Ухвала суду № 133925833, 03.02.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4930/25

Провадження № 2/545/502/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2026 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Цибізової С.А.,

з участю секретаря Синегуб Д.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.

Позивач та його представник у підготовчому засіданні просили затвердити мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.

Відповідач у підготовчому судовому засіданні просила затвердити мирову угоду.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у підготовче засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення сторін та представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Встановлено, що 03.02.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладена мирова угода в якій сторони визначили місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , позивач визнає і підтверджує факт самостійного виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, сторони домовились про подальше самостійне виховання та утримання малолітньої дитини з батьком. Також, мировою угодою визначено, що позивач ОСОБА_1 відмовляється від стягнення аліментів на свою користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Отже, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону, а також чи не будуть порушені права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1).

Згідно ст.15 СК України Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання. Майновий обов`язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ч.1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За вимогами ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень ч.4.5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

Тобто в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Обов`язок батьків щодо утримання та виховання дитини є невід`ємним і не може бути відкладеним чи скасованим за домовленістю сторін, оскільки це суперечить найвищим інтересам дитини, які є визначальними у сімейних спорах (ст. 7 СК України).

Суд враховує, що предметом позову та мирової угоди, яку просять затвердити сторони, є визначення місця проживання дитини, участь у її вихованні, стягнення аліментів на утримання дитини.

Отже, умови мирової угоди стосуються не лише прав таобов`язків сторін, а й прав та інтересів дитини, дотримання яких може бути перевірено судом лише за результатами повногого та всебічного розгляду справи, що виключає можливість затвердження судом такої угоди в силу статті 207 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, у затвердженні мирової угоди та закритті провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України слід відмовити.

За таких обставин у затвердженні мирової угоди та закритті провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст.255 ЦПК України слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 207, 255 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У затвердженні мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини відмовити.

Ухвала, окремо від рішення суду, оскарженню не підлягає.

Суддя: С. А. Цибізова