Ухвала суду № 133932883, 10.02.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

10.02.2026 394/120/26

2/394/197/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про передачу за підсудністю

Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Краснопольська Л.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орегон» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Представник позивача звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом про захист прав споживачів, згідно якого зазначає, що 28.01.2022 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орегон» та позивачкою був укладений Попередній договір № КК.06.1.051 купівлі-продажу квартири. На виконання вимог Попереднього договору покупцем - ОСОБА_1 сплачено на користь відповідача платіж 28.01.2022 року в сумі 409794, 60 гривень та 23.02.2022 року в сумі 34149, 60 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями. Вважає Попередній договір нікчемним , оскільки Попередній договір купівлі-продажу від 28.01.2022 є нікчемним в силу вимог закону, то відсутні підстави вважати наявність між сторонами договірних правовідносин. Представник позивача подав позов посилаючись на захист прав споживачів до суду за місцем проживання позивачки та не сплатив судовий збір.

Ознайомившись з матеріалами справи, приходжу до наступних висновків:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поданий позов за змістом вимог не може бути віднесених до спору пов`язаного із захистом прав споживачів, виходячи з такого:

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника

Згідно з п. 17 ч.1 ст. 1 цього Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У зв`язку з цим, застосування вказаного Закону до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами .

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію (послугу) для особистих потреб, а коли така продукція (послуга) вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є не якість послуг та надання про них відповідної інформації, а права та обов`язки сторін, які хоча і виникли на підставі укладеного між сторонами договору, проте стосуються вирішення питання дійсності правочину з підстав недотримання його форми укладання, а тому на спірні відносини Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється, оскільки правовідносини сторін у цьому випадку врегульовано положеннями ЦК України, і, безпосередньо, умовами укладеного договору.

Нормами ЦПК України передбачена загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції. ЦПК України також визначена підсудність справ за вибором позивача. Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявник посилається на ч.5 ст. 28 ЦПК України як на підставу вибору підсудності позивачем у справах про захист прав споживачів, що з врахуванням викладених у позовній заяві обставин і предмету позову є хибним висновком, оскільки споживчі (договірні) відносини між сторонами розірвано, про що зазначено самим позивачем в позовній заяві та власне розірвання договірних відносин позивач і оскаржує.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17 міститься висновок, що відповідно до преамбули Закону про захист прав споживачів він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Отже, вказаним Законом врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Після розірвання договорів між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закону України «Про банки та банківську діяльність» тощо).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись.

Отже, при посиланні на норми Закону України «Про захист прав споживачів» повинно мати місце порушення прав споживача на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтуванням позовних вимог.

Підстави, визначені Законом України «Про захист прав споживачів», які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду, за таких обставин та з урахуванням вищевикладених доводів, поданий позов підлягає направленню до іншого суду, а саме за правилами загальної підсудності, тобто, за місцезнаходженням відповідача.

Таким чином, підстав для застосування ст. 28 ЦПК України не вбачається.

Відповідно до правил частини 2 статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача (код ЄДРПОУ 40162043) знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 61Б, поверх 6 кімната 3, що є адміністративною територією Голосіївського району м. Києва.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю .

Враховуючи наведені обставини, дана справа не підсудна Новоархангельському районному суду Кіровоградської області і відкрити провадження чи прийняти її до свого провадження немає підстав, тому, вказану справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орегон» про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу квартири за вказаних вище обставин необхідно передати за юрисдикцією до Голосіївського районного суду м. Києва до територіальної підсудності якого належить вирішення заявленого спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 31-32, 258-260, 353 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орегон» про захист прав споживачів передати за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва ( м.Київ, вул.Виставкова, буд.14А, 03127).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Роз`яснити учасникам справи, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: