Рішення № 133898589, 02.02.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 495/9043/24

Провадження № 2/513/92/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі Аркуші І.О.,

розглянувши клопотання про витребування доказів у цивільній справі № 495/9043/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» в особі представника позивача Руденка Костянтина Васильовича до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Процент» (далі - ТОВ «ФК «Процент») через свого представника Руденко К.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17 листопада 2023 року між ТОВ «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2443-1707-1, підписаний електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 056598, який був надісланий їй кредитодавцем на мобільний номер телефону НОМЕР_1 . Відповідно до Кредитного договору № 2443-1707-1 від 30 вересня 2024 року ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» надало відповідачці ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 5 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування 3,5% на погоджений умовами Договору строк - 365 днів (до 16 листопада 2024 року), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом. Проте відповідачка, порушила договірні зобов`язання, внаслідок чого у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», виникла заборгованість у розмірі 50 750,00 грн.

Вказану заборгованість за кредитним договором відповідач не погасила, допустила порушення договірного зобов`язання по поверненню кредиту.

На підставі зазначеного, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2443-1707-1 від 17 листопада 2023 року у розмірі 50 750,00 грн та судові витрати у сумі 3 028,00 грн та понесені позивачем витрати із отримання правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, справу №495/9043/24, передано за підсудністю до Саратського районного суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2025 року справу №495/9043/24 передано у провадження судді Миргород В.С.

Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. В позовній заяві просить розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки в систему «Електронний суд». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив не надала, однак 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відкладення розглядом справи призначеної на 23 грудня 2025 року, за сімейних обставин. Справу розглядом було відкладено на 02 лютого 2026 року та відповідачка вчергове 02 лютого 2026 року подала суду заяву про відкладення розглядом справи, у зв`язку з неможливістю явки в судове засідання за сімейних обставин. Враховуючи те, що відповідачка повідомлена про дату судового засідання шляхом направлення судової повістки в особистий кабінет системи «Електронний суд» в судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не повідомила. (Вх. №7513/25-Вх від 23.12.2025 р., Вх. № 623/26-Вх від 02.02.2026 року).

За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Затягування процесу порушує право іншої сторони на розгляд справи у розумний строк (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ст. 210 ЦПК України). Суд зобов`язаний реагувати: залишати заяви без розгляду або повертати їх (ч. 3 ст. 44 ЦПК).

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17 листопада 2023 року між ТОВ «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2443-1707-1, підписаний електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 056598, який був надісланий їй кредитодавцем на мобільний номер телефону НОМЕР_1 . Відповідно до Кредитного договору № 2443-1707-1 від 30 вересня 2024 року ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» надало відповідачці ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 5 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування 3,5% (річна процентна ставка становить 1277,50%) на погоджений умовами Договору строк - 365 днів (до 16 листопада 2024 року), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 056598, 17 листопада 2023 року о 16:46:37 годині.

Таким чином, відповідач з викладеними у договорі умовами погодилася без будь-яких зауважень або застережень.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач повернула кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Крім того, згідно з п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості.

Таким чином заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ФОП Руденко К.В. , укладено Договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 30 червня 2024 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг до Договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, загальний розмір правничих витрат складає 10 000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» слід стягнути 10 000,00 гривень судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Також, суд, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем та підтверджено наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №949 від 06 вересня 2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, заборгованість кредитним договором № 2443-1707-1 від 17 листопада 2023 року у розмірі 50 750,00 грн (п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 09 лютого 2026 року.

Суддя В. С. Миргород