Рішення № 133910648, 09.02.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34246/25

Провадження № 2-а/127/318/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2026 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постановою поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Мельничук В.А. від 20.10.2025 року ОСОБА_1 визнано винною в порушенні п.8.4 (ґ) Правил Дорожнього руху України та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною, належним чином необґрунтованою та такою, що суперечить ряду норм чинного законодавства.

Так в позовній заяві зазначається, що 20.10.2025 о 14:33 в м. Вінниця, по вул. Гетьмана Мазепи (Чехова), 23, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом здійснила зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 місце для стоянки з додатковою табличкою 7.17 «інваліди» та позначена дорожньою розміткою 1.24.3, чим порушила п.8.4 (ґ) Правил Дорожнього руху України порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Також позивач звертає увагу суду на те, що під час ознайомлення з постановою в пункті 7 вказаної постанови «До постанови додаються» нею було зроблено запис: «Додатки відсутні», а також в пункті 8 «Права за ст. 268 КУпАП мені не роз`яснено, скористатись допомогою адвоката мені відмовлено». Згодом копію оскаржуваної постанови серії ЕНА №5978572 від 20.10.2025 року з супровідним листом №23253/41/21/3/02-2025 від 21 жовтня 2025 року позивачем було отримано рекомендованим листом R067023080564, проте отримана копія постанови відрізнялась від тієї, з якою позивач ознайомлювалась, зокрема були відсутні зроблені записи у відповідних пунктах постанови.

Разом з тим, позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові міститься посилання на неіснуючий дорожній знак 5.38 та дорожню розмітку 1.24.3, що не відповідає офіційним дорожнім знакам та розмітці відповідно до ПДР.

На підставі вищевикладеного, з даною постановою ОСОБА_1 не згодна, вважає її такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Зазначає, що постанова винесена з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права.

26.11.2025 від відповідача у справі Управління патрульної поліції у Вінницькій області - на адресу суду надійшла заява, у якій зазначається, що лише 25.11.2025 року Управління патрульної поліції у Вінницькій області отримало ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2025 про відкриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПП у Вінницькій області, якою було постановлено витребувати належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 122 КУпАП, що стали підставою для винесення постанови серії ЕНА №5978572 від 20.10.2025, тому виконати ухвалу до 20.11.2025 року, як було зазначено у вказаній ухвалі, не було можливим. Разом з тим, в додатках до зазначеної заяви містяться належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 122 КУпАП, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, а саме: належним чином завірена копія постанови серії ЕНА №5978572 від 20.10.2025; відеозаписи із портативних нагрудних відеореєстраторів поліцейських, які були закріплені на форменому одязі під час винесення оскаржуваної постанови.

05.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив, у якому представник просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки вважає їх безпідставними, адже суб`єкт владних повноважень в даному випадку діяв на підставі, в межах та у спосіб, що визначені законами та Конституцією України.

Як зауважено у відзиві, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , а саме порушення вимог п.8.4 (ґ) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 122 КУпАП, поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Мельничук Вікторією Анатоліївною було прийнято рішення притягнути водія до адміністративної відповідальності та винести постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №5978572 від 20.10.2025 року. Поряд з тим зазначено, що чинним на час виникнення спірних відносин законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, як надання особі можливості скористатись правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи.

Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення, судові дебати не проводяться.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

За змістом ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Мельничук В.А. від 20.10.2025 року, 20.10.2025 о 14:33 в м. Вінниця, вул. Гетьмана Мазепи (Чехова), 23, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом здійснила зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 місце для стоянки з додатковою табличкою 7.17 «Інваліди» та позначена дорожньою розміткою 1.24.3, чим порушила п.8.4 (ґ) Правил Дорожнього руху України порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч. 6 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020,00 гривень.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку регулює Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п.8.4 Правил дорожнього руху України дорожні знаки поділяються на групи, зокрема підпунктом «ґ» даного пункту передбачено інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Частина 6 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, серед іншого, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема і ч. 6 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції №1395, постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 03.12.2009 №1342, на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.

У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.

За зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» відповідальність передбачена частиною шостою статті 122 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №5978572 від 20.10.2025 року, представником відповідача надано суду відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.

Судом оглянуто відеозапис ID реєстратора 470742, наданий поліцейським Регуш В.М., який суд вважає таким, що підтверджує порушення ОСОБА_1 п. 8.4 (ґ) ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.

З оглянутого відеозапису вбачається, що він розпочинається з моменту стоянки транспортного засобу, а саме Hyundai Ioniq, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилась ОСОБА_1 на майданчику для паркування транспортних засобів безпосередньо під знаком 5.42.1 «місце для стоянки» із табличкою 7.17 «особи з інвалідністю». На 25 секунді вказаного відеозапису зафіксовано, що на запитання працівника поліції чи є у водія законні підстави (посвідчення з інвалідністю) для стоянки на вказаному місці, ОСОБА_1 повідомила, що таких підстав немає, в ході розмови повідомила, що зупинилась на зазначеному місці на 4-5 хвилин задля купівлі продуктів у магазині. Згодом, зрозумівши, що її буде притягнуто до адміністративної відповідальності, просила накласти стягнення у вигляді попередження, а не штрафу, що фактично свідчить про визнання вини у вчиненому правопорушенні.

Також було оглянуто відеозапис ID реєстратора 473398, наданий поліцейським Мельничук В.А., який суд вважає таким, що також підтверджує порушення ОСОБА_1 п. 8.4 (ґ) ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.

З оглянутого відеозапису вбачається, що він розпочинається з моменту стоянки транспортного засобу, а саме Hyundai Ioniq, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилась ОСОБА_1 на майданчику для паркування транспортних засобів безпосередньо під знаком 5.42.1 «місце для стоянки» із табличкою 7.17 «особи з інвалідністю». Вказаним відеозаписом зафіксовано процес безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці та винесення постанови за наслідками розгляду цієї справи. Так, на 10 хв. 20 с. вказаного відеозапису міститься інформація про те, що ОСОБА_1 знову просила накласти стягнення у вигляді попередження, що вкотре свідчить про визнання вини у вчиненому правопорушенні, проте згодом, проконсультувавшись з невідомою суду особою по телефону, змінила свою позицію та під час ознайомлення з постановою в пункті 7 вказаної постанови «До постанови додаються» нею було зроблено запис: «Додатки відсутні», а також в пункті 8 «Права за ст. 268 КУпАП мені не роз`яснено, скористатись допомогою адвоката мені відмовлено».

Суд зазначає, що чинним на час виникнення спірних відносин законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 122 КУпАП. Поряд з цим доводи позивача з приводу того, що їй відмовлено у забезпеченні участі адвоката під час розгляду справи та відмовлено у перенесенні розгляду справи не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки таких клопотань позивач при спілкуванні з працівниками поліції не заявляла. Вчинені нею написи на оскаржуваній постанові, що здійснено після надання оскаржуваної постанови на ознайомлення, які було вчинено за результатами телефонних консультацій з невідомою особою, спрямоване на створення штучного підґрунтя для оскарження винесеної постанови з процесуальних підстав та не спрямоване на забезпечення реальної участі захисника під час розгляду справи, оскільки заявлено про таке уже після розгляду і винесення оскаржуваної постанови.

Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, як надання особі можливості скористатись правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи уже після розгляду справи і винесення відповідної постанови.

Заперечення позивача в тій частині, що в оскаржуваній постанові міститься посилання на неіснуючий дорожній знак 5.38 та дорожню розмітку 1.24.3, що не відповідає офіційним дорожнім знакам та розмітці відповідно до ПДР судом до уваги не приймаються, оскільки у фабулі постанови міститься повний опис фактичних обставин правопорушення, зокрема зазначається, що порушено вимоги інформаційно-вказівного знаку, а також додаткової таблички 7.17 «особи з інвалідністю», що позивачем у поданому позові не оспорюється, та підтверджується доданими відеозаписами з бодікамер працівників поліції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач порушив Правила дорожнього руху, оскільки в порушення п.8.4 «ґ» ПДР, здійснив стоянку у зоні дії знаку 5.42.1 «місце для стоянки» із табличкою 7.17 «особи з інвалідністю» без документів, що підтверджують її інвалідність.

Оцінивши матеріали справи у їх сукупності, зокрема ту обставину, що відповідачем було надано до суду докази в підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, суд констатує, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач виконав вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, Конституції України, ст.ст.7, 8, 9, 33, 122, 251, 293 КУпАП, ст.ст. 2,6,9,12,72,77,90,241-246, 268-272,286,293,295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА №5978572 від 20.10.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24, 21010.

Суддя: