Рішення № 133932277, 26.01.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/7932/25

№ 2/207/774/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.,

при секретарі Морозові В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17 412 грн. 72 коп., а також понесені судові витрати, а саме судовий збір 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.04.2024 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №137951 на суму 10 667,00 грн., у якому досягнуто згоди з усіх істотних умов: строк та умови користування коштами, сплата відсотків за користування кредитними коштами. Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

10.10.2024 між первісним кредитором та ТОВ Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого ТОВ Фінансова компанія "ЕЙС" набуло право вимоги до боржника.

Відповідач не виконав належним чином свої кредитні зобов`язання у зв`язку з чим, виникла заборгованість, яка складає: 17 412 грн. 72 коп., з яких: 10 667,00 грн. - заборгованість за кредитом, 6 244 грн. 72 коп. заборгованість процентами, 501 грн. - заборгованість по комісії Вказана заборгованість відповідачем не сплачена.

В наданому суду письмовому клопотанні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, просить розглянути справу без участі представника.

В наданій до суду заяві відповідач ОСОБА_1 зазначив, що позовні вимоги визнає, також надав копію виписки №5310 відповідно якої має діагноз цукровий діабет 1 тип, середнього ступеня тяжкості.

Суд, взявши до уваги позицію представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 22.04.2024 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №137951 на суму 10 667,00 грн., який підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

10.10.2024 між первісним кредитором та ТОВ Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого ТОВ Фінансова компанія "ЕЙС" набуло право вимоги до боржника.

Заборгованість боржника складає: 17 412 грн. 72 коп., з яких: 10 667,00 грн. - заборгованість за кредитом, 6 244 грн. 72 коп. заборгованість процентами, 501 грн. - заборгованість по комісії.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Представником позивача у позовній заяві зазначено про стягнення з відповідача судових витрат за надання адвокатом позивачу професійної правничої допомоги 7000 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. З урахуванням категорії справи складання позову не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд доходить висновку , що справедливим буде стягнення з відповідача на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2000 грн. за правову допомогу, надану в ході розгляду справи у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. та стягнути непогашену заборгованість року в сумі 16 911 грн. 72 коп., з яких 10 667,00 грн. - заборгованість за кредитом, 6 244 грн. 72 коп. проценти, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд керуючись ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім у справі судові витрати.

Керуючись ст. ст.141,259,263,265,268, 354,355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Задоволити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС (ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул. Поправки Юрія буд.6 каб.13) заборгованість за кредитним договором №137951 від 22.04.2024 року в сумі 16 911 (шістнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн. 72 коп.:, з яких 10 667,00 грн. - заборгованість за кредитом, 6 244 грн. 72 коп. проценти. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 (дві тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.01.2026 року.

Суддя Погребняк Т.Ю.