Ухвала суду № 133897288, 05.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 05.02.2026

Справа № 317/5929/25

Провадження № 1-кп/334/400/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження у відношенні в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановила:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

04.02.2026 року надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого. Прокурор вказує, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вина ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які будуть досліджуватися відповідно до вимог ст. 349 КПК України. Під час вирішення питання по застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу враховувалися наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик переховуватися від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Обвинувачений не маючи міцних соціальних зв`язків та постійного місця роботи, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, може переховуватися від суду, у тому числі на тимчасово не підконтрольній території. Також, враховуючи, що злочини вчинялися із застосуванням заходів конспірації та маскування, обвинувачений перебуваючи на волі, зможе вжити відповідних заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Перебуваючи на волі обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх поплічників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. При встановлені наявності ризику впливу на свідків, експертів, слід враховувати встановлено КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку ст. 225 КПК України. Крім того, в ході проведення допитів свідків у кримінальному провадженні, деякі свідки виявили бажання про зміну своїх анкетних даних, керуючись Законом України «про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві», посилаючись на те, що на їх адресу від ОСОБА_9 та наближених до нього осіб неодноразово надходили погрози життю та здоров`ю та погрози знищення та пошкодження майна, належного свідкам, що свідчить про наявний ризик незаконного впливу на свідків.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином може виразитися у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягування з ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання ознайомлення з якими є обов`язковим під час досудового розслідування, у тому числі зможе продовжити протиправну діяльність.

Також, існує ризик, що обвинувачений не маючи сталого джерела доходів та постійного місця роботи, необхідного для забезпечення його життя, може продовжувати вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, на розгляді у Індустріальному суді м. Дніпра перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 та інших осіб за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, що свідчить про систематичність вчинення злочинів останнім.

Сторона обвинувачення вказує, що відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_8 під вартою немає, відсутні докази наявності у останнього міцних соціальних зв`язків та інших даних, які б переважали встановлені ризики.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити. Встановлені ризики не змінилися та зменшилися, продовжують існувати, тому обрання іншого запобіжного заходу є недоцільним. Також, просить не визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Представник потерпілого клопотання прокурора підтримав.

Захисник проти клопотання заперечував, просив звернути увагу, що мова йде про події 2017-2018 років. ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнає, дій вказаних у обвинувальному актів не вчиняв. Він самостійно з`явився до Печерського районного суду м. Києва для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, від суду не ухилявся. За майже десять років з моменту вказаних подій не було жодного незаконного впливу на свідків, потерпілий взагалі перебуває за кордоном. При цьому ОСОБА_10 за потреби повертався до України, був допитаний як потерпілий у Запорізькому районному суді Запорізької області, що свідчить про його вільне пересування. Крім того, усі претензії матеріального характеру у потерпілого до ОСОБА_9 щодо ведення бізнесу, а не до обвинуваченого. Прокурор також, не вказує, що ОСОБА_8 двічі мобілізувався для захисту України, у 2014 році та у 2022 році, приймав участь у бойових діях, був комісований для догляду матір`ю. Аналогічна справа щодо ОСОБА_11 перебуває на розгляді Запорізького районного суду Запорізької області, та ОСОБА_11 жодного дня під вартою не перебував. Просить обрати обвинуваченому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою або альтернативний запобіжний захід у виді застави.

ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав свого адвоката. Пояснив, що він не має жодного відношення до вказаних злочинів, від суду не переховувався, самостійно з`явися до суду. Він добровільно пішов служити ще у 2014 році. До 2022 року жив у Дрогобичі, потім у 2022 році знову пішов добровольцем до ЗСУ, демобілізувався для догляду за матір`ю, яка має ІІ групу інвалідності. Останнім часом мешкав у м. Павлоград, за місцем реєстрації, працював віддалено на посаді начальника служби економічної безпеки в ТОВ «БКФ ЗАТ».

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 умисного особливо тяжкого злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого та введенням воєнного стану в Україні вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1,3,5 ч. 3 ст. 199 КПК України. Оскільки, обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність підстав щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини на які посилається сторона захисту не підтверджені будь-якими доказами. Матеріали справи не містять інформації про місце роботи обвинуваченого, обставин щодо його служби у лавах ЗСУ, здійснення догляду за особою з інвалідністю тощо.

При цьому прокурором при розгляді клопотання доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого, та встановлена наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зменшення ризиків або про те, що вони зникли, що раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовження строку його дії, стороною захисту не наведено.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, слід врахувати, що судовий розгляд справи наразі тільки розпочався, не допитані свідки та потерпілий у кримінальному провадженні. Деякі свідки виявили бажання про зміну своїх анкетних даних.

Також, судом не може залишено поза увагою той факт, що у провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Однак, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час втратив свою актуальність через закінчення досудового провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КК України, що є достатньою підставою для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні дій пов`язаних з застосуванням насильства, на думку колегії суддів, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України не слід визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. 331 КПК України,

ухвалила:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 05 квітня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника відмовити.

Проголошення повного тексту ухвали 06.02.2026 року 14 год. 00 хв.

Ухала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2