Рішення № 133920713, 03.02.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/2039/25

Провадження № 2/493/149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ ЖУКОВСЬКОЇ О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

11.11.2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.03.2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 31.03.2025-100001980, відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надав відповідачу кредит у розмірі 26000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 31.03.2025 року, строком на 140 днів, чим виконав свої зобов`язання вчасно та в повному обсязі.

В порушення договору відповідач не повернув в повному обсязі кредит та не сплатив належним чином проценти за користування ним, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить: 79300,00 грн., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту 26000,00 грн., процентам 36400,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 3900,00 грн., неустойки 13000,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 31.03.2025-100001980 від 31.03.2025 року у розмірі 79300,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.

Ухвалою судді від 11.11.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом до суду сторін.

20.11.2025 року відповідач отримав копію ухвали судді про відкриття провадження від 11.11.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

05.12.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бузовський О.І. подав до суду клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та надання додаткового строку для подання відзиву.

Ухвалою судді від 08.12.2025 року клопотання представника відповідача задоволено, постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.01.2026 року. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

22.12.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бузовського О.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив задовольнити частково позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 26000,00 грн. та заборгованість за процентами у сумі 29848,00 грн., в решті позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що згідно умов кредитного договору, термін дії кредитного договору складає 140 днів, процентна ставка за користування кредитом складає 0,82% на день від суми заборгованості за тілом кредиту. У разі, якщо заборгованість за тілом кредиту складає 26000 грн., за 140 днів дії кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами мали б складати 29848 грн. 26000 * 0,82% / 100 = 213,20. 140 днів (строк дії кредитного договору) * 213,20 = 29848 грн. Позивач, на думку відповідача, безпідставно вимагає стягнення відсотків в сумі 36400,00 грн., в паспорті споживчого кредиту, який доданий до позову, зазначено процентна ставка відсотків річних в розмірі 300,86 грн., тобто 0,82% на день (300,86/365), вважає, що позивачем до позовної заяви не надано доказів, які підтверджують розмір заборгованості за процентами на суму 36400,00 грн. Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором, тому відповідач вважає, що позовна вимога про стягнення неустойки задоволенню не підлягає. Крім того вважає, що не підлягає задоволенню вимога щодо стягнення комісії в розмірі 3900,00 грн., так як сплата комісії не передбачена паспортом споживчого кредиту та пропозицією про укладення кредитного договору, які долучені позивачем до позовної заяви.

29.12.2025 року до суду від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив, в якому він просив задовольнити позовні вимоги, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. Посилаючись на те, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, денна процентна ставка, передбачена кредитним договором, є застосованою та законною, оскільки кредитний договір 31.03.2025-100001980 був укладений 31.03.2025 року. ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. За договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений 31.03.2025 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

06.01.2026 року ухвалою суду закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, зазначивши, що відповідач підтверджує часткове визнання позову у відповідності до викладеного у відзиві на позов.

Суд, дослідивши докази, надані позивачем, і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, відзив відповідача, заперечення на відзив, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 31.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 31.03.2025-100001980 (далі - Договір), який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 31.03.2025 року та Заявки кредитного договору № 31.03.2025-100001980 від 31.03.2025 року (кредитної лінії) (далі - Заявка), які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора.

Сторони уклали договір на таких умовах: дата надання/видачі кредиту 31.03.2025 року, сума кредиту - 26000,00 грн., строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 17.08.2025 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 15 % від суми кредиту та дорівнює 3900,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82% (денна процентна ставка) = (30003.52 / 26000)/ 140 ? 100%. ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 6469.13% . Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 56003 грн. 52 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 30003 грн. 52 коп. Неустойка: 260 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75XX-XXXX-8349.

В додатку до анкети позичальника є відомості про клієнта/позичальника, які підписані ОСОБА_1 шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора.

ОСОБА_1 також був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування у ТОВ «Споживчий центр», який підписано останнім шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора.

В заявки кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) та паспорті споживчого кредиту позивачем та відповідачем погоджений графік платежів, відповідно до яких зокрема узгоджено розмір платежу з процентів у складі чергового платежу та дати чергового платежу (період з 31.03.2025 року до 17.08.2025 року), відповідно до якого розмір платежу з процентів у складі чергового платежу складатиме 26103,52 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Споживчий центр» 31.03.2025 року о 16:30 год. перерахувало відповідачу 26000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції 696732378, призначення платежу: видача за договором кредиту № 31.03.2025-100001980, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 8-3110 від 31.10.2025 року.

Зі змісту довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 31.03.2025-100001980 від 31.03.2025 року складає 79300,00 грн., з яких: основний борг 26000,00 грн., проценти 36400,00 грн., комісія (пов`язана з наданням кредиту) 3900,00 грн., неустойка 13000,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 31.03.2025 року до 17.08.2025 року.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч.1, 3 ст. 509 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором № 31.03.2025-100001980 від 31.03.2025 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання належним чином договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Суд визнає доводи представника відповідача про безпідставність нарахування пені неспроможними, так як пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023 року «Про споживче кредитування», тобто на час укладання кредитного договору 31.03.2025 року вказана норма закону не діяла.

Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником ОСОБА_1 , з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Своїм підписом відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати. В кредитному договорі зазначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту 15 % від суми кредиту та дорівнює 3900,00 грн., комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, тому комісія в розмірі 3900,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 36400,00 грн., суд вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню з відповідача проценти за користування кредитом в розмірі 26103,52 грн., оскільки саме такий розмір процентів узгоджений між сторонами відповідно до графіку платежів, зазначеному в заявці кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) та паспорті споживчого кредиту. Також позивачем було зазначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 56003,52 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 31.03.2025-100001980 від 31.03.2025 року у розмірі 69003,52 грн., з яких: основний борг 26000,00 грн., проценти 26103,52 грн., комісія (пов`язана з наданням кредиту) 3900,00 грн., неустойка 13000,00 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № СЦ00051144 від 05.11.2025 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2107,87 грн.

Враховуючи, що при подачі позову сторона позивача зазначила про подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, слід зобов`язати позивача подати до суду докази щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629, 639, 1040, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 274 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором № 31.03.2025-100001980 від 31.03.2025 року в сумі 69003,52 грн., та судовий збір в сумі 2107,87 грн., а всього 71111,39 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Зобов`язати позивача подати до суду докази щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 09.02.2026 року.

СУДДЯ