Ухвала суду № 133932177, 09.02.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/321/26

УХВАЛА

09 лютого 2026 року. Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Пансенко Є.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову при подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА" про захист трудових прав та оскарження дій роботодавця.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА" до набрання законної сили рішення у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення трудових відносин із заявником, у тому числі звільнення або скорочення, змінювати істотні умови праці, посаду, функціональні обов`язки або статус позивача.

Ухвалою судді від 05.02.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Також, ухвалою судді від 06.02.2026 року в заяві про забезпечення вищевказаного цивільного позову було відмовлено.

На виконання вимог ухвали судді від 05.02.2026 року позивачем 06.02.2026 року та 09.02.2026 року подано відповідні заяви, якими уточнено позовні вимоги до відповідача та просить суд визнати незаконним та скасувати наказу про припинення трудового договору, поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також ОСОБА_1 06.02.2026 року повторно звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу приватного акціонерного товариства "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА" №1П від 03.02.2026 року про припинення трудового договору до набрання законної сили рішенням суду в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, позивач обґрунтовує необхідність вжиття таких заходів наявністю ознак неправомірних дій з боку керівництва установи, що, на її думку, виразились у безпідставному та незаконному припиненні дії трудового договору.

При цьому, вказана заява не містить обґрунтованих доводів, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Також суд зазначає, що спірний наказ про припинення трудового договору є актом індивідуальної дії, який вже реалізовано.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки жодними належними доказами не доведено той факт, що невжиття забезпечення позову у виді зупинення дії оскаржуваного наказу №1/П від 03.02.2026 року «Про припинення трудового договору (контракту)», може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову (скасування оскаржуваного наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу).

Крім того, на думку суду, задоволенням такої заяви представника позивача буде фактично ухвалене рішення без розгляду цивільної справи по суті, оскільки позивач просить зупинити дію наказу, правомірність якого оспорюється та, який позивач просить скасувати, що за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог без вирішення спору по суті, і вжиття такого заходу суперечитиме вимогам ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

На підставі вищевикладеного, враховуючи предмет та підстави позову, оскільки позовні вимоги є тотожними з вимогами заяви про забезпечення позову, фактично є заявленими передчасно та нічим не обґрунтовуються, а є лише припущенням позивача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, як такої, що не ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 149-151, 153, 260-261, 353 ЦПК України, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову при подачі позовної заяви відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: Є. М. Панасенко