Рішення № 133902941, 05.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56901/25-ц

пр. 2-6376/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань Романенко Ю.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_4

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди, стягнення 3% річних та індексу інфляції, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», у якому просить стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду в розмірі 50 912 грн. 00 коп., інфляційне збільшення в розмірі 9 420,69 грн., 3% річних в розмірі 2 315 грн. 50 коп., витрати на послуги з демонтажу та монтажу натяжної стелі 4 500 грн. 00 коп., витрати на послуги з незалежної оцінки в розмірі 5 000 грн. 00 коп.; моральну шкоду в розмірі 54 505 грн. 00 коп.; та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 937 грн. 92 коп., та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 22 червня 2018 року є власником квартири АДРЕСА_1 . 5 травня 2024 року в будинку АДРЕСА_2 трапилось залиття квартири АДРЕСА_3 на системі каналізаційної мережі. 25 травня 2024 року комісією ЖЕД «Печерськжитло» Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» було складно акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання). Відповідно до звіту про оцінку майна за результатами виконаних розрахунків, оцінювач робить висновок, що сума збитку нанесеного замовнику в результаті пошкодження водою належного її майна квартири АДРЕСА_1 , складає 50 912,00 грн.

Позивач зазначає, що саме на балансоутримувача будинку покладено обов`язок утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані; здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; здійснювати технічний огляд жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період; здійснювати профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках кожні 3-6 місяців, визначений Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Вважає, що відповідальність за обслуговування внутрішньобудинкових мереж несе обслуговуюча організація, тобто відповідач.

Крім того, зазначає, що в результаті неналежного утримання відповідачем спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території по АДРЕСА_4 відповідно до нормативних вимог та вимог Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їй було завдано майнову шкоду, яку вона оцінює у розмірі 54 505,00 грн. Також позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

Ухвалою судді від 18 листопада 2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

5 грудня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказує, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів конкретного розміру збитків або вартості відновлювальних робіт спричинених залиттям квартири і суті моральної (немайнової) шкоди. У зв`язку з цим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11 грудня 2025 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказує, що відповідачем не надано доказів на спростування розміру матеріального збитку, правом на призначення у справі судової експертизи відповідач не скористався. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_2 .

26 січня 2025 року від представника третьої особи ОСОБА_5 надійшли додаткові пояснення на позовну заяву, у яких остання зазначає, що неодноразово зверталась до КП «Печерськжитло» із заявами про проведення обстеження її квартири АДРЕСА_4 та складання Акту про затоплення каналізацією, а саме:14.02.2020, 18.11.2022, 16.06.2023, 04.10.2023, 07.05.2024, 20.05.2024. Проте письмової відповіді вона так і не отримала. Зазначає, що з пояснень фахівців аварійної бригади сантехників КП «Печерськжитло», систематичне залиття її квартири відбувається тому, що має невідповідність діаметру каналізаційних труб між 2-3 поверхами по стояку, який складає 50 мм замість 100 мм, що призводить до постійних засмічувань. Третя особа вважає, якщо каналізація в будинку постійно забивається, а це порушує забезпечення нормального функціонування жилих будівель, то технічне обслуговування або поточний ремонт зливової каналізації повинен здійснити виконавець послуг (в даному випадку КП «Печерськжитло»). Вказує, що ніяких перепланувань, які б впливали на роботу каналізаційної системи не проводила. Також не проводила ніяких робіт із сантехнічним обладнанням у її помешканні з моменту придбання квартири у 1999 році. Для втручання в інженерну мережу будинку треба отримати дозвіл експлуатуючої компанії, у нашому випадку КП «Печерськжитло». Зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що вона втручалась в інженерну мережу будинку, що мало негативні наслідки у вигляді залиття кватири АДРЕСА_3 . Додані до відповіді на відзив Акти загального огляду будівель ніяким чином не свідчать про нормальний стан каналізаційних мереж та відсутність необхідності ремонту.

29 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення, у яких останній вказує, що зазначене третьою особою у письмових поясненнях припущення про невідповідність діаметру каналізаційних труб між 2-3 поверхами стояку, який складає 50 мм замість 100 мм, що призводить до постійних засмічувань не підтверджується жодними доказами в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просивїх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник третьої особи ОСОБА_5 та третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 22 червня 2018 року.

Відповідно до розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20 вересня 2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик», «Печерськжитло» на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва», яке згідно до розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 28 січня 2015 року № 48 перейменовано в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».

5 травня 2024 року в будинку АДРЕСА_5 сталося залиття, на системі каналізаційної мережі, причиною якого, є грубе та систематичне порушення обов`язків співвласниками квартири АДРЕСА_6 , що призвело до залиття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Актом про залиття, аварію, що трапилася на системі централізованого опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 25 травня 2024 року.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частинами. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно ст. 10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Статтею 151 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЖК України, громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені законодавцем у ст. 1166 ЦК України, згідно ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що 5 травня 2024 року сталося залиття належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_7 , що підтверджується долученим до матеріалів справи актом про залиття, аварію, що трапилася на системі централізованого опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 25 травня 2024 року, складеним Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».

Так, на підтвердження факту вартості спричиненої майнової шкоди позивачем надано звіту про оцінку майна від 19 липня 2024 року, складний суб`єктом оціночної діяльності Приватне підприємство «Аверті», відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, встановленої внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 , становить50 912,00 грн.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 (далі - Правила) визначено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (пункт 2.3.6).

Додатком 4 до Правил встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).

У наданому позивачем на підтвердження факту завдання шкоди акті про залиття, аварію, що трапилася на системі централізованого опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 25 травня 2024 року, складеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» відсутні підписи позивача та відповідача. Тобто вказаний акт складено за відсутності зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи, що є обов`язковим. При цьому, вказаний акт було складено 25 травня 2024 року, а не 5 травня 2025 року, коли сталося залиття квартири.

Під час судового розгляду встановлено, що у вказаному акті вказано, що залиття трапилось на системі каналізаційної мережі, причиною якого є грубе та систематичне порушення обов`язків співвласниками квартири АДРЕСА_6 , в частині здійснення капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку (будівельних конструкцій, інженерних мереж), що призвело до залиття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Отже, доказів, які б підтверджували вину Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» у залитті квартири позивача судом не встановлено.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач є тією особою, яка завдала шкоди майну позивача. Також позивачем не надано доказів на підтвердження причино-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяною позивачу шкодою, як не надано доказів і вини відповідача у заподіянні шкоди.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Як визначено у ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення.

Проте, позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а саме: в чому полягає спричинена їй моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю вона спричинена і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльність, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням винної особи, а також факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Всупереч вказаним вимогам, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факт заподіяння їй моральної шкоди. Крім того, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, у задоволення якої відмовлено, в задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то оскільки вказані вимоги є похідними від основної вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, а в цій частині суд в позові відмовляє, то похідні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено у ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Аналізуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 316, 319, 322, 383, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 151, 177 Житлового кодексу України ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 200, 259, 263-265, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди, 3% річних та індексу інфляції - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 9 лютого 2026 року.

Суддя О.Л. Бусик