Постанова № 1339346, 15.01.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.01.2008 № 2/301

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Губенко Н.М.

 суддів:

 при секретарі:

 За участю представників:

 від прокуратури - Охріменко С.І. - помічник Дніпровського транспортного прокурора м. Києва (посв. № 54 від 12.02.2007);

від позивачів - 1. повідомлений, але не з'явився;

2. Акімова А.В. - пров. юрисконсульт (дов. № 1314-Н від 06.06.2007);

 від відповідача - ОСОБА_1 - суб'єкт підприємницької діяльності,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2007

 у справі № 2/301  

 за позовом Дніпровської транспортної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Київської міської державної адміністрації та 2. Комунального підприємства „Київський метрополітен”

 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 про стягнення 10942,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.10.2007 у справі №2/301позов задоволено повністю. За рішенням підлягає стягненню з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1на користь Комунального підприємства „Київський метрополітен” 10 288,93 грн. основного боргу, 554,25 грн. пені, 98,94 грн. 3% річних; підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України 109,42 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22050000.

Судове рішення мотивоване тим, що: на виконання умов договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001, укладеного між КП „Київський метрополітен”, за договором орендодавець, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за договором орендар, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.06.2000 № 217/938 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нерухомого майна, яке знаходиться у повному господарському віданні орендодавця, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою вартості цього майна і складає на 30.11.2000 52 534 грн., а саме частину приміщення вестибуля (переходу) станції метро „Позняки” площею 8,9 кв.м., визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря відповідно до проекту інституту „Укрметротунельпроект”; місцевим господарським судом встановлено, що щомісячна оренда плата за користування частиною вестибуля за договором оренди № ДП-1 від 23.01.2001 постійно змінювалась з врахуванням коригування розміру орендного платежу на щомісячний, встановлений відповідним державним органом, індекс інфляції та укладеними між сторонами додатковими угодами: № 3 (459) від 17.06.2002; № 6, № 7 (314) від 02.11.2004 та № 8 (229) від 10.02.2006; місцевим господарським судом встановлено, що за період з червня 2006 року по грудень 2006 року загальна сума боргу, яка утворилась у ФОП ОСОБА_1 перед КП „Київський метрополітен” становить 10 288,93 грн., у свою чергу, ФОП ОСОБА_1 доказів на підтвердження відсутності у неї заборгованості за договором оренди у встановленому розмірі не надала; крім того, КП „Київський метрополітен” у зв'язку із несвоєчасним виконанням ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за договором оренди було нараховано пеню у розмірі 544,25 грн. та 3% річних у розмірі 98,94 грн.; місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2007 у справі № 2/301 повністю з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на те, що господарський суд відповідно до п. 6 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач надав докази ліквідації його як суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого в Харківському районі, а саме: рішення Харківської районної державної адміністрації від 21.08.2001 № 3489/05, яким було скасовано (ліквідовано) державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 та знято з обліку платника податків 03.07.2001. Таким чином, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1, видане Харківською районною державною адміністрацію 11.12.2000 № 06724, анульоване, що відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України свідчить про відсутність предмету спору. Нове свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1, зареєстроване Дарницькою районною державною адміністрацією 01.11.2001, реєстраційний № НОМЕР_1, наявне в матеріалах справи, свідчить про наявність як у сторін спору, так і у суду, інформації про ліквідацію свідоцтва ФОП ОСОБА_1, зареєстрованого Харківською районною державною адміністрацією 11.12.2000, реєстраційний № 06724. Разом з тим, всупереч положенням ГПК України місцевий господарський суд не припинив провадження у справі.

Заявник наголошує на тому, що на момент ліквідації у ФОП ОСОБА_1 не було заборгованості по орендній платі, що підтверджується відповідними квитанціями.

Також, заявник посилається на те, що орендна плата згідно із п. 2 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” повинна була розраховуватись не на підставі рішення Київської міської ради від 29.06.2000 № 217/938 „Про передачу у користування нежилих приміщень”, а на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 N 366/1342. В свою чергу, заявник звертає увагу апеляційного господарського суду на той факт, що вказана Методика не була і не могла бути застосована при визначенні розміру орендної плати за договором оренди № ДП-1 (розділ 3 договору), оскільки була затверджена вже після укладення між сторонами відповідного договору оренди. Дані обставини, на переконання заявника, свідчить про те, що оренда плата у п. 3.1 договору оренди № ДП-1 була розрахована невірно, і, як наслідок, була в декілька раз завищена.

При цьому, заявник вказує, що: висновок експерта про вартість об'єкту експертної оцінки, складений 30.11.2000, не був затверджений Головним управлінням комунального майна м. Києва (підписано не тією особою, яка мала право його затвердити), але вартість об'єкту експертної оцінки - 52 534 грн. внесена у договір оренди № ДП-1 і стала базою для розрахунку орендної плати; даний експертний висновок складено з грубим порушенням Закону України „Про оренду державного та комунального майна; оскаржити у судовому порядку даний експертний висновок ФОП ОСОБА_1 не могла через об'єктивні причини - не була власником майна, так само як і не могла виконати власну експертну оцінку.

У відзиві на апеляційну скаргу КП „Київський метрополітен” заперечує проти доводів ФОП ОСОБА_1, викладених в апеляційній скарзі, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, зокрема, враховуючи наступне: 23.01.2001 між КП „Київський метрополітен” та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди № ДП-1, в якому сторонами було погоджено розмір орендної плати (пункт 3.1 договору); розрахунок орендної плати проводився відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 N 366/1342, на підставі експертної оцінки майна, що передається в оренду, та орендної ставки, встановленої рішенням Київської міської ради для конкретного орендаря при наданні йому в оренду майна; на підставі вказаного рішення Київської міської ради та відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, дана норма законодавства закріплена і в п. 3.2 договору оренди № ДП-1 відповідно до якого розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавством; КП „Київський метрополітен” підготував додаткові угоди до договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001 в частині внесення змін до розміру орендної плати, які були передані на розгляд та підписання орендарю - ФОП ОСОБА_1; в свою чергу, ФОП ОСОБА_1 дані додаткові угоди були підписані; відповідно до ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; КП „Київський метрополітен” заперечує проти тверджень ФОП ОСОБА_1 про відсутність у неї заборгованості за договором оренди № ДП-1, оскільки нею не було надано відповідних доказів відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Київська міська державна адміністрація відзив на апеляційну скаргу не надала, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

23.01.2001 між КП „Київський метрополітен”, за договором орендодавець, та ФОП ОСОБА_1, за договором орендар, було укладено договір оренди № ДП-1, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.06.2000 № 217/938 зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування, для здійснення діяльності, передбаченої п. 5.1 цього договору, частину нерухомого майна, яке знаходиться в повному господарському віданні КП „Київський метрополітен”, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою вартості цього майна і складає на 30.11.2000 - 52 534 грн., а саме: частину приміщення вестибуля (переходу) станції метро „Позняки” (площею 8,9 кв.м.), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря відповідно до проекту інституту „Укрметротунельпроект”.

Пунктом 2.1 договору № ДП-1 передбачено, що вступ орендаря в користування майном наступає після погодження даного договору Головним управління з питань майна Київської міської державної адміністрації, яке здійснює це погодження до підписання даного договору оренди орендодавцем, підписання сторонами цього договору, акту приймання-передачі зазначеного майна та комісійного приймання кіоску орендаря в експлуатацію.

На виконання вказаного пункту договору відбулося його погодження з Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації, про що свідчить відповідна відмітка на тексті договору, сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна в оренду від 25.01.2001, тобто, сторонами були здійснені всі необхідні дії для виникнення між ними договірних відносин оренди.

Строк дії договору встановлено сторонами з 25.01.2001 по 24.01.2002 (пункт 10.1 договору оренди № ДП-1).

Розділом 3 договору оренди № ДП-1 сторонами погоджено, зокрема, наступне: орендна плата визначається на основі рішення Київської міської ради від 29.06.2000 № 217/938 і складає на 30.11.2000 - 5 253,40 грн. за рік без ПДВ; орендна плата складає 498,74 грн. без ПДВ за перший місяць оренди та в подальшому за кожен наступний місяць перераховується орендарем орендодавцю з коригуванням розміру попереднього орендного платежу на відповідний щомісячний індекс інфляції (п. 3.1 договору); розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2002 між КП „Київський метрополітен” та ФОП ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 (459) до договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001, відповідно до якої сторони, керуючись рішенням Київської міської ради № 360/1794 від 14.03.2002 „Про передачу у користування нежилих приміщень”, вирішили продовжити з 14.03.2002 по 14.03.2005 (на три роки) термін дії договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001 з внесенням змін до пунктів 3.1, 3.5, 3.6, 3.7, 5.1 цього договору, а саме: застосовано орендну ставку на рівні 12%.

02.11.2004 між КП „Київський метрополітен” та ФОП ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 7 (314) до договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001, відповідно до якої сторони, керуючись рішенням Київської міської ради від 30.09.2004 № 489/1899 „Про внесення змін до рішення Київради від 05.07.2001 № 366/1342”, прийшли до згоди внести зміни та доповнення до пунктів 3.1 (другий абзац), 3.5, 3.6, 3.7 договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001, а саме: застосовано орендну ставку на рівні 18%. Так, орендна плата відповідно до внесених змін у п. 3.1 договору склала 965,88 грн. без ПДВ за місяць та в подальшому за кожний наступний місяць оренди перераховується орендарем орендодавцю з коригуванням розміру попереднього орендного платежу на щомісячний, встановлений відповідним державним органом, індекс інфляції.

Останньою додатковою угодою № 8 (229) від 10.02.2006, яка була укладена між сторонами, були внесені зміни у пункти 3.5, 3.6, 3.7 договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001. Сторонами погоджено, що орендар щомісячно відшкодовує орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг; сума до відшкодування згідно з розрахунком (додається) на лютий 2006 року складає 88,45 без ПДВ та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця (п. 3.5 договору); крім того, орендар сплачує ПДВ відповідно до чинного законодавства України, що складає 247,06 грн. (п. 3.6 договору); всього сума за договором з урахуванням ПДВ (20%) з розрахунку на лютий 2006 року складає 1 146,85 грн. (орендна плата з врахуванням індексів інфляції по січень 2006 р.) + 88,45 + 247,06 = 1 482,36 грн. в місяць і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 05 числа поточного місяця (оплата попередня). Сторонами встановлено, що дана додаткова угода набуває чинності з 01.02.2006.

Таким чином, сторонами погоджено розмір орендної плати та розмір комунальних послуг, про що свідчить підписаний ними договір оренди № ДП-1 від 23.01.2001 та вищевказані додаткові угоди до нього.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.3 договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001 орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату на інші платежі, передбачені цим договором.

У зв'язку із тим, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати та інших платежів за орендоване ним приміщення на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього, Дніпровська транспортна прокуратура м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства „Київський метрополітен” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з лютого по грудень 2006 року по орендній платі та комунальним послугам у розмірі 10 288,93 грн., а також пені у розмірі 554,25 грн. та 3% річних у розмірі 98,94 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є обґрунтованими та доведеними, в свою чергу, відповідач - ФОП ОСОБА_1 не надала доказів відсутності у неї заборгованості перед КП „Київський метрополітен” у заявленому розмірі.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за договором оренди № ДП-1 від 23.01.2001 у розмірі 10 288,93 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених прокуратурою та задоволених судом позовних вимог про стягнення пені у розмірі 554,25 грн., колегія суддів вважає за необхідне змінити в цій частині рішення місцевого господарського суду з урахуванням поданого КП „Київський метрополітен” уточненого розрахунку пені за договором оренди № ДП-1 від 23.01.2001, перевіреного апеляційним господарським судом, відповідно до якого розмір пені, яка підлягає стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь КП „Київський метрополітен”, становить 537,48 грн.

В уточненому розрахунку заборгованості КП „Київський метрополітен” збільшив розмір нарахованих 3% річних з 98,94 грн. до 114,21 грн., однак, уточнений розрахунок 3% річних не приймається апеляційним господарським судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, з ФОП ОСОБА_1 на користь КП „Київський метрополітен” підлягає стягнення основна заборгованість у розмірі 10 288,93 грн., пеня у розмірі 537,48 грн. та 3% річних у розмірі 98,94 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги твердження ФОП ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Так, ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що господарський суд відповідно до п. 6 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач надав докази ліквідації його як суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого в Харківському районі, а саме: рішення Харківської районної державної адміністрації від 21.08.2001 № 3489/05, яким було скасовано (ліквідовано) державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 та 03.07.2001 знято з обліку платника податків. Таким чином, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1, видане Харківською районною державною адміністрацію 11.12.2000 № 06724, анульоване, що відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України свідчить про відсутність предмету спору. Нове свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1, зареєстроване Дарницькою районною державною адміністрацією 01.11.2001, реєстраційний № НОМЕР_1, наявне в матеріалах справи, свідчить про наявність як у сторін спору, так і у суду, інформації про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, до якої було пред'явлено позовні вимоги. Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що на момент ліквідації її як суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованої Харківською РДА, у неї не було заборгованості по орендній платі, що підтверджується відповідними квитанціями.

Згідно із ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 18.12.2007 зобов'язав відповідача надати: довідку про виключення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; рішення Харківської районної державної адміністрації м. Києва від 21.08.2001 № 3489/05 про скасування (ліквідацію) державної реєстрації Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1; заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, на підставі якої було скасовано її державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали відповідач надав: довідку, видану державним реєстратором Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (бланк серія АБ № 222336); лист Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 09.01.2008 № 16/С-38.

Проаналізувавши подані відповідачем документи, колегія суддів не може прийняти їх до уваги в якості доказу втрати відповідачем статусу підприємця, наслідком чого мало б місце застосування положень пункту 6 статті 80 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.1998 № 740 в редакції від 16.03.2000, чинного на час скасування Харківською РДА державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (рішення від 21.08.2001 № 3489/05), передбачено: скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п. 35 Положення); скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (п. 36 Положення).

За наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а згідно з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 ГПК господарський суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру (пункт 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 N 02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до ст. 20 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді, зокрема: витягу з Єдиного державного реєстру; довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Як вбачається із довідки, виданої державним реєстратором Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (бланк серія АБ № 222336), інформація про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.

В свою чергу, Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 09.01.2008 № С-38/16 листом від 09.01.2008 № 16/С-38 надала наступну інформацію: 11.12.2000 ОСОБА_1(ідентифікаційний код НОМЕР_2) була зареєстрована Харківською районною державною адміністрацією м. Києва як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа; 21.08.2001 державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 було скасовано у порядку, встановленому ст. 36 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.1998 № 740; 01.11.2001 ОСОБА_1 було зареєстровано як фізичну особу - підприємця та 13.09.2005 включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Колегією суддів встановлено, що як в свідоцтві про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого Харківською РДА 11.12.2000 № 06724 (а.с. 83) та анульованого 21.08.2001 рішенням Харківської РДА № 3489/05, так і в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, виданого Дарницькою РДА 01.11.2001, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР НОМЕР_3 (а.с. 33), значиться (значилось): ПІБ підприємця - ОСОБА_1; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2; місце проживання фізичної особи - АДРЕСА_1. Тобто, відомості в обох свідоцтвах про особу підприємця повністю збігаються, що дає підстави апеляційному господарському суду прийти до висновку, що це одна й та сама особа.

Також необхідно відмітити, що за рішеннями Київської міської ради від 29.06.2000 № 217/938, від 14.03.2002 № 360/1794 та 02.02.2006 № 23/3114 надавалася згода на укладення та продовження договору оренди частини приміщення вестибуля (переходу) станції метро „Позняки” площею 8,9 кв.м. одній і тій самій особі - приватному підприємцю ОСОБА_1. При цьому, в рішенні Київської міської ради від 29.06.2000 місцезнаходженням частини приміщення (вестибулю) станції метро „Позняки” площею 8,9 кв.м. зазначається Харківський район, в той час як в рішенні Київської міської ради від 14.03.2002 № 360/1794, яким надано дозвіл на продовження терміну дії договору оренди приватному підприємцю ОСОБА_1на вказане приміщення, місцезнаходженням даного приміщення зазначається Дарницький район. Вищевикладені обставини, дають підстави колегії суддів прийти до висновку, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, зареєстрованого в Харківському районі, та проведення Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією нової державної реєстрації із видачею відповідного свідоцтва ФОП ОСОБА_1, пов'язане із проведенням адміністративно-територіальної реформи в м. Києві.

Як встановлено вище, на час укладення договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001 ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності в Харківському районі, про що міститься відповідна інформація в тексті договору, в той час, додаткові угоди до договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001 (а.с. 42-44) були підписані ОСОБА_1 вже як фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим в Дарницькому районі. В будь-якому випадку, перебуваючи у договірних відносинах, сторони розраховують на отримання повної та достовірної інформації одна про одну, проте, ФОП ОСОБА_1 не повідомила КП „Київський метрополітен” на момент укладення додаткових угод до договору оренди № ДП-1 про анулювання старого та видачу нового свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у зв'язку із чим дана інформація не була і не могла бути внесена до тексту додаткових угод.

Враховуючи те, що в даному випадку при вирішенні питання про застосування положень п. 6 ст. 80 ГПК України принципове значення має встановлення факту втрати відповідачем статусу підприємця, який, як було встановлено вище, не був ним втрачений (доказів протилежного відповідачем надано не було), апеляційний господарський суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розмір орендної плати, визначений у договорі оренди № ДП-1 від 23.01.2001 та додаткових угод до нього, встановлений орендодавцем - КП „Київський метрополітен” без застосування Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 N 366/1342, що має наслідком завищення орендної плати для орендаря в декілька раз.

При цьому, відповідач вказує, що: висновок експерта про вартість об'єкту експертної оцінки, складений 30.11.2000, не був затверджений Головним управлінням комунального майна м. Києва (підписано не тією особою, яка мала право його затвердити), але вартість об'єкту експертної оцінки - 52 534 грн. внесена у договір оренди № ДП-1 і стала базою для розрахунку орендної плати; даний експертний висновок складено з грубим порушенням Закону України „Про оренду державного та комунального майна”; оскаржити у судовому порядку даний експертний висновок ФОП ОСОБА_1 не могла через об'єктивні причини - не була власником майна, так само як і не могла виконати власну експертну оцінку.

З даного приводу апеляційний господарський суд зазначає, що предметом спору у справі № 2/301 є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001 - не сплати орендної плати у встановлено порядку і розмірі.

Цивільним кодексом України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Підписавши договір оренди № ДП-1 від 23.01.2001 та додаткові угоди до нього, відповідач тим самим виявив свою згоду на вступ у договірні відносини, які передбачають виникнення взаємних прав та обов'язків у договірних сторін.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, відповідач, вважаючи, що його права як договірної сторони були порушені, мав право звернутися до суду з позовом про внесення змін до договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001. Під час розгляду спору в апеляційному господарському суді доказів внесення змін до договору оренди № ДП-1 від 23.01.2001 у судовому порядку відповідачем відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України надано не було, а відтак при розрахунку суми заборгованості Дніпровська транспортна прокуратура м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства „Київський метрополітен” правомірно керувалася умовами договору оренди від 23.01.2001 та додатковими угодами до нього.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2007 у справі №2/301 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(02140, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства „Київський метрополітен” (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 35; р/р 2600000990432 в ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300670; код ЄДРПОУ 03328913) 10 288,93 грн. основної заборгованості, 537,48 грн. пені, 98,94 грн. 3% річних, 109,20 грн. державного мита та 117,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

2. Стягнути з Комунального підприємства „Київський метрополітен” (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 35; р/р 2600000990432 в ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300670; код ЄДРПОУ 03328913) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(02140, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 0,11 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з Державного бюджету України надлишково сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 54,71 грн.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 2/301 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя

 Судді

 23.01.08 (відправлено)