Рішення № 133914458, 09.02.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

09.02.2026

Справа № 721/1549/25

Провадження 2/721/111/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі: головуючої судді Стефанко У.Д. за участю секретаря судового засідання Серотюк Д. Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 28.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4337380 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту складає 3000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка 2,5% за кожен день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «Українські фінансові операції», як фактором, укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до умов якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до Реєстру боржників від 23.09.2024 до Договору факторингу № 23/09/2024, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4337380 у сумі 20969,60 грн, з яких: 2995,40 грн сума заборгованості з основною сумою боргу; 16474,20 грн сума заборгованості за відсотками, 1500,00 грн -сума заборгованості за пенею.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора.

Просили стягнути з відповідача заборгованість за договором №433730 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2024 року у розмірі 28455,80 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту - 2995,40 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 16474,20 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» - 8986,20 грн та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач не з`явився, судом повідомлений про час і місце розгляду справи. Копія ухвали про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте повернулись до суду без вручення адресату, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки з позначкою "відсутній за вказаною адресою" вважається належним доказом повідомлення сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа № 755/17944/18 (61-185св23)).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 28.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4337380 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за допомогою електронного підпису 90965 (а.с. 22-32). Згідно умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, строком на 360 днів, зі сплатою процентів у розмірі 2,50% в день (стандартна процентна ставка) за кожен день користування кредитом, періодичність платежів зі сплатою процентів кожні 30 днів (п. 1.2, 1.2.1., 1.3, 1.4.1) .

З копії Паспорта споживчого кредиту видно, що він містить інформацію, яка надається споживачу щодо умов кредитування до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 18-20).

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується копією довідки ТОВ "Пейтек Україна" від 03.10.2024 року №20241003-674, а саме на карту клієнта ТОВ "Лінеура Украна" № НОМЕР_1 , 28.01.2024 о 13:01:34 було перераховано кошти у розмірі 3000,00 грн (а.с.42).

З інформації наданої АТ КБ "Приватбанк" на підставі ухвали суду від 15.12.2025 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк" емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . В період 28.01.2024 на вказаний рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 3000,00 грн (144).

23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «Українські фінансові операції», як фактором, укладено договір факторингу № 23/09/2024 (а.с.90-94).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з копією Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна», як клієнт та ТОВ «Українські фінансові операції», як фактор, уклали акт про те, що на виконання пункту 1.2 договору клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 4493, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.98).

Про відступлення права грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення йому повідомлення на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , який був зазначений при укладенні договору (а.с.39).

Відповідно до Реєстру боржників від 23.09.2024 до Договору факторингу № 23/09/2024, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4337380 у сумі 20969,60 грн, з яких: 2995,40 грн - сума заборгованості з основною сумою боргу, 16474,20 грн - сума заборгованості за відсотками, 1500,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 59-63).

Як убачається з розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» станом на 23.09.2024 року заборгованість відповідача за договором №4337380 про надання коштів на умовах споживчого кредиту складає 20969,60 грн, з яких: 2995,40 грн сума заборгованості з тілом кредиту; 16474,20 грн сума заборгованості за процентами, 1500,00 грн - штрафні санкції (а.с.55-56).

Як убачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції», останнім у період часу з 24.09.2024 - 21.01.2025, тобто в межах строку кредитного договору, були нараховані відсотки у розмірі 8986,20 грн (2995,40 грн * 2,5 % = 50 грн* 120 календарних днів) (а.с. 57-58).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Слон Кредит»).

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі укладеного договору факторингу є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 відповідно до умов договору № 4337380 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2024.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що договорам факторингу визначено умову, яка полягає в тому, що клієнт передає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах боржників. Так, в матеріалах справи міститься витяг з реєстру боржників, в якому зазначена необхідна інформація щодо права вимоги, яке відступається.

Враховуючи викладене, позивач довів своє право вимоги до відповідача сплати заборгованості за договором № 4337380 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеним 28.01.2024 між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна».

Як убачається з матеріалів справи, у відповідача через неналежне виконання зобов`язань за договором № 4337380 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2024 утворилася заборгованість в розмірі 28455,80 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 2995,40 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 16474,20 грн, 8986,20 грн (2995,40 грн * 2,5 % =74,885 грн *120 календарні дні) відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції» у межах строку дії кредитного договору.

Враховуючи, що відповідачем не виконано умови договору № 4337380 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2024, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості у розмірі 28455,80 грн, обґрунтованими.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені, у судове засідання відповідачка не з`явилася, відзив на позовну заяву не подавала.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як убачається зі змісту позову Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункти 1, 4 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21, а також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У позовній заяві ТОВ «Українські фінансові операції» просило зокрема, здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме стягнути із ОСОБА_1 на свою користь судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з підготовкою позовної заяви та інших процесуальних документів позивач надав: копію Договору про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року № 01/08/2024-А, укладеного між адвокатом Дідухом Є.О.. та ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с.113/114), заявку №1437380 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с.37), копія Акту №4337380 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с.53), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.03.2017 серії КС № 5972/10 (а. с. 122).

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:«… не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2025 року до договору від №01/08/2024-А від 01.08.2024 зміст правничої допомоги полягав у наступному: зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 год) - 440,00 гривень; Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год) - 840,0 грн; Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 год) - 440 грн; Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом (1 год) - 840 грн; Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год) - 840,00 грн; Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 год) - 840,00 грн; Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4342761 від 31.01.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна" та ОСОБА_1 до суду (2 год) - 1640,00 грн; Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи (1 год) - 840,00грн; Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів (2 год) - 1640 грн; Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4337380, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях (2 год) - 1640,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Надаючи оцінку змісту правничої допомоги, який наведений в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2025 року, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати в частині аналізу практики та правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, аналізу норм чинного законодавства, оформлення додатків до позовної заяви та складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду справи, що заявлені як окремі послуги, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовки та подання позовної заяви, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Відповідно до змісту акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2025 року до переліку послуг включено також підготовку та участь адвоката у судових засіданнях, які у цій справі не надавались.

Отже, оцінивши складність справи, суть спору, розмір позовних вимог, характер та обсяг наданих послуг адвоката (їх дійсність), а також необхідність вчинення процесуальних дій та їх значущість, суд приходить до висновку, що заявлені ТОВ «Українські фінансові операції» витрати на надання професійної правничої допомоги є надмірно завищеними і не відповідають критерію розумності. У зв`язку з цим заявлений позивачем розмір судових витрат підлягає зменшенню до 5 000 тисяч гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 614, 616, 624, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції" (ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором № 4337380 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 28455 (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції" (ЄДРПОУ 40966896) судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2026.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції" юридична адреса: 04070, вул. Глибочинська буд. 40 Приміщення 19 літ "Н", "П" ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Уляна СТЕФАНКО