Рішення № 133903421, 05.02.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/7246/25

№ 2/207/501/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Кам`янське .

Південний районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/7246/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовною заявою , яку у подальшому було уточнено та зменшено позовні вимоги , у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 4855 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 2500 гривень 00 копійок , заборгованість за процентами у розмірі 1923 гривні 75 копійок , заборгованість за комісією у розмірі 431 гривня 25 копійок , оскільки 3 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 8342161 , підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором , згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2500 гривень 00 копійок , строком на 360 днів , шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку позичальника . 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 16/10/25 , згідно якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників , у тому числі за договором кредиту № 8342161 від 3 червня 2025 року . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав .

Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Ткаченко Ю.О. у судове засідання не явилася , письмово просила розглядати справу без їх участі , заявлений позов підтримала повністю . У відповіді на відзив зазначила , що комісія у сумі 431 гривні 25 копійок була нарахована згідно п.2.2.8. Договору . Згідно п. 6.2. договору за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту , яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору . Розмір Комісії , яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. Договору . Отже, нарахування комісії за надання кредиту є правомірним та таким , що відповідає умовам укладеного між сторонами договору . Також , вважає , що розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи , тому вони підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його участі . У відзиві на позовну заяву заявлений позов визнав частково і зазначив , що нарахування пені у розмірі 5000 гривень 00 копійок суперечить пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» , оскільки в Україні діє воєнний стан , та споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань , включаючи обов`язок сплати неустойки (штрафу , пені) . Нарахування комісії у розмірі 431 гривня 25 копійок є безпідставною , тому вважає , що вимога про стягнення пені та комісії є незаконною . Просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 4500 гривень до 0 гривень , оскільки заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи та ціною позову . Справа є малозначною , позовна заява є типовим шаблоном . Витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 гривень майже вдвічі перевищують суму основного боргу у розмірі 2500 гривень , що суперечить принципу розумності та справедливості . Також , заперечує проти очікуваних витрат позивача у розмірі 2000 гривень , оскільки стягнення витрат , які ще не понесені , не передбачено законом . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 5000 гривень 00 копійок та комісії у сумі 431 гривня 25 копійок .

Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

У судовому засіданні встановлено , що 3 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 8342161 , підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором ( а.с. 11 13 ) , згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2500 гривень 00 копійок , строком на 360 днів , шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку позичальника ( а.с. 9 , 13 ) . 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 16/10/25 ( а.с. 13 14 ) , згідно якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників , у тому числі за договором кредиту № 8342161 від 3 червня 2025 року ( а.с. 14 ) .

Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Кредитний договір , який було укладено з відповідачем , було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача одноразовим ідентифікатором .

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив , що він ознайомлений з усіма умовами надання кредитних коштів .

Договір , укладений в електронній формі , є таким , що укладений у письмовому вигляді (ст. 205 , 207 ЦК України 2003 року) . Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 , від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість ОСОБА_1 станом на 16 жовтня 2025 року складає 9855 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 2500 гривень 00 копійок , заборгованість за процентами у розмірі 1923 гривні 75 копійок , заборгованість за комісією у розмірі 431 гривня 25 копійок , заборгованість за пенею/неустойкою у розмірі 5000 гривень 00 копійок ( а.с. 10 ) .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість ОСОБА_1 за період з 15 жовтня 2025 року по 24 жовтня 2025 року складає 9855 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 2500 гривень 00 копійок , заборгованість за процентами у розмірі 1923 гривні 75 копійок , заборгованість за комісією у розмірі 431 гривня 25 копійок , заборгованість за пенею/неустойкою у розмірі 5000 гривень 00 копійок ( а.с. 7 ) .

Відповідно до позиції Верховного Суду , котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц , провадження № 61-19992св заперечуючи розмір кредитної заборгованості , розрахований банком , боржник та його представник не надали до суду докази , які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі , визначеним кредитним договором так і розмір боргу , що є процесуальним обов`язком боржника .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду , викладеній у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 464/4985/15-ц , провадження № 61-43538св18 , твердження заявника про те , що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними , оскільки в матеріалах справи , серед інших письмових доказів , наявний розширений розрахунок заборгованості . Доказів , які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором , боржником не надано . У позиції Верховного Суду , викладеній у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року по справі № 753/16745/15-ц , провадження № 61-40036св18 , Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції , про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом .

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в сумі , строки та на умовах , що передбачені кредитним договором , однак зобов`язання у повному обсязі не виконав , у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором .

Згідно ст. 611 ЦК України 2003 року у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом , зокрема : припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання , якщо це встановлено договором або законом , або розірвання договору ; зміна умов зобов`язання ; сплата неустойки тощо .

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України 2003 року боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання .

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України 2003 року зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови , які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Згідно ст. 629 ЦК України 2003 року договір є обов`язковим для виконання сторонами .

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України 2003 року договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови , щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України 2003 року зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Згідно ст. 526 ЦК України 2003 року зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться .

Згідно ст. 599 ЦК України 2003 року зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

Згідно ст. 11 ЦК України 2003 року цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства , а також із дій осіб , що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки . Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків , зокрема , є : договори та інші правочини .

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року , у якому було зазначено , що у період дії в Україні воєнного , надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється , зокрема , від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу , пені) та інших платежів , сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання , часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором . Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших , ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України , у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період , зазначений у цьому пункті . Норми цього пункту поширюються , у тому числі , на кредити , визначені частиною другою статті 3 цього Закону ; та установлено , що неустойка (штраф , пеня) та інші платежі , сплата яких передбачена договором про споживчий кредит , нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання , часткове виконання) за таким договором , підлягають списанню кредитодавцем .

Однак , відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України 2003 року основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України . Актами цивільного законодавства є також інші закони України , які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу . Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону , який регулює цивільні відносини інакше , ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України . Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України . Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України .

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , у період дії в Україні воєнного , надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором , відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) , позичальник звільняється від відповідальності , визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу , пені) за таке прострочення . Установити , що неустойка (штраф , пеня) та інші платежі , сплата яких передбачена відповідними договорами , нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання , часткове виконання) за такими договорами , підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) .

Оскільки основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України , одночасно з поданням до Верховної Ради України проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не було подано проекту закону про внесення змін до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , тому застосуванню підлягають норми , викладені у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України , які мають перевагу над нормою п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» .

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного , надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування , до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу , пені) за прострочення виконання (невиконання , часткового виконання) кредитних зобов`язань .

Аналогічний правовий висновок , щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 , який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України , судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі .

Згідно правового висновку , що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) , дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір .

Так , основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України , а не окремі закони , що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду України від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц .

Таким чином , не підлягає стягненню неустойка у розмірі 5000 гривень 00 копійок , оскільки згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники , у період воєнного стану , звільняються від сплати неустойки (штрафу , пені) за прострочення виконання (невиконання , часткового виконання) , у тому числі , і в кредитних зобов`язаннях .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Відповідач ОСОБА_1 підписав Договір кредитної лінії № 8342161 від 3 червня 2025 року . Отже , відповідач був обізнаний з умовами договору до його підписання і не може посилатися на свою необізнаність та спонукання з боку первісного кредитора до підписання Договору на невигідних для себе умовах , тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії у розмірі 431 гривня 25 копійок , оскільки позивачем була нарахована комісія згідно умов кредитного договору .

Згідно п. 2.1 Договору кредитної лінії № 8342161 від 3 червня 2025 року , Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит») , на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту») , шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника , а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів , або достроково , та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору .

Згідно п. 6.2. Договору , за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту , яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору . Розмір Комісії , яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. Договору .

Згідно ст. 1049 ЦК України 2003 року позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі , визначені родовими ознаками , у такій самій кількості , такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку , що встановлені договором .

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи .

В обґрунтування суми заборгованості за кредитним договором позивачем надано розрахунки заборгованості , з яких вбачається , що у період дії кредитного договору , ОСОБА_1 свої зобов`язання порушив , внаслідок чого у нього утворилася заборгованість .

Доказів , які б спростовували правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором , відповідачем не надано . Заперечення щодо правильності розрахунків відповідачем обґрунтовані не були , свого розрахунку стороною відповідача суду не надано . Крім того , відповідач не заперечував факт отримання кредиту та користування кредитними коштами .

Укладений між сторонами кредитний договір , підписаний сторонами , містить строк повернення . Враховуючи , що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті , а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України 2003 року , згідно якої , якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час , що свідчить про порушення його прав , тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів .

Таким чином , стягненню підлягає заборгованість у розмірі 4855 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 2500 гривень 00 копійок , заборгованість за процентами у розмірі 1923 гривні 75 копійок , заборгованість за комісією у розмірі 431 гривня 25 копійок , оскільки відповідач отримав грошові кошти та користувався ними .

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати , пов`язані з правничою допомогою адвоката , несуть сторони , крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами . Для цілей розподілу судових витрат :

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу , пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду , збір доказів тощо , а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ;

2) розмір суми , що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги , встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом , та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги .

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом , витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони , в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи .

Відшкодування витрат на оплату послуг адвоката здійснюється за наявності документального підтвердження витрат , а саме платіжного доручення про сплату коштів . У разі неподання відповідних документів у суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум .

Розмір відшкодування не повинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним . Суд з урахуванням матеріалів конкретної справи , зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність .

Розумна необхідність це врахування часу , який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець , тривалість розгляду і складність справи ; вартість відповідних послуг адвокатів , яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг ; ціна позову ; докази , що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката .

Докази , які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката , повинна подавати сторона , що вимагає відшкодування таких витрат .

На підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано копію : договору № 25-08/25-ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року ; акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року ; витягу з акту № 6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23 жовтня 2025 року , з якого вбачається , що вартість витрат на правничу допомогу складає 4500 гривень 00 копійок , які позивач просить стягнути з відповідача . Однак , суд вважає , що ці витрати є неспівмірними .

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу , враховуючи об`єм та характер наданих послуг , їх складність , суд приходить до висновку , що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 гривень не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи , сталою правовою позицією і безумовно є завищеними .

Таким чином , стягненню підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500 гривень 00 копійок , що є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом , витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та значенням справи для сторони .

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено повністю , тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача , які складаються з : судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок , витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500 гривень 00 копійок , оскільки такі витрати позивачем понесені і ці витрати відповідають критерію розумності .

Керуючись ст. 525 , 526 , 530 , 1054 ЦК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Заявлений позов задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» , місцезнаходження : м. Ірпінь , вулиця Садова , 31/33 , ідентифікаційний код юридичної особи : 43311346, заборгованість за Договором кредитної лінії № 8342161 від 3 червня 2025 року у розмірі 4855 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 2500 гривень 00 копійок , заборгованість за процентами у розмірі 1923 гривні 75 копійок , заборгованість за комісією у розмірі 431 гривня 25 копійок , судові витрати 4922 гривні 40 копійок .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба