Ухвала суду № 133895754, 06.02.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 643/23237/25

Номер провадження 2/462/1232/26

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

(помилково скерованої до суду)

06 лютого 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС»), код ЄДРПОУ: 42986956, електронна пошта: fincomace@gmail.com, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13 до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання (ВПО): АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

І. Рух справи

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», в особі директора - Полякова О. В., 25.12.2025 року (вх. № 70763/25) звернувся у Салтівський районний суд м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 109943506 від 10.09.2024 року у розмірі 12 450 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Салтівського районного суду м. Харкова від 25.12.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Замікулу Б. С.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 12.01.2026 року цивільну справу за позовною заявою позовну заяву ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Залізничного районного суду м. Львова за територіальною підсудністю.

Супровідним листом Салтівського районного суду м. Харкова № 643/23237/25/4416/26 від 27.01.2026 року стверджується, що матеріали справи надійшли у Залізничний районний суду м. Львова 04.02.2026 року (вх. № 2830).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 04.02.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.

Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 2313976 від 06.02.2026 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Окрім цього, 06.02.2026 року судом отримано відповідь № 2313993 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відносно відповідача у справі.

ІІ. Позиція суду

Суд враховує, що відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом з тим, здійснивши попередню перевірку поданої позовної заяви та долучених до неї документів на предмет відповідності вимогам процесуального закону, зокрема щодо правил підсудності, суд дійшов висновку про їх недотримання.

Так, перевіривши матеріали справи, а також відомості з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі та інформацію з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про статус внутрішньо переміщеної особи відносно відповідача, суд встановив, що визначена процесуальним законодавством територіальна підсудність даної справи належить іншому суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що справа була помилково скерована до Залізничного районного суду м. Львова.

Враховуючи імперативні норми цивільного процесуального законодавства, принцип забезпечення права на справедливий судовий розгляд, а також з метою неухильного дотримання правил територіальної та предметної підсудності, суд вважає за необхідне передати справу за належністю до відповідного суду для забезпечення ефективного захисту прав і законних інтересів сторін.

ІІІ. Щодо територіальної юрисдикції (підсудності)

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом підсудності.

Відповідно до положень ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Вказане правило загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ.

Коли відповідачем є громадянин - фізична особа, то позови пред`являються до суду за місцем його проживання «actor sequitur forum rei». Такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена у захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться відповідач. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам заявника, скільки інтересам відповідача. Пред`явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод відповідача неприпустимо. Пред`явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред`явленням позову він поставлений у скрутніше становище за позивача.

За змістом п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Для визначення підсудності цивільної справи значення має саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування.

Суд у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України здійснив запит у Єдиний державний демографічний реєстр з метою визначення підсудності.

Згідно отриманої судом інформації з Єдиного державного демографічного реєстру № 2313976 від 06.02.2026 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної підсудності Залізничного районного суду м. Львова.

ІV. Щодо фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ст. 4 ч. 1, 2 Закону). Частиною 1 ст. 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких осіб, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно п. 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Отже довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначенні підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Вирішуючи питання у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (постанова Верховного Суду від 29.07.2019 року у справі № 409/2636/17).

Згідно отриманої судом інформації з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 2313993 від 06.02.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу відповідача у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що довідка ВПО діюча, видана Франківським ВСЗ УСЗ ДГП Львівської МР, фактичне місце проживання (ВПО): АДРЕСА_2 , що не відноситься до територіальної підсудності Залізничного районного суду м. Львова.

V. Підсумки

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Салтівським районним судом м. Харкова було помилково направлено справу за позовною заявою ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова, а тому така, з метою забезпечення законодавчо встановлених прав та гарантій сторін на справедливий судовий розгляд уповноваженим судом, має бути скерована до Франківського районного суду м. Львова.

Так, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України).

Стаття 32 ЦПК України передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються.

Враховуючи, що справа скерована до Залізничного районного суду м. Львова помилково, відтак, скерування такої до Франківського районного суду м. Львова не є спором про підсудність.

Враховуючи викладене, дослідивши і оцінивши юридичну природу спірних правовідносин, з метою дотримання правил підсудності та додержання як вимог національного процесуального законодавства, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на «суд, встановлений законом», суд дійшов висновку про необхідність передачі справи за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 27, 28, 30, 31, 32, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд -

постановив:

1. Цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передати за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова (електронна пошта: inbox@fk.lv.court.gov.ua, місцезнаходження: 79044, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69).

2. Копію ухвали невідкладно направити позивачу - для відома.

3. Передачу справи на розгляд вказаного суду за встановленою підсудністю здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

4. Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко