Ухвала суду № 133913172, 03.02.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Cправа № 399/1034/25

Провадження № 2-п/399/2/2026

УХВАЛА

03 лютого 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судового засідання Гриценко Т.М., представника заявника Гонтаря В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2025 року по справі № 399/1034/25 (номер провадження 2/399/534/2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Заочним рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 25.12.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

15.01.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гонтаря В.М. надійшла заява про перегляд заочного рішення в якій він зазначив, що відповідач матеріалів позовної заяви та судових викликів і повідомлень не отримував, про існування ухваленого щодо нього заочного рішення по даній справі довідався випадково із застосунку «Дія» отримавши відповідне повідомлення на цей застосунок. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений не був, про наявність заочного рішення він довідався із застосунку «Дія». Отримавши відповідне повідомлення. Крім того, відповідач заявляє про обставини, які мають значення для справи.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та недоведеними а тому і такими, що задоволенню не підлягають. Представник заявника зазначив, що як вбачається з обставин справи, кредитний договір було укладено в письмовій формі, зазначено їх розмір, умови надання кредиту та умови повернення кредитних коштів. Проте, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем не надані суду жодні первинні документи (їхні засвідчені копії), що могли б підтвердити факт видачі кредиту та наявну суму заборгованості позичальника станом на дату подання позову, не надано належним чином оформлених витягів про стан рахунків позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій будь-які інші первинні документи. Позивачем, в обґрунтування розміру заборгованості, надано розрахунок заборгованості відповідача.

Як можна пересвідчитися з аналізу наданого позивачем вищезгаданого розрахунку заборгованості та згідно норм чинного законодавсства, зазначений розрахунок не задовольняє вимоги до первинних документів, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положенню про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України", затвердженому постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 р. № 566, оскільки, його додано до позову, а не під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення, із зазначенням всіх зазначених реквізитів, посад та підписів осіб, відповідальних за здійснення операцій в банку та правильність їх оформлення. Таким чином, розрахунок заборгованості не може підтверджувати наявність кредитної заборгованості, оскільки не є касовими документами та документом первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Отже, розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, не може бути прийнятим в якості належного та допустимого доказу по справі. За наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену позивачем суму заборгованості неможливо, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі. Крім того, метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається. Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Невід`ємною частиною договору факторингу та підтвердженням факту переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу є підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог та підтвердження щодо сплати фактором клієнту 100 % ціни продажу.

Відповідач вважає не доведеним перехід права вимоги від попереднього кредитора позивачу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За змістом цих процесуальних норм права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду. Підсумовуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, надуманими, а тому у їх задоволенні слід відмовити. На підставі вищевикладеного просить суд призначити справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив, заперечень на заяву про перегляд заочного рішення та клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В.М. в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 не отримував позовної заяви з додатками, не отримував повідомлень про відкриття провадження, не отримував заочного рішення та не був обізнаний про наявну справу в суді, а тому вважає, що наявні підстави для перегляду заочного рішення, обґрунтовані обставини виклав в заяві про перегляд заочного рішення та просив суд на підставі доводів відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що вони є необґрунтованими та надуманими.

Дослідивши матеріали справи та заяву про перегляд заочного рішення, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 25.12.2025 року у справі за позовом Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» суму заборгованості загальною сумою в розмірі 26464 (двадцять шість тисяч чотириста шістдесят чотири) гривень 74 копійок, витрати зі сплати судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 108-116/.

Як вбачаєтьсяз матеріалів справи ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про його виклик в судове засідання на 10.12.2025 на адресу місця його проживання, зареєстровану в установленому порядку та в судове засідання. При цьому поштове відправлення з судовою повісткою повернулось на адресу суду з відміткою про невручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, у зв`язку з неотриманням відповідачем судової повістки, його виклик в судове засідання на 25.12.2025 також було здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У частинах першій, третій статті 131 ЦПК України передбачено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Копію заочного рішення ОСОБА_1 було направлено судом 29.12.2025 року на адресу місця його проживання, зареєстровану в установленому порядку, та відповідно до рекомендованого повідомлення було отримано відповідачем 14.01.2026. Заяву про перегляд заочного рішення заявником направлено через систему "Електронний суд" 14.01.2026 року, отже строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення ним не пропущено.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення, або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального або спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Крім того, в контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у частині ч. 1 статті 288 ЦПК України, не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своїй сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суд вважає, що заява відповідача про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача і не подання відзиву на позовну заяву, та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258- 260, 287, 284, 288 ЦПК України, суд -

постановив:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2025 року по справі № 399/1034/25 (номер провадження 2/399/534/2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Роз`яснити сторонам, що заочне рішення ними, та/або їх представниками може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 6 лютого 2026 року.

Суддя М.М. Лях