Ухвала суду № 133931808, 09.02.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Номер справи 703/7344/25

1-кп/703/229/26

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою

09 лютого 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

Головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

за участі

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області кримінальне провадження №22025250000000070 від 28 лютого 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2025 року від Черкаської обласної прокуратури до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025250000000070 від 28 лютого 2025 року, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України. Ухвалою судді від 03 листопада 2025 року призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

10 листопада 2025 року вищевказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду у закритому судовому засіданні.

05 лютого 2026 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, в якому прокурор просить суд продовжити строк застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» на 60 днів, розмір застави не визначати.

Вказане клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави, який у подальшому було продовжено, останній раз 23 грудня 2025 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та його дія закінчується 20 лютого 2026 року. На даний час ризики, передбачені п.1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення. З метою забезпечення судового розгляду в розумні строки, виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, запобіганню спробам незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, виникла необхідність у продовженні стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На даний час є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 знаходячись на волі: буде переховуватись від органів досудового розслідування та суму, у тому числі за кордоном; незаконно випливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні; може вчинити інші злочини чи продовжити злочин, у якому обвинувачується. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. У разі зміни ОСОБА_6 обраного запобіжного на більш м`який, що не пов`язаний з тримання під вартою, усвідомлюючи, що він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виді позбавлення воді на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, матиме реальну можливість переховуватися від суду чи змінити місце проживання. Окрім того, слід врахувати, що обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, а тому, не маючи жодного джерела доходу, перебуваючи на волі, може не з`являтися до суду, виїхати на заробітки. Також, обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленому законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування. Крім того, перебуваючи на волі ОСОБА_6 може спілкуватися зі спільниками та вживати спільних заходів, спрямованих на унеможливлення представлення в суді даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду кримінального провадження, в тому числі обвинувачений може здійснювати психічний та фізичний вплив на свідків та експерта, які наразі не допитані, з метою відмові від дачі показань, або дачі завідомо неправдивих показань, а також останній може перешкодити розгляду кримінального провадження іншим чином у будь-яких формах з метою ухилення від покарання. Також, перебуваючи на волі ОСОБА_6 зможе продовжити займатися злочинною діяльністю та вчинити нові тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, пов`язані зі шкодою державній безпеці в умовах воєнного стану. Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, але жоден інший із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, що визначені ст.177 КПК України, так як його знаходження за межами слідчого ізолятора, створить реальну можливість для вчинення ним вищевказаних протиправних дій.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вищевказане клопотання та просив його задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора, з огляду на недоведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків, зокрема одружений та має матір, вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає та співпрацював з органом досудового розслідування. Просили застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, який, на їх думку, забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Суд, врахувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.

Як встановлено під час судового засідання, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який було неодноразово продовження ухвалами слідчого судді цього ж суду під час досудового розслідування даного кримінального провадження, та судом під час проведення підготовчого провадження та судового розгляду у даному кримінальному провадженні, дія якого закінчується 20 лютого 2026 року.

Провести судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у строк дії вказаного запобіжного заходу не представляється можливим з об`єктивних причин, які не залежать від суду.

Як вбачається з клопотання прокурора та це не заперечується стороною захисту, при застосуванні слідчим суддею щодо ОСОБА_6 вказаного запобіжного заходу та його продовженні під час досудового розслідування, а також при продовженні такого запобіжного заходу у ході розгляду даного кримінального провадження судом, було враховано тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він на той час підозрювався, а на даний час обвинувачується, особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Під час судового засідання судом встановлено, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його подальшому неодноразовому продовженні, не зменшилися, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати на даний час.

Так, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ч.4 ст.12 КК України, класифікується як особливо тяжкий злочини, та за який згідно санкції відповідної статті, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, та достовірно знаючи про суворість призначеного йому покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, у разі доведеності його вини, хоча і має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, однак таке знаходиться на території, яка тимчасово окупована російською федерацією, не працевлаштований, офіційного джерела доходу не має, внаслідок чого не виключається можливість його переховування від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується та яке пов`язане з умисним наданням іноземній державі, іноземній організації та її представнику допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, держаній безпеці України, що вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_6 , достовірно усвідомлюючи про суворість можливого призначення йому покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, а також настання негативних для себе наслідків у виді можливого призначення йому покарання за вказане кримінальне правопорушення, яке пов`язане виключно з позбавленням волі, з метою його уникнення, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані, шляхом здійснення на них як фізичного, так і морального тиску, як особисто, так і через своїх знайомих, з метою зміни ними раніше наданих показів.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про доцільність збереження застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, у зв`язку з чим строк тримання під вартою, який закінчується 20 лютого 2026 року, слід продовжити на період судового розгляду, але не більше ніж на шістдесят діб.

При цьому, обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисниками під час судового засідання, як на підставу застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, яким є цілодобовий домашній арешт, не наведено жодної обставини, яка б свідчила про втрату актуальності вищевказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтею 111 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, під час дії воєнного стану, суд, з урахуванням встановлених під час розгляду клопотання про продовження строку застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підстав та обставин, передбачених ст.177, 178 КПК України, вважає за доцільне скоритися своїм правом, визначеним ч.4 ст.183 КПК України, та не визначати обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави.

Керуючись ст.177, 178, 314-316, 331, 336, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 09 квітня 2026 року включно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», вручити обвинуваченому, захисникам та прокурору.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання та набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 16 годині 00 хвилин 09 лютого 2026 року.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3