Ухвала суду № 133912633, 09.02.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/206/26

Номер провадження № 2/194/609/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 лютого 2026 року м.Тернівка

Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколова Ю.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди батька та оформлення необхідних документів для виїзду дитини за кордон без згоди батька,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з вказаним позовом. В заяві просить суд: надати їй дозвіл на виїзд за межі України з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 без згоди батька ОСОБА_2 та дозволити оформлення необхідних документів для виїзду дитини за кордон без згоди батька.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що її необхідно залишити без руху, оскільки дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Тобто чинним законодавством визначено обов`язок позивача, зокрема, зазначити у позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), якщо такий у фізичної особи наявний або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте у порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України щодо позивача та відповідача, та про наявність або відсутність електронного кабінету у учасників провадження.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Частиною 5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Проте, позивачем не зазначено ані в позові, ані доданих до позову документах, зазначених в додатку до позову, про наявність у кого ж саме знаходяться оригінали цих доказів.

Згідно п. 10 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення зазначених вимог позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, відповідно до ч. 4ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно положень п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 гривень. Відтак, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 331,20 грн.

З позовної заяви слідує, що в ній об`єднано дві самостійних вимоги, а саме: надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди батька та надання дозволу на оформлення необхідних документів для виїзду дитини за кордон без згоди батька.

Зважаючи на те, що у поданому позові позивачем заявлено дві немайнові вимоги судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 2662,40 грн. Натомість, до позовної заяви доказів сплати судового збору позивачем не надано.

Таким чином, позивач має надати суду належні докази сплати судового збору у вказаному розмірі або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Платіжні реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/м.Тернiвка/22030101 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), Рахунок отримувача: UA118999980313171206000004589, Код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101___ (РНОКПП), Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернівський міський суд Дніпропетровської області (назва суду, де розглядається справа).

Недотримання обов`язкових вимог до змісту заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідно до змісту ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає зміст позовних вимог, свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, тобто виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач в позовній заяві зазначає, що мешкає разом з неповнолітньою дитиною, та дитина перебуває на її утриманні, але будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин до позовної заяви не долучає.

Відповідно до ч. 3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України», а також «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (із змінами та доповненнями).

Статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України» передбачено, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замістьдокументів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.

Згідно Правил перетинання державного кордону громадянами України, перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до п.п.1 п.4 вказаних Правил, виїзд за межі України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17-ц сформулювал ависновок, що тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення, а також із зазначенням країни, до якої вивозиться дитина.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 297/1949/21 зазначено, що дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька не передбачає можливості його видачі на майбутні, постійні поїздки, є разовим, тобто таким, що надається на конкретно визначену поїздку з конкретно визначеним періодом перебування за кордоном та з конкретно визаченою країною.

Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення та конкретно визначеної країни.

Однак всупереч вказаним вимогам, у позовній заяві позивачем не зазначено на яку саме поїздку з яким періодом і в яку конкретну країну (країни), вона просить надати дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за кордон.

Крім того, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що звернення з даним позовом до суду можливе лише у разі відсутності згоди одного з батьків на виїзд дитини за кордон. Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона зверталася з цими вимогами до відповідача та відповідач відмовив їй у наданні згоди на оформлення документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну та що відповідач відмовив їй у наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон, що призвело до порушення її прав. Такими доказами можуть слугувати письмові звернення позивача до відповідача з проханнями надати дозвіл на оформлення малолітній дитині документів, що дають право на виїзд з України та надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон.

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено, який триває по теперішній час. В умовах воєнного стану виїзд за кордон дитини, що не досягла 16-ти річного віку дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2022 року №383 були внесені зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, які доповнено пунктом 2-3, відповідно до якого у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України), документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.

Позивачем не надано доказів відмови Держприкордонслужби у перетині державного кордону позивачу з дитиною.

Також слід зазначити, що оскільки спір між батьками про виїзд дітей за кордон належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання (перебування) дитини, то відповідно до ч.4 ст.19 СК України участь органу опіки та піклування у розгляді цих справ є обов`язковою. На підставі ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування має надати письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дітей, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.

Проте, при зверненні до суду з позовною заявою позивач не залучає до участі у справі відповідний орган опіки та піклування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, дану позовну заяву слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, протягом якого позивачу необхідно усунути вказані в даній ухвалі недоліки.

Вказані недоліки повинні бути усунуті шляхом подання нової редакції позовної заяви з зазначенням вказаних даних.

При усуненні вказаних недоліків позивачу необхідно враховувати положення ч.1 ст.177 ЦПК України, яка передбачає, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконаєвимоги, визначені статтею 175 цього Кодексу, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Додатково суддя роз`яснює, відповідно доч.7 ст.185 ЦПК України, у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючисьст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди батька та оформлення необхідних документів для виїзду дитини за кордон без згоди батька - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

У випадку невиконання вимог ухвали у зазначений строк заява вважатиметься неподаною і буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Суддя Ю.І. Соколова