Постанова № 133920737, 04.02.2026, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

04.02.2026

Справа № 494/2914/25

Провадження № 3/494/14/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2026 року м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши об`єднані матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за статтею 122-4, статтею 124 та частиною другою статті 126 КУпАП зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 та ч.2 ст. 126 КУпАП.

Вказані справи надійшли в провадження судді Римар І.А.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів; постійним тривалим відключенням електроенергії у Березівському районному суді Одеської області та повітряними тривогами на території Одеської області, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені КУпАП.

Постановою Березівського районного суду Одеської області від 05.01.2026 року вказані справи об`єднані в одне провадження під спільним номером №494/2914/25 (провадження 3/494/14/26) та призначені до розгляду.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1№547993 про адміністративне правопорушення від 22.12.2025 року вбачається, що 22.12.2025 року о 16:15 год. в с. Демидове по вул. Сонячна Березівського району Одеської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки Спарк без державного номерного знаку, здійснив наїзд на тварину породи Пекінес та з місця ДТП поїхав не дочекавшись приїзду працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п 2.10 а ПДР, за що передбачена відповідальність ст.122-4 КупАП.

Згідно протоколу серії ЕПР1№547986 про адміністративне правопорушення від 22.12.2025 року вбачається, що 22.12.2025 року о 16:15 год. в с. Демидове по вул. Сонячна Березівського району Одеської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки Спарк без державного номерного знаку, не вибрав безпечну швидкість руху, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив наїзд на тварину собаку породи Пекінес, яка стояла на зустрічній смузі руху та належить ОСОБА_2 , внаслідок ДТП тварина собака отримала травму, в ДТП ніхто з людей не постраждав, транспортний засіб механічних пошкоджень не зазнав, своїми діями порушив вимогу 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КупАП.

Також, згідно протоколу серії ЕПР1№547968 про адміністративне правопорушення від 22.12.2025 року вбачається, що 22.12.2025 року о 16:25 год. в с. Демидове по вул. Сонячна Березівського району Одеської області ОСОБА_1 керував незареєстрованим мотоциклом марки Спарк без державного номерного знаку та не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом, своїми діями порушив вимогу п. 2.1.а в ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 року.

У судове засідання 04.02.2026 року ОСОБА_1 не з`явився, однак 02.02.2026 року від його представника на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження по справі, вказала, що протоколи про адміністративне правопорушення складено з порушенням, так під час складення протоколів відносно ОСОБА_1 не залучено адвоката, не зазначено про участь опікуна, таким чином порушено право неповнолітнього на захист. У протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП вказано, що в результаті ДТП тварина собака отримала травму, однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отриманих травм твариною, також відсутні докази пошкодження транспортного засобу. Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності вважає, що у його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 та ч.2 ст. 126 КУпАП, просила закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

Врахувавши письмові пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».

Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».

Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».

Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративні протоколи, якими передбачено правопорушення за ст. 122-4, ст. 124 та ч.2 ст. 126 КУпАП.

Оскільки, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Фабулою ст.122-4 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно ст.124 КУпАП адміністративна відповідальність наступає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Також згідно ч.2 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Водночас, суд враховує, що у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини по справі Яременка проти України (Заява № 32092/02) встановлено: «…Якість доказів також слід взяти до уваги, у тому числі, чи не викликають обставини, за яких вони були отримані, сумнівів щодо їх надійності та акуратності. Хоча проблеми із справедливістю не завжди виникають, якщо отримані докази не підтверджуються іншими матеріалами, слід відзначити, що якщо докази є дуже сильними і немає ризику їх ненадійності, необхідність у підтверджуючих доказах є, відповідно, меншою».

Суд вважає роз`яснити, що законодавство вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку висуває поліцейський, був спростований фактами захисту, встановленими на підставі доказів, - і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням або її спростування.

Доводи представника ОСОБА_1 про те, що під час складання протоколів особа була позбавлена права на захист, суд оцінює критично та вважає їх недоведеними. З матеріалів справи, а також зі змісту відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 разом зі своїм законним предстанвиком перебував у контакті з працівниками поліції, розумів сутність поставлених йому запитань. На відеозаписі не зафіксовано жодного звернення особи, яка притягується до адмінінстративної відповідальності щодо бажання скористатися правовою допомогою, надати свої пояснення власноруч чи висловити незгоду зі змістом процесуальних документів, будь-яких клопотань не заявляв. Отже, твердження сторони захисту про позбавлення ОСОБА_1 права на захист документально не підтверджені та спростовуються наявними у справі доказами.

Крім того, ОСОБА_1 скористався правовою допомогою професійного адвоката під час розгляду справи в суді, отже його право на захист не порушено.

Заперечення вини представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб і намагання уникнути відповідальності, ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку, не усвідомив необхідності дотримання підвищеної уваги та обережності, попри очевидність порушення встановлених правил дорожнього руху, останній не визнав своєї поведінки неправомірною, що свідчить про не усвідомлення ним протиправності власних дій, діяв без належного усвідомлення наслідків та вимог до дотримання правил дорожнього руху, не оцінив ризик, пов`язаний із перебуванням у місці з можливим перебуванням людей та тварин, не вжив своєчасних дій для запобігання наїзду на тварину.

Судом не приймаються до уваги доводи захисника, викладені ним у запереченні на протокол про адміністративне правопорушення, оскільки останні є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Суддею при винесенні постанови враховуються також положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до загальних положень ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

При обрані міри адміністративного стягнення, суддею враховуються обставини справи, характер правопорушення, особа правопорушника, який протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався, негативні характеристики відсутні, тому суд вважає за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення.

За таких обставин приходжу до висновку, що заперечення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 та ч.2 ст. 126 КУпАП.

Разом з цим, судом враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень, яке не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №547993, серії ЕПР1 №547986 та серії ЕПР1 №547968 від 22.12.2025 року; рапортом від 22.12.2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відеозаписом.

Відповідно до вимог статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 121 - 127, 130, цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Таким чином, вказана норма закріплює право суду, а аж не як не обов`язок, застосувати до неповнолітнього заходи впливу передбачені ст. 24-1 КУпАП.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу, окрім іншого, є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

ОСОБА_1 перебуває саме у тому віці, коли у особи формується повага до закону, уявлення про відповідальність та невідворотність покарання за скоєні вчинки.

При цьому, неповнолітній ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія, вчинив ДТП, та з місця ДТП поїхав до приїзду працівників поліції, що свідчить про формування викривленого уявлення про законність та безвідповідального ставлення до небезпеки, що може бути спричинена його діями.

За таких обставин, суд вважає, що жоден із заходів передбачених ст. 24-1 КУпАП не буде дієвим запобіжником від вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень в подальшому, а навпаки укріпить у неповнолітньої особи переконання у власній безкарності.

Таким чином, підстав для застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу, з огляду на характер вчинених правопорушень, не вбачається, тому він підлягає відповідальності на загальних підставах.

Даних щодо неправомірності дій поліцейських під час документування та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 - судом не встановлено.

За таких обставинах, суд доходить висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 та ч.2 ст. 126 КУпАП.

У суду не виникає сумніві щодо переконливості доказів узятих в цілому по справі, яким вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ст. 122-4, ст. 124 та ч.2 ст. 126 КУпАП.

Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Відповідно до вимог статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статей 34, 280 КУпАП обставину, яка пом`якшує відповідальність не встановлено. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 35 КУпАП не встановлено.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 та ч.2 ст. 126 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП, з врахуванням особи і суспільної небезпеки скоєного, характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини особи, слід з метою виховання останнього та запобіганню вчинення нових правопорушень, накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ст.122-4 КУпАП, як найсуворішої, зокрема у виді штрафу у розмірі 3400.00 грн.

Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення. Доказів звільнення від сплати судового збору у матеріалах справи - відсутні.

Керуючись статтями 40-1, статтею 124, статтею122-4, частиною п`ятою статті 126, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-4, статтею 124 та частиною другою статті 126 КУпАП, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення на підставі ст.36 КУпАП у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Державної судової адміністрації України, 050 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, ЄДРПОУ банку 37567646) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Роз`яснити, що відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що на підставі статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

У зв`язку з надмірним навантаженням, постійним відключенням електроенергії та повітряними тривогами на території Одеської області, повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.02.2026 року.

Суддя І.А. Римар