Рішення № 133911862, 09.02.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10334/25

Провадження № 2/202/1317/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №202/10334/25

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 08.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 4523407, а 29.08.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 75199767.

Відповідно до п. 2 Договору №75199767 про надання позики : сума Позики становить 5000.00 грн.; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 %, яка нараховується за кожен день користування Позикою. Станом на дату подання позову строк виконання зобов`язання настав, але відповідач його не виконує: кредитні кошти не повертає, проценти не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

15.12.2021 було укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4523407.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4523407. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4523407.

27.01.2022 було укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75199767. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75199767. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 75199767.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4523407 від 08.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить: 37 765.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 32 765.00 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №75199767 від 29.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 17 031.50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11940.00 грн, інфляційні збитки - 80.00 грн., нараховані 3% річних -11.50 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 54 796.50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 44 705.00 грн., інфляційні збитки - 80.00 грн., нараховані 3% річних -11.50 грн.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за Договорами № 4523407 та №75199767, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» 54 796.50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 44 705.00 грн., інфляційні збитки - 80.00 грн., нараховані 3% річних -11.50 грн, а також суму сплаченого судового збору та 16 000,00 гривень витрат на правову допомогу.

27.10.2025 позов залишено без руху.

03.11.2025, у зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви позивачем, по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

23.11.2025, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача адвоката Гудим І.В., надійшов відзив на позов у якому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити та застосувати строк позовної давності.

Відзив мотивовано тим, що 29.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем укладено договір позики №75199767 (далі Договір).

Згідно п. 1 Договору, позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

За умовами Договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало своє право вимоги стягнення заборгованості з Відповідача до ТОВ «Вердикт Капітал».

При цьому, за умовами кредитного Договору позики №75199767 від 29.08.2021 року п. 2.2 встановлено, що строк договору 30 календарних днів, тобто дія Договору чинна до 28.09.2021 року.

Договір не було пролонговано, тобто термін дії Договору був включно до 28.09.2021 року.

Зазначила, що пунктом 7.6 Правил визначено, що подовження строку користування позикою є неможливим, якщо Товариство відступило право вимоги за договором позики третій особі або звернулося до суду за примусовим стягненням заборгованості. До того ж, враховуючи строк Договору, тобто до 28.09.2021 року (30 календарних днів), Позивач мав би нарахувати проценти за користування кредитом в розмірі 99,50 грн (1,99% фіксований) за кожен день. Так, п. 2.3 Договору встановлена річна процентна ставка в розмірі 1,99%, останній день повернення позики 28.09.2021 року, у період карантину процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, не застосовується на період дії карантину. Самим же кредитним Договором в п. 2.3 загальна вартість позики вже розрахована, та становить 7985, 00 грн. (5000+(30*1,99%)2985,00 грн=7985,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості в розмірі 17031,50 грн, яку Позивач просить стягнути є необґрунтованою, незаконною та нарахованою в супереч умовам кредитного Договору.

08.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем укладено Договір про споживчий кредит №4523407 від 08.09.2021 року (далі Договір про споживчий кредит).

У відповідності до п.1.3 кредит надається строком на 30 днів з 08.09.2021 року (строк кредитування). Пунктом 1.4 Договору про споживчий кредит, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 08.10.2021 року.

При цьому, п.1.7 Договору про споживчий кредит встановлено, що тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору. Варто зауважити, що Позивач просить стягнути 54796,50 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10000,00 грн; Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 44705. 00 грн; Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги до дату виготовлення рахунку заборгованості) 0.00 грн; Заборгованість за пенею або штрафами 0,00 грн; Заборгованість за комісіями 0,00 грн; Інфляційні збитки 80,00 грн; Нараховані 3% річних 11,50 грн. На думку Відповідача, для розрахунку процентів, які були нараховані Позивачем, потрібно встановити процентну ставку згідно умов Договору, термін дії Договору та можливість такого нарахування процентів понад встановлений строк дії Договору.

Строк дії Договору не було пролонговано, а самим договором прямо передбачено нарахування процентів лише в межах строку дії Договору, тобто з моменту його укладення 08.09.2021 року до терміну дії договору 08.10.2021 року.

Позивачем не надано доказів пролонгації договору, процедура якої прямо визначена умовами договору.

Пунктами 2.3.1.1 та 2.3.1.2 чітко визначено умови пролонгації договору, де серед іншого, для пролонгації договору Відповідач мав би сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості. Аналізуючи заяву анкету, яку було долучено Позивачем до матеріалів справи, проценти за користування кредитом складають 15,00 грн, а строк кредитування складає 30 днів з 08.09.2021 року. Довідкою ТОВ «Мілоан» про щоденні погашення та нарахування визначено, що проценти нараховувались Позивачем у період строку дії договору, тобто з 08.09.2021 року по 08.10.2021 року (процентна ставка фіксована 15,00 грн). В подальшому, проценти нараховувались з 09.10.2021 року по 07.12.2021 року (процентна ставка 5%). Загальна сума заборгованості склала 20015,00 грн.

Таким чином, вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами чітко охоплюється строком в 60 днів після закінчення терміну користування кредитом і такий строк чітко обмежується таким строком як 60 днів. Варто зауважити, що Позивач нараховував проценти за користування кредитом в розмірі 5% за кожен день прострочення, що в сукупному вираженні склало 15015, 00 грн+5000,00 грн тіло кредиту =20015, 00 грн загальна сума заборгованості.

На думку Відповідача, позиція Позивача суперечить положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті (формула для розрахунку денної процентної ставки), не може перевищувати 1 %.

Таким чином, Відповідач вважає, що з урахування строку дії кредитного договору і строку виконання позичальником свого зобов`язання за цим договором, розмір заборгованості повинен складати: 5000, 00 грн (тіло кредиту); 15, 00 грн (проценти за користування кредитом на строк дії кредиту); 3000, 00 грн (проценти за користування кредитом згідно п. 2.3.1.2, п. 1.6 Договору про споживчий кредит, де розрахунок процентів: 5000*1%*60днів=3000.

Отже, сукупна заборгованість по Договору про споживче кредитування становить: 8015, 00 грн.

Усі розрахунки Позивача щодо нарахування процентів після передання прав та обов`язків кредитодавця ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» є протиправними, необґрунтованими та такими, що зроблені всупереч самому Договору та Закону України «Про споживче кредитування».

Також зазначила, що строк позовної давності для стягнення заборгованості за кредитними договорами почав свій відлік відповідно 29.08.2021 року та 08.09.2021 року та закінчується 29.08.2024 року та 08.09.2024 року.

З аналізу ЄДРСР можна чітко побачити, що Позивач активно звертається до суду із позовними заявами про стягнення заборгованості, місцезнаходження Позивача м. Київ. До того, ж Позивачем не заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, не зазначено поважних причин пропуску строку такого звернення. Відтак, Відповідач вважає, що строк звернення Позивача із позовною заявою про стягнення заборгованості є пропущеним.

26.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначив, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Щодо договору № 75199767 29.08.2021 зазначили, що між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 75199767. Відповідно до п.2 Договору сума Позики 5 000,00 грн. Строк позики 30 днів. Знижена процентна ставка 1,99%, базова відсоткова ставка 1,99%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою за день становить 2,70%. Відповідно до п.4 Договору Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та погашення, на залишок Позики.

До матеріалів справи додано Правила в редакції від 12.08.2021 року. Доказів того, що на дату укладення договору Первісним кредитором було прийнято Правила в новій редакції матеріали справи не містять. Відповідно до п.6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що Відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування згідно з п. 7.11 Правил матеріали справи не містять.

Щодо договору № 4523407 08.09.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 4523407 зазначили, що сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.

Прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням.

Кредитний договір був укладений до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (№ 3498-ІХ від 22.11.2023 року), а також строк дії вищевказаного договору закінчився до набрання ним законної сили. За таких обставин, застосування відповідачем при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором денної відсоткової ставки на рівні 1 % є безпідставним. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Щодо строків позовної давності зазначили, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача зазначили, що Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

Враховуючи викладене просили позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету. Надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлена шляхом доставлення судових повісток до її електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без учасників справи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином (отримання судових повісток в підсистемі «Електронний суд»).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75199767, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 2 Договору №75199767 про надання позики : сума Позики становить 5000.00 грн.; процентна ставка (фіксована) становить 1.99 %, яка нараховується за кожен день користування Позикою.

27.01.2022 укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75199767.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75199767.

З реєстру боржників від 10.03.2023 судом встановлено, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передано право вимоги до Відповідача за договором № 75199767 на загальну суму 37765.0 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 32765.00 грн заборгованість по процентам.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 75199767.

08.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4523407, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 1.2-1.4 Договору №4523407 сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 08.09.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 08.10.2021.

Відповідно до 1.5.2. Договору №4523407 проценти за користування кредитом: 15.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п.1.6. Договору №4523407) Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору. (п.1.7 Договору №4523407).

Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

У пункті 2.3.1.2. Договору №4523407 сторони домовились, що пролонгація на стандартних (базових) умовах відбувається наступним чином. Так, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

15.12.2021 укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4523407.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4523407.

З реєстру боржників від 15.12.2021 судом встановлено, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передано право вимоги до Відповідача за договором № 4523407 на загальну суму 20 015.0 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15 015,00 грн заборгованість по процентам.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Заперечуючи проти розміру боргу, відповідач зазначав, що наданий позивачем розрахунок боргу є таким, що суперечить умовам договору, але у той же час не надав суду контррозрахунок.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При дослідженні судом розрахунків заборгованості відповідача за кредитними договорами, наданих суду позивачем, судом встановлено, що вони є правильним та такими, що відповідають умовам кредитного договору.

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, суд виснуває, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з відповідача необхідно стягнути проценти і встановити їх в розмірі 27 000 грн.

Отже, враховуючи, що відповідач дійсно отримав кредитні кошти, користувався коштами, але свої кредитні зобов`язання не виконував, у нього виникла заборгованість за кредитним договором № 75199767 на загальну суму 37765.0 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 32765.00 грн заборгованість по процентам, а також за договором № 4523407 на загальну суму 20 015.0 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15 015,00 грн заборгованість по процентам, однак суд доходить висновку, що суми процентів підлягають зменшенню судом з урахуванням ЗУ «Про захист прав споживачів» і з ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за договором №75199767 у розмірі 5000,00 грн. та проценти за договором №4523407 у розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 20 000 грн. 00 коп., з яких заборгованість за кредитами (тіло) 10 000,00 грн та 10 000,00 грн заборгованість за процентами.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції КЦС ВС у справі №679/1103/23 постанова від 12.02.2025.

Крім того, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні збитки - 80.00 грн., нараховані 3% річних -11.50 грн. за договором № 75199767 від 29.08.2021.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо строків позовної давності

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

В ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позов у даній справі подано через підсистему «Електронний суд» 27.10.2025, що даними ЄСІТС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено на підставі ЗУ № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Відповідно до ч.3 ст.263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Таким чином, з огляду на те, що з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12 березня 2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а також на зупинення строків перебігу позовної давності в період з 17.04.2022 по 04.09.2025, встановлені судом обставини у справі, а саме звернення позивача з даним позовом 27.10.2025 року, суд доходить висновку, що трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Враховуючи викладене суд відхиляє заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки її доводи не знайшли свого підтвердження у досліджених судом доказах.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України- визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що відповідач зробив заяву про те, що витрати на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи, а також те, що справа дійсно є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд доходить висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено на 36,67% (20 091,50 грн./54 796,50 грн.*100%), на користь позивача з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 888,88 грн. (2 422,40 грн.*36,67%) та 733,40 грн (2000,00 грн*36,67%) витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306), заборгованість за кредитним договором № 75199767 від 29.08.2021 на загальну суму 10 091,50 грн (десять тисяч дев`яносто одна грн 50 коп.) з яких: 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн. 00 коп.) заборгованість за тілом кредиту, 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.) заборгованість по процентам, інфляційні збитки - 80.00 грн., нараховані 3% річних -11.50 грн., а також за договором № 4523407 від 08.09.2021 на загальну суму 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.), з яких 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн. 00 коп.) заборгованість за тілом кредиту, 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп. ) заборгованість по процентам, а усього 20 091,50 грн. (двадцять тисяч дев`яносто одна грн. 50 коп. )

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306), понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмір 888,88 гривень (вісімсот вісімдесят вісім грн 88 коп) та витрати на правничу допомогу в розмірі 733,40 гривень (сімсот тридцять три грн 40 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суддя склала 09.02.2026

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО