Рішення № 133911183, 09.02.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1802/25

Провадження № 2/486/411/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09.09.2014 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії; мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії до 75000,00 грн. з процентною ставкою 36 % річних, тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Банк за вказаним договором надав кошти відповідачу, який не виконав свої зобов`язання, внаслідок чого станом на 23.02.2021 виникла заборгованість у розмірі 29614,28 грн. 22.02.2021 між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК Форт» укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК Форт». В подальшому 23.02.2021 між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого останнє отримало право вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором від 09.09.2014. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором, який був укладений з відповідачем. Також у зв`язку з розглядом даної справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн. Тому, як зазначає позивач, він вимушений звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.10.2025 відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.10.2025 представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без його участі.

29.10.2025 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому вона просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів переходу права вимоги за договором без номеру від 09.09.2014 укладеним між нею, а також її не повідомлено про перехід прав вимоги до третьої особи. Вважає, що надана позивачем виписка по рахунку та рахунок заборгованості не відповідає вимогам законодавства та не є неналежним доказом. Зазначає, що договір між відповідачем та банком укладено 09.09.2014, але відлік часу та відображення фінансових операцій у виписці розпочинається з 10.09.2014 і не містить даних про суму наданого кредитного ліміту, котрий неможливо встановити з інших наданих суду документів, а містить запис збільшення кредитного ліміту, новий кредитний ліміт. Також, що позивачем не надано доказів про отримання нею кредитних коштів та відсутні докази належності саме її рахунку зазначеного у виписці по банківській картці. Також зазначила про те, що позивачем не доведено обґрунтованості суми заборгованості за тілом, процентами, комісією, не надано виписки з рахунку відповідача, яка б підтверджувала факт користування нею банківської карткою. Також зазначила, що відповідно до розрахунку заборгованості на кінець періоду заборгованість відсутня. До того ж, в розрахунку заборгованості зазначено лише один вид комісії РКО, тоді як виписка містить і інші види комісій, які в розрахунок не були включені. Окрім цього, вважає, що сплата за прострочене тіло кредиту та овердрафт прострочена заборгованість є незаконною. Також послалася на те, що 22.02.2021 року між АТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу N?1. Відповідно до п.2.1. даного Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Фактор зобов?язується передати грошові кошти розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку N? 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами. Так, з наданого Витягу з додатку до Договору факторингу N? 1 від 22.02.2021 року вбачається, що до ТОВ «ФК ФОРТ» перейшло право вимоги за зобов?язаннями ОСОБА_2 , передбаченими кредитним договором N? CCNG-630205460 від 10.09. 2014 року. В подальшому, 23.02.2021 року ТОВ «ФК ФОРТ» уклало з ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» договір факторингу N? 01-23-02/21. Відповідно до п.2.1. даного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку N? 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами. З наданого Витягу з додатку до Договору факторингу N? 01-23-02/21 від 23.02.2021 року вбачається, що до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право вимоги за зобов?язаннями ОСОБА_2 , передбаченими кредитним договором N? CCNG-630205460 від 10.09. 2014 року. Одночасно, як на обґрунтування своїх позовних вимог позивач ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» посилається на Оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що не містить номеру та підписана ОСОБА_2 09.09.2014 року. З огляду на викладене вважє, що доказів переходу права вимоги за договором без номеру від 09.09.2014 укладеним з ОСОБА_2 позивач не надав. Акцентувала увагу суду, щодо необґрунтованості суми правничої допомоги, яку просив стягнути позивач.

10.11.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він висловив заперечення щодо відзиву на позовну заяву та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.09.2014 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої АТ «Альфа банк» надало позичальнику кредит для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75000 гривень. Процентна ставка 36% річних. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

09.09.2014 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 було підписано Анкету-заяву про акцент публічної пропозиції ПАТ «Альфа Банк», довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум», додаток до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум»).

Отже, AT «Альфа-Банк» прийняло пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

22.02.2021 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТ» (фактор) укладено договір факторингу № 1, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку до договору.

Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14 235 001,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», до 23 лютого 2021 року.

З копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 22 лютого 2021 року до договору факторингу № 1 вбачається, що у відповідності та на виконання договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору.

Згідно копії платіжного доручення № 35 від 23 лютого 2021 року ТОВ «ФК ФОРТ» сплачено АТ «Альфа-Банк» 14 235 001,00 грн. (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 вбачається, що АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК«ФОРТ» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 01-23-02/21, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору.

Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього Договору. В день підписання цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14 235 001,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «ПУМБ», до 09 березня 2021 року.

Як вбачається з копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 23 лютого 2021 року до договору факторингу № 01-23-02/21 за яким у відповідності та на виконання договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року, Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору.

Згідно копії платіжного доручення № 129 від 23 лютого 2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК ФОРТ» 13 235 001,00 грн (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості у відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014 наявна заборгованість, яка утворилася станом на 22.02.2021 в загальному розмірі 29614,28 грн.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

За приписами частини 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1статті 519 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження позовних вимог в частині переходу права вимоги до позивача, до позовної заяви було надано копію договору факторингу № 1 від 21 лютого 2021 року укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРТ»; копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 22 лютого 2021 року до договору факторингу № 1; копії платіжного доручення № 35 від 23 лютого 2021 року ТОВ «ФК ФОРТ» сплачено АТ «Альфа-Банк» 14 235 001,00 грн.; виписку з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 вбачається, що АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014; договір факторингу № 01-23-02/21 укладений між ТОВ «ФК«ФОРТ» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»; копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 23 лютого 2021 року до договору факторингу № 01-23-02/21; копію платіжного доручення № 129 від 23 лютого 2021 року, на підставі якої ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК ФОРТ» 13 235 001,00 грн.; виписку з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 з якої вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за офертою на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», оскільки згідно виписок з додатку до договорів факторингу № 1 від 22.02.2021 та № 01-23-02/21 від 23.02.2021 відступлено ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

Вказаний договір на підтвердження факту наявності між сторонами кредитних відносин позивачем не надано.

Наявні у справі докази свідчать про існування між первісним кредитором та відповідачем правовідносин, водночас згідно даних копій договорів факторингу № 1 від 22.02.2021 та № 01-23-02/21 від 23.02.2021 та випискок з додатку до цих договорів до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором CCNG-630205460 від 10.09.2014.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору CCNG-630205460 від 10.09.2014 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем та отримання ним кредитних коштів, а також наявність заборгованості за цим договором.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Волощук