Рішення № 133912490, 09.02.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2303/24

Провадження № 2/188/333/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

188/2303/24

Позивач: ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_2

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня»

Про стягнення грошових коштів, як суму компенсації за невикористану відпустку за період 2015-2022 р.р., як матері, яка одна, без участі батька виховувала дитину

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до п.1 наказу Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «ЛИСИЧАНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» від 27.06.2024 року № 279-К «Про звільнення Ольги РАЗУМОВСЬКОЇ» , ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України з 28.06.2024 року було звільнено із займаної посади бухгалтера провідного відділу із розрахунків із працівниками бухгалтерії за угодою сторін.

Разом з тим, відповідно до п.3 згаданого наказу відповідачем було вирішено компенсаційні виплати за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері нарахувати та виплатити ОСОБА_1 після доступу до оригіналів первинних документів особової картки П-2, без зазначення причин відсутності у відповідача такого доступу та без вказівки на орієнтовний чи точний період часу, протягом якого подібний доступ буде отримано відповідачем.

КНП ЛМР «ЛИСИЧАНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» фактично визнає, що ОСОБА_1 в період 2015-2022 р.р. мала статус одинокої матері, яка самостійно виховувала дитину. Проте, посилаючись на обставини повномасштабного вторгнення держави-агресора РФ на територію України та окупацію території м. Лисичанськ після 03.07.2022 року, відповідач стверджує про відсутність у нього доступу до матеріалів особової картки позивачки як працівника лікарні, оскільки така картка лишилась на окупованій територій» Разом з тим, відповідач стверджує, що перерахунок компенсаційних виплат за невикористані додаткову відпустку буде проведено позивачці після деокупації м. Лисичанськ Луганської області та отримання доступу до оригіналів особових карток працівників КНП ЛМР «ЛИСИЧАНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ».

ОСОБА_1 мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Відповідно до записів із трудової книжки позивачка з 03.09.2002 року і до моменту звільнення, 28.06.2024 року, безперервно працювала на різних посадах в Центральній міській лікарні ім. Тітова, м. Лисичанськ Луганської області, правонаступником якої є відповідач.

При цьому, 22.11.2003 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_4 , у якому народила доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 21.10.2010 року позивачка офіційно розлучилась із ОСОБА_4 , при цьому донька до досягнення повноліття залишилась проживати з позивачкою і перебувала на повному її утриманні.

Так, відповідно до довідки Лисичанського ліцею № 4 Сєвєродонецького району Луганської області від 15.07.2024 року № 01-79/271 позивачка як матір ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період навчання 2010-2021 р.р. дійсно самостійно виховувала свою доньку, вважає, що фактично була одинокою матір`ю.

Відповідно до даних розділу V «Відпустки» особової картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , копія якої додається до цього позову і яка додавалась представником позивачки до листа-претензії на адресу відповідача, позивачка дійсно в період з 2015 року по 2022 рік не використовувала передбачену законодавством України додаткову соціальну відпустку по догляду за дитиною для одинокої матері тривалістю 10 календарних днів щорічно, загалом 80 календарних днів.

Позивач вважає, що доданими до цього позову документами однозначно підтверджується, а в наказі від 28.06.2024 року та в листуванні із відповідачем останнім не було спростовано факту наявності у ОСОБА_1 в період 2010-2022 р.р. статусу одинокої матері, факту її офіційного працевлаштування у відповідача та факту невикористання позивачкою в період 2015-2022 р.р. додаткової щорічної відпустки загальною тривалістю 80 календарних днів.

Позивач просить позов задовольнити.

Позивачем надано до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому він просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначено, ОСОБА_1 , прийнята в КНП «Лисичанська багатопрофільна лікарня» 03.09.2002 року, яка працювала на посадах спеціаліста-бухгалтера, бухгалтера І категорії, бухгалтера провідного.

24.06.2024 наказом від 21.06.2024 № 273-к з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору до відновлення можливості як надання, так і виконання роботи передбаченої трудовим договором.

28.06.2024 ОСОБА_1 звільнена за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України (наказ від 27.06.2024 № 279-к).

До своєї заяви на звільнення від 26.06.2024 ОСОБА_1 додала свідоцтво про розірвання шлюбу з ОСОБА_4 (серія НОМЕР_2 від 18.11.2010) та свідоцтво про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія НОМЕР_3 від 10.06.2004) та просила виплати компенсацію за невикористані дні відпустки, як одинокій матері, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки».

Всі кадрові та архівні документи лікарні, в тому числі карти форми П-2, накази про прийняття на роботу, переведення, надання відпусток тощо, знаходяться за юридичною адресою лікарні м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 134, але через збройну агресію РФ проти України та тимчасову окупацію населених пунктів Лисичанської міської територіальної громади, зокрема міста Лисичанськ, доступ до них відсутній.

Для розрахунку кількості невикористаних днів всіх видів відпусток, для виплати грошової компенсації при звільненні, використовуються дані з бухгалтерської програми, яка містить інформацію починаючи з 2019 року.

При звільненні ОСОБА_1 була нарахована та виплачена грошова компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 30 календарних днів та додаткової відпустки за ненормований робочий день (згідно розділу 2 пункту 2.1.35 Колективного договору 2020-2024) у кількості 17 календарних днів.

Будь-яка інформація щодо надання чи не надання відпусток ОСОБА_1 , як одинокій матері в бухгалтерській програми відсутня.

Враховуючи вище викладене та те що станом на день звільнення дитині ОСОБА_1 виповнилось 20 років (має право на відпустку до 18 років) визначити достовірно за які періоди була використана або невикористана така відпустка неможливо.

Відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Вивчивши позовну заяву, надані докази та відзив суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.182-1 КЗпП одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

Суд погоджується з позивачем з тим, що правовий статус терміну "одинока матір" на законодавчому рівні не визначено, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р. № 9 одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері.

Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідно до наданих позивачем доказів, реєстрація народження дитини позивача, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено відповідно до положень ст.122 СК дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до позовної заяви, позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 22.11.2003 року, рішення суду про оспорювання батьківства, чи позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав суду не надано і в позові про відповідні обставини не зазначено.

Свідоцтва про розірвання суду недостатньо. Необхідно підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для цього мати може звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, з приводу чого буде постановлено рішення суду.

Отже, розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), для отримання додаткової соціальної відпустки має надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Відповідно п.3 Наказу №279-к від 27.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_7 » передбачено компенсаційні виплати за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері, ОСОБА_1 , після доступу до оригіналів первинних документів особової картки П-2.

Крім того, згідно відповіді на Лист-претензію адвоката Зайцева В.С., КНП ЛМР «ЛИСИЧАНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» не заперечує факту того, що ОСОБА_1 є матір`ю, яка самостійно виховує дитину.

Суд вважає належним доказом Довідку Лисичанського ліцею №4 від 15.07.2024 №01-79/271 по те, що позивачка самостійно виховувала дитину.

Таким чином, ОСОБА_1 в період з 2010 року по 2022 рік мала статус одинокої матері неповнолітньої дитини, а тому відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» мала право на соціальну гарантію від держави у вигляді додаткової оплачуваної соціальної відпустки тривалістю 10 календарних днів щорічно.

Відповідно до форми № П-2, остання в період з 2015 року по 2022 рік включно такою відпусткою не скористувалась.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Стаття 117 КЗпП зобов`язує роботодавця оплатити весь час затримки, який розраховується за Порядком №100.

Таким чином, стягненню підлягає:

розмір суми компенсації за невикористану відпустку за період 2015 - 2022 р.р., як матері, яка одна без участі батька виховувала дитину, який складає 49815.33 грн.;

сума середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні соціальної відпустки при звільненні в період з 28.06.2024 року по 08.08.2024 року в розмірі 23 142.30 грн.

на загальну суму в розмірі 72 957 грн. 63 коп.

Матеріалами справи, наказами відповідача, підтверджується факт наявності у ОСОБА_1 права на отримання грошової компенсації за невикористані 80 календарних днів додаткової соціальної відпустки одинокої матері по догляду за дитиною в період за 2015-2022 р.р., та факт не проведення відповідачем повного розрахунку із позивачкою при звільненні займаної посади 28.06.2024 року.

Враховуючи встановлені судом обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача невиплаченої грошової компенсації за невикористану відпустку, суму середнього заробітку за час затримки виплати компенсації та судові витрати підлягають задоволенню.

Питання судових витрат вирішується згідно положень ст.141 ЦПК України і покладаються на відповідача.

Суд також вважає необхідним відшкодувати понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Правової позиції викладеній у Постанові КЦС ВС від 29.12.2025 у справі № 522/17789/22 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, досліджено належні та допустимі докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціну позову та значенню справи.

Справа розглядається за правилами загального провадження, без виклику сторін, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. є співмірними з ціною позову, розміром задоволених вимог, складністю цієї справи та наданих адвокатом обсягом послуг відповідно до долучених доказів.

Керуючись ст.3,47,116, 117, 182-1 КЗпПУ, ст.ст. 4, 133, 141, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» про стягнення грошових коштів, як суму компенсації за невикористану відпустку за період 2015-2022 р.р., як матері, яка одна, без участі батька виховувала дитину задовольнити.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «ЛИСИЧАНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» (код ЄДРПОУ 05401658, адреса реєстрації: 93113, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 134, фактична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Мечнікова, буд. 11) на користь ОСОБА_8 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_4 ) грошові кошти в загальній сумі 72 957 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 63 коп., в т.ч.:

49 815 (сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 33 коп. як суму компенсації за невикористану відпустку за період 2015 - 2022 р.р., як матері, яка одна без участі батька виховувала дитину;

23 142 (двадцять три тисячі сто сорок дві) грн. ЗО коп. як суму середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні соціальної відпустки при звільненні в період з 28.06.2024 року по 08.08.2024 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «ЛИСИЧАНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» (код ЄДРПОУ 05401658, адреса реєстрації: 93113, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 134, фактична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Мечнікова, буд. 11) на користь ОСОБА_8 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_4 ) сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211.20 грн.

Стягнути Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «ЛИСИЧАНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» (код ЄДРПОУ 05401658, адреса реєстрації: 93113, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 134, фактична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Мечнікова, буд. 11) на користь ОСОБА_8 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_4 ) понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. М. Курочкіна