грн. (2422,4Х20,32) / 100, а всього - 1508,23 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики №101259 від 05 вересня 2019 року взагальному розмірі 5014,50 грн. та 1508,23 грн. судових витрат, а всього - 6522 (шість тисяч п`ятсот двадцять дві) гривні 73 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, адреса: вул. Липинського В`ячеслава, буд. 10/1, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко