Ухвала суду № 133897269, 29.12.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 29.12.2025

Справа № 317/5929/25

Провадження № 1-кп/334/883/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановила:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

29.12.2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2025 строк запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою продовжено до 10.01.2026 року. Наразі обвинувачений ОСОБА_8 перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор». Враховуючи, що строк запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, прокурор просить продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

Під час вирішення питання про застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу враховувались наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які наразі продовжують існувати.

Існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватись від органу досудового розслідування, суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Обвинувачений, не маючи сталих соціальних зв`язків та постійного місця роботи, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, у тому числі на тимчасово не підконтрольній території. Також, враховуючи, що злочини вчинялись із застосуванням заходів конспірації та маскування, обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом. Крім того, в ході проведення допитів свідків у кримінальному провадженні деякі свідки виявили бажання про зміну своїх анкетних даних, керуючись Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві", посилаючись на те, що на їх адресу неодноразово надходили погрози життю і здоров`ю та погрози знищення та пошкодження майна, належного свідкам, що також свідчить про наявний ризик незаконного впливу на свідків.

Існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягуванні з ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов`язковим, у тому числі зможе продовжити протиправну діяльність.

Існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, обґрунтовується тим, що обвинувачений може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, 02.12.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, що свідчить про систематичність вчинення злочинів останнім (станом на теперішній час кримінальне провадження скеровано до суду з обвинувальним актом).

Вказані ризики не зменшилися та не змінилися, вони повністю виправдовують раніше застосований до підозрюваного запобіжний захід. Разом з цим, на думку сторони обвинувачення на даний час існує наявність ризику, який обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» правового режиму воєнного стану в Україні, який в подальшому неодноразово продовжено. Так, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 8 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 як відповідний ризик має ураховуватися запровадження воєнного стану та збройна агресія в Україні. Вказане підвищує як ризик вчинення ОСОБА_8 інших кримінальних правопорушень, так і ризик можливого ухилення від явки до суду, у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, що перешкоджатиме розгляду справи в розумні строки та виконання завдань, визначених ст. 2 КПК України.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 будьякого альтернативного запобіжного заходу, варто взяти до уваги, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання підозрюваного під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .

Представник потерпілого не заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник проти клопотання прокурора заперечував, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або обрати альтернативний запобіжний захід у виді застави. ОСОБА_8 не має жодного відношення до інкримінованих йому злочинів, які мали місце ще у 2017 році. Захисник просить звернути увагу, що до Печерського районного суду м. Києва з метою обрання запобіжного заходу, у лютому 2025 року обвинувачений з`явися самостійно та добровільно, прибув з м. Павлоград Дніпропетровської області. Відносно ОСОБА_9 кримінальне провадження розглядається у Запорізькому районному суді Запорізької області ще з 2019 року, з тими самими свідками і тими самими доказами. При цьому, ОСОБА_9 під варто не перебуває, з 2022 року служить в ЗСУ. Потерпілий взагалі перебуває поза межами території України, допитували його у кримінальному провадженні на території консульства у Варшаві. Таким чином, ризики озвучені прокурором є необґрунтованими, а обставини не відповідають дійсності.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав свого захисника, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Просив суд врахувати, що вже одинадцять місяців перебуває під вартою.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на потерпілого чи свідків.

За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З моменту взяття обвинуваченого під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.

Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого, його характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке має особливо високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків у кримінальному проваджені, а також вчинити інший злочин.

Поряд з цим, судом не здобуто відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені статті 177 КПК України.

Ризики, що існували на час обрання і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.

Однак, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час втратив свою актуальність через закінчення досудового провадження.

Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.

Згідно зі статті 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні дій пов`язаних з застосуванням насильства, на думку колегії суддів, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України не слід визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 315, 372 КПК України,

ухвалила:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 26 лютого 2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника відмовити.

Проголошення повного тексту ухвали 30.12.2025 року 15 год. 00 хв.

Ухала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2