Рішення № 133924390, 15.01.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3362/25

Провадження № 2-а/366/5/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2026 року с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін, справу за уточненим адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови ЕНА № 4497078 від 14.04.2025 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до Іванківського районного суду Київської області із вищевказаним позовом, в якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 4497078 від 14.04.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, в обґрунтування якого зазначає, що 14.04.2025, інспектором 2-го взводу 3-ї роти 2-го батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом Захарченком Д.С. було винесено постанову серії ЕНА № 4497078, якою на позивача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП (керування автомобілем з іншими несправностями при яких забороняється експлуатація транспортного засобу), у якій зокрема зазначено, що позивач порушив п.31.4 ПДР, а саме, керував автомобілем з несправністю тріщиною на лобовому склі в зоні роботи склоочисника, що забороняє експлуатацію транспортного засобу.

Не погоджуючись з цією постановою, позивач вважає, що вона є незаконною, оскільки у пункті 31 ПДР «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання» відсутня така несправність у вигляді пошкодження лобового скла автомобіля, а тому, постанова серії ЕНА № 4497078 від 14.04.2025, підлягає скасуванню.

Рух справи та позиції сторін.

17.10.2025 позов надійшов до суду.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 17.10.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А.

Ухвалою суду від 23.10.2025 позивачеві поновлено строк на звернення до адміністративного суду із даним позовом та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін із особливостями, встановленими ст. ст. 268, 272, 286 КАС України. Судове засідання у справі призначено на 11.11.2025.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить до наступних висновків.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції а законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 14.04.2025 інспектором 2-го взводу 3-ї роти 2-го батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом Захарченком Д.С. було винесено постанову серії ЕНА № 4497078, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29.03.2025 о 16:20 в м. Київ, вул. Португальська, 2а експлуатував транспортний засіб у якого на вітровому склі була наявна тріщина в зоні роботи склоочисника, чим порушив вимоги п.6.8.5 норм ДСТУ 3649, чим порушив п. 31.1 ПДР (технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів). За вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 9)..

Не погоджуючись із діями відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування вищевказаної постанови про адміністративне правопорушення, мотивуючи тим, що постанова є необґрунтованою, безпідставною та такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положень ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів визначений частиною першою статті 121 КУпАП.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР).

Відповідно до пункту 31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Приписами підпункту 31.4 пункту 31 ПДР встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.

У наведеному пункті ПДР, викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація таких транспортних засобів.

Підпунктом 31.4.7 пункту 31.4 ПДР «Інші елементи конструкції», Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; не працює звуковий сигнал; встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Приміткою до п.п. 31.4.7 пункту 31.4 ПДР визначено, що на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88.

ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28 грудня 2010 року № 630.

Відповідно до ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюють на колісні транспортні засоби (надалі КТЗ) категорій M, MG,N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування. Стандарт установлює вимоги щодо безпечності та методи контролювання технічного стану КТЗ, що перебувають в експлуатуванні.

Згідно з пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Отже, ДСТУ 3649:2010 передбачає вимоги до елементів конструкції автотранспортного засобу, що знаходиться в експлуатації, відповідно до яких на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість.

При цьому, зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу.

Частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення створюється за умови керування транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Такі технічні несправності обов`язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється, а саме порушення Правил дорожнього руху, а не стандартів ДСТУ.

Зі змісту підпункту 31.4.7 ПДР вбачається, що тріщина на склі відсутня у переліку вимог, які забороняють експлуатацію транспортного засобу, а відтак суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем пункту 31.1 ПДР.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга стаття 19 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, саме відповідач був зобов`язаний довести те, що позивачем дійсно було порушено відповідне положення Правил дорожнього руху, за яке передбачено адміністративну відповідальність.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що за наявності тріщини чи сколів в зоні дії склоочисників відповідно до встановлених Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортного засобу.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявність тріщин на вітровому склі в зоні дії склоочисників транспортного засобу не забороняє його експлуатацію, що зі свого боку виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП.

Суд зауважує, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, яку суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.

Крім того, суд враховує також правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/1-а, де суд касаційної інстанції вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Принцип презумпції невинуватості полягає у тому, що саме поліцейський має довести скоєння адміністративного правопорушення. Водій не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі дії працівників поліції мають відповідати вимогам законодавства, так як докази, отримані незаконним шляхом, не мають юридичної сили.

У постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 Верховний Суд виснував, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Будь-яких інших доказів щодо того, що позивач порушив вимоги п.31.1 Правил дорожнього руху, та які б спростовували твердження позивача, що він ці правила не порушував, зокрема, пояснень свідків, інших показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - кінозйомки, відеозапису, тощо представником відповідача не надано. Таким чином, покладений на нього обов`язок щодо доказування суду правомірності дій інспектора поліції, відповідач не виконав і не спростував доводи позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

Стаття 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що інспектором 2-го взводу 3-ї роти 2-го батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом Захарченком Д.С. при винесенні оскаржуваної постанови порушено зазначені вище норми КУпАП, доказів винуватості позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та правомірності рішення поліцейського, суду не надано, вимоги позивача щодо скасування постанови знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду,

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму серії ЕНА № 4497078 від 14.04.2025 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП, з огляду на що позов підлягає задоволенню.

Судовий збір.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з даним позовом позивач судовий збір не сплачував у відповідності до п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як особа, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорія 1, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 від 01.07.2021 /а.с.8/.

Враховуючи, що позов задоволено та позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір, який станом на момент звернення до суду з даним позовом становив 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 9, 222, 245, 276, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову винесену інспектором 2-го взводу 3-ї роти 2-го батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом Захарченком Д.С. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4497078 від 14.04.2025 щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави 605,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.02.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач : Департамент патрульної поліції: код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048

Суддя Анатолій КОРЧКОВ