Постанова № 13391908, 17.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2010 року Справа № 2а-6511/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Цицюри О.О.,

при секретарі:Глазуновій О.О.,

за участю представників

позивача: Параднік А.А., дов. від 08.07.2010

відповідача:Клиновський Д.В., дов. від 13.09.2010 №16843/10/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс Беверіджиз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинними рішень від 25.06.2010 № 00007608023 та від 25.06.2010 № 0000770802, -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2010 року позивач ТОВ «Марс Беверіджиз» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказав наступне. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську була проведена перевірка ТОВ «Марс Беверіджиз», за результатами якої був складений акт перевірки №0226/12/32/23/31375820 від 09.06.2010 року. На підставі зазначеного акту були прийняті рішення від 25.06.2010 № 00007608023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20 070,00 грн. та від 25.06.2010 № 00007708023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21,34 грн. Вказані рішення були направлені на адресу ТОВ «Марс Беверіджиз» з листом від 25.06.2010 року №11626/10/08612 та отримані позивачем 29.06.2010 року. При проведенні перевірки податковим органом було порушено чинне законодавство, що є підставою визнання рішень СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 25.06.2010 № 00007608023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20 070,00 грн. та від 25.06.2010 № 00007708023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21,34 грн. нечинними.

Змістом акту від 09.06.2010 підтверджено, що службові посвідчення і направлення на право проведення перевірки автомобіля державний номер НОМЕР_1 були надані для ознайомлення експедитору Баранникову Є.В., тобто, неналежній особі, у акті не вказано про пред'явлення копії наказу, що підтверджує порушення вимог ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відносно надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки. На адресу ТОВ «Марс Беверіджиз» не був надісланий примірник направлення на перевірку №250 від 09.06.2010, про яке зазначено у акті перевірки. Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена в плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка, право на проведення такої перевірки надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

В порушення п.2.1.4, п.2.1.6 Порядку оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки від 09.06.2010 не зазначена назва органу державної податкової служби, який виписав направлення на перевірку, дата та номер наказу керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, тип перевірки. На підставі п. 4.11 зазначеного Порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій повинно прийматися при наявності заперечення посадових осіб суб'єкта до акта перевірки з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання, письмова відповідь на заперечення до акту перевірки у даному випадку надана не була.

Крім того, у акті зазначено про порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що полягає у здійсненні діяльності без придбання торгового патенту, але виходячи із положень частині 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відносно того, що позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду, для здійснення позапланової перевірки на підставі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» з інших підстав, ніж визначені у ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», повинно бути наявним рішення суду, що у даному випадку не мало місця.

На підставі викладеного, акт від 09.06.2010, складений за результатами перевірки, при невиконанні посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства стосовно надання платнику податків відповідних документів на право проведення перевірки та при порушенні порядку проведення перевірки і надання такого акту, не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, такий акт не може бути прийнятий як належний і допустимий доказ на підтвердження факту порушень позивачем зазначених у рішеннях про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.06.2010 за №00007608023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20 070,00 грн. та від 25.06.2010 за №00007708023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21,34 грн. норм законодавства України, з урахуванням ч.3 ст.70 КАС України, якою встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У листі від 11.06.2010 № 10730/23-406 було зазначено про запрошення для ознайомлення з матеріалами перевірки, але при зверненні 22.06.2010 за вказаною у листі адресою представника позивача відповідачем не була надана можливість ознайомитися із матеріалами перевірки, у зв'язку з чим не було можливості надати додаткові зауваження до акту від 09.06.2010.

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати нечинними рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 25.06.2010 за №0007608023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20 070,00 грн. та від 25.06.2010 за №0007708023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21,34 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у своїх запереченнях послався на наступне. В ході проведення перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій актом від 09.06.10р. №0226/12/32/23/31375820, зареєстрованим в СДПІ ВПП у м. Луганську 15.06.2010р. за №0075/12/01/08/31375820, встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». На підставі вищезазначеного акту перевірки винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.06.10 р. №00007608023 та від 25.06.2010 р. №00007708023. Позивачем заявлено вимогу щодо скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.06.10р. №00007608023 та від 25.06.2010р. №00007708023 та зазначено, що оскаржувані рішення винесено за результатами перевірки, в ході якої податковим органом було порушено чинне законодавство.

Твердження позивача свідчать про необізнаність його посадових осіб стосовно вимог чинного законодавства, та є нормативно необґрунтованими. Відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» органам державної податкової служби надано право у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю торгових патентів, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом IV (ст. 15 - 16) Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Зокрема, згідно зі ст.15 Закону такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до законодавства України. Посадовими особами ДПА в Луганській області було проведено планову перевірку щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій. Така перевірка не є плановою виїзною перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що передбачена ч. 1 ст. 11-1 Закону «Про державну податкову службу в Україні». Перевірка застосування реєстраторів розрахункових операцій за своїм характером та за змістом норм Закону про РРО носить раптовий характер, тому щодо неї Законом не передбачено вимоги про повідомлення особи, що перевіряється, до початку її проведення.

Висновки позивача щодо обов'язку органу ДПС при проведенні такої перевірки надати копію наказу на проведення позапланової виїзної перевірки не відповідають змісту наведених вище норм та виду проведеної перевірки. Також перевіряючими не було складено акт відмови від допуску до перевірки, у зв'язку з відсутністю відповідного факту посадовими особами позивача, які здійснювали реалізацію товарів, перевіряючі були допущені до перевірки. Крім того, посилання позивача на норми Указу Президента України від 23.08.98р. № 817 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», також не є обґрунтованими, оскільки Указ втратив силу вже 5 років потому. Такий Указ Президента України діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань. Оскільки до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» 16.02.05 р. було внесено зміни, що передбачають види перевірок, які можуть здійснювати органи державної податкової служби, підстави та порядок їх проведення, норми Указу Президента України № 817 щодо цих правових відносин втратили чинність.

Що стосується права суб'єкта господарювання на подання заперечень на акт перевірки, відповідач зазначає, що Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, як вбачається з п.1.1, регулює порядок оформлення планових та позапланових виїзних перевірок, що проводяться відповідно до вимог Закону «Про державну податкову службу в Україні», та не розповсюджується на перевірки застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.08р. №534 за результатами перевірки складається акт, а у разі відсутності порушення суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства - довідка. За наслідками перевірки господарської одиниці ТОВ «Марс Беверіджиз» посадовими особами ОДПС було складено акт перевірки у зв'язку із встановленням ряду порушень: п.1, п.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - розрахункові операції проведені без застосування РРО та не видані розрахункові документи встановленої форми; ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту. Висновок позивача стосовно того, що за результатами проведення перевірки осіб, які використовують РРО, не може бути встановлено порушення вимог Закону про патентування, є безпідставним, оскільки згідно розділу 4 Методичних рекомендацій в описовій частині акту перевірки обов'язково мають зазначатися дані про отримані суб'єктом господарювання дозвільні документи: торгові патенти (номери, дати видачі, назви органів ДПС, які здійснили їх видачу, сфери діяльності, на право здійснення яких отримано торгові патенти, термін дії таких патентів) і ліцензії (на право торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, провадження інших видів господарської діяльності, їх номери, дати видачі, термін дії таких ліцензій). Таким чином, в разі встановлення відсутності торгового патенту на місці здійснення розрахункових операцій перевіряючими обов'язково має бути відображений такий факт в акті перевірки у відповідній графі - п.п.2.2.1, п.п.2.2 р.2 акту перевірки.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 619, ненадання платнику податків документів, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» або їх надання з порушенням вимог, передбачених ч.1 ст.11-2 цього Закону, може бути підставою для недопущення посадових осіб ОДПС до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною. Тому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, приходить до такого.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, забезпечувати щоденне друкування в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.

За змістом ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону, здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України, порядок проведення яких встановлено зазначеними ст. ст. 11-1, 11-2.

Згідно ст.11 п.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обовязкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Як зазначено у ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в ст.2 Закону визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Судом встановлено, що на підставі направлення ДПА в Луганській області від 09.06.2010 року за № 250, за підписом заступника голови ДПА в Луганській області, 09.06.2010 року начальником відділу Потапенком Р.В. та головним державним податковим ревізором-інспектором Перфільєвим було проведено перевірку виїзної торгівлі ТОВ «Марс Беверіджиз», автомобіль за номерним знаком НОМЕР_1.

За результатами перевірки складено акт від 09.06.2010 року за №0226/12/32/23/3009214, у якому відображено встановлені порушення, а саме: п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями розрахункові операції при продажу товарів проводилися без застосування РРО; п. 2 особі, яка отримала товар, розрахунковий документ встановленої форми не видано; ст.3 Закону України від 23.03.1996 року №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (зі змінами та доповненнями) здійснення підприємницької діяльності без придбання торгового патенту на деякі види підприємницької діяльності.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську були прийняті рішення від 25.06.2010 № 00007608023, яким на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача ТОВ «Марс Беверіджиз» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20 070,00 грн., та від 25.06.2010 № 00007708023, яким на підставі абз.4 ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» до позивача ТОВ «Марс Беверіджиз» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21,34 грн.

Вказані обставини підтверджуються направленням ДПА в Луганській області від 09.06.2010 року за № 250 (а.с.61), актом від 09.06.2010 року, який зареєстровано в по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 15.06.2010 року за № 0075\12\01\08\31375820 (а.с.51-53), актом відмови від підписання матеріалів перевірки від 09.06.2010 року (а.с.54), рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.06.2010 № 00007608023 (а.с.12), рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.06.2010 № 00007608023 (а.с.13).

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 5 лютого 2001 року за № 107/5298) передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Таким чином, кошти, отримані позивачем при продажу товарів, мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму і з видачею його замовнику.

Згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Згідно абз.2 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Функції Державної податкової адміністрації України визначені ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Відповідно до п.1 цієї статті, Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, повязану із: здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

П.6 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Твердження позивача стосовно того, що за результатами проведення перевірки осіб, які використовують РРО, не може бути встановлено порушення вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є безпідставними, оскільки згідно розділу 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (затверджених наказом ДПА України від 12.08.2008 року №534) в описовій частині зазначаються дані про отримані суб'єктом господарювання дозвільні документи: торгові патенти (номери, дати видачі, назви органів ДПС, які здійснили їх видачу, сфери діяльності, на право здійснення яких отримано торгові патенти, термін дії таких патентів) і ліцензії (на право торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, провадження інших видів господарської діяльності, їх номери, дати видачі, термін дії таких ліцензій).

Відповідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Згідно ч.3. ст.2 вказаного Закону торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Згідно п.3 ст.3 цього Закону під пунктами продажу товарів слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі.

Відповідно до абз.2 п.4 ст.3 Закону вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:

на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;

на території інших населених пунктів - до 80 гривень.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлено, що торговий патент повинен бути розміщений на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Пунктами 3,4 ст.9 Закону встановлено, що контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України. Суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент. Контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами.

Таким чином, та обставина, що на думку позивача перевірка ТОВ «Марс Беверіджес» була проведена співробітниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську з порушенням законодавства, не може бути підставою для скасування рішень від 25.06.2010 №00007608023 та від 25.06.2010 №00007708023, оскільки із наведених норм законів вбачається, що відповідач СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську діяв в межах повноважень, наданих законом.

Посилання позивача про те, що співробітниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не було складено акт відмови від допуску до перевірки на увагу не заслуговують, оскільки експедитор Баранников Є.В. допустив співробітників відповідача до перевірки.

Відповідно до абз.1 п.6 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; домашня птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджоло інвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню.

Суд неодноразово пропонував позивачу надати до суду належні докази того, що він здійснював торговельну діяльність з використанням товарів вітчизняного виробництва, але відповідних доказів позивачем не надано.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає встановленим, що перевірку ТОВ «Марс Беверіджиз» проведено відповідно до вимог Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», штрафні санкції визначено в розмірі, встановленому законом, органи державної податкової служби діяли в межах наданих їм законом повноважень, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не знаходить підстав для стягнення судових витрат.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 17.11.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.11.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Беверіджиз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинними рішень від 25.06.2010 № 00007608023 та від 25.06.2010 № 0000770802, відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22 листопада 2010 року.

Суддя О.О. Цицюра