Рішення № 133886131, 06.02.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2026 року Справа № 280/10757/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дати звернення із відповідною заявою, а саме - з 31 жовтня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника з тих підстав, що нею не надано копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 . Позивач вважає протиправними дії щодо відмови пенсійного органу, оскільки одним з документів про родинні відносини є рішення суду. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02 вересня 2020 року) у справі №314/333/16-ц, встановлено факт спільного проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_2 , однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 29 травня 2013 року по 17 лютого 2015 року. З огляду на вказане просить задовольнити.

Ухвалою судді від 08 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/10757/25.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позову у зв`язку із відсутністю у доданих до заяви документів свідоцтва про шлюб, а також у зв`язку із пропуском строку звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.

02 січня 2026 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій остання не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позов та зазначає, що Порядок № 22-1 не встановлює строку, протягом якого позивач зобов`язана звернутись із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Також, зазначає, що у минулому неодноразового зверталась із заявами про призначення у разі втрати годувальника, однак отримувала безпідставні відмови. Позовну заяву просить задовольнити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року у справі №314/333/16-ц, встановлено факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 29 травня 2013 року до 17 лютого 2015 року по день смерті останнього.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року виправлено описку у вищезазначеному судовому рішенні та викладено його резолютивну частину в наступній редакції «Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю задовольнити. Встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 , в якості дружини, та ОСОБА_2 в якості чоловіка, з 29 травня 2013 року по 17 лютого 2015 року по день смерті останнього, на його утриманні».

Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В 31 жовтня 2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06 березня 2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення 12 листопада 2025 року, згідно якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника. Свою відмову відповідач аргументував тим, що у наданих копіях документів відсутня копія свідоцтва про шлюб. Не погоджуючись із діями органу пенсійного органу в частині відмови призначити пенсію у разі втрати годувальника, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені статтею 29 Закону України № 2262-XII. Так, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

З вищевикладеного вбачається, що для звернення до органів пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у разі втрати працездатності встановлено тримісячний строк звернення з дня смерті годувальника, у разі якщо його смерть настала під час проходження служби та п`ятирічний строк з дня припинення виплати годувальнику пенсії у разі її одержання відповідно до Закону № 2262-XII.

Вищезазначене спростовує доводи позивача щодо не встановлення чинним законодавством України строку звернення до органів пенсійного фонду із заявою про виплату пенсії у разі втрати годувальника.

В абзаці першому статті 30 Закону України № 2262-XII зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Тобто, за загальним правилом право на пенсію у зв`язку зі втратою годувальника мають саме непрацездатні члени сімей відповідної категорії військовослужбовців, якщо вони перебували на їх утриманні.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

У разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники) за місцезнаходженням таких закладів (органів).

Згідно із пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Згідно пункту 2.16 розділу ІІ Порядку 22-1, за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, документи, які мають бути подані для отримання відповідного виду пенсії, повинні підтверджувати особисті відомості заявника, родинні відносини з померлим. Серед них, наприклад, подається копія свідоцтва про одруження, рішення суду про встановлення родинних стосунків, рішення суду про перебування на утриманні тощо.

У цьому контексті суд враховує, що такий вид документа, як рішення суду про встановлення родинних стосунків стосується саме виду рішення про встановлення факту, який має юридичне значення.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Визначальним критерієм належності особи до члена сім`ї є факт спільного проживання, спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, а кровні зв`язки - вторинні. Факт спільного проживання та побуту може доводитися різними доказами.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року у справі №314/333/16-ц, з урахуванням ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року про виправлення описки у вказаному судовому рішенні, встановлено факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 , в якості дружини, та ОСОБА_2 в якості чоловіка, з 29 травня 2013 року по 17 лютого 2015 року по день смерті останнього, на його утриманні».

Копія вищевказаного судового рішення надавалася позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. При цьому, відсутність свідоцтва про шлюб обґрунтована відсутністю факту безпосередньої реєстрації шлюбу в органах РАЦС України.

Враховуючи викладене, відповідачем безпідставно не враховано рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року у справі №314/333/16-ц (рішення набрало законної сили), яким встановлено факт спільного проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_2 , в якості належного документа, що засвідчує родинні стосунки заявниці з померлим годувальником.

Однак, вказана обставина не впливає на дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії по втраті годувальника, оскільки з урахуванням дати смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дати звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника (31 жовтня 2025 року), строк звернення за її призначенням, встановлений статтею 29 Закону № 2262-XII ОСОБА_1 пропущено, що виключає право останньої на звернення до органів пенсійного фонду із такою заявою.

Доказів звернення до органів пенсійного фонду у строки, встановлені статтею 29 Закону № 2262-XII, а також відмов, прийнятих за результатами розгляду таких звернень, матеріали справи не містять.

За таких підстав, враховуючи, що з моменту смерті ОСОБА_2 та ухвалення судового рішення у справі № 314/333/16-ц до моменту звернення позивача із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника за результатами розгляду якої прийнято наявне в матеріалах справи рішення про відмову у її призначенні від 12 листопада 2025 року, минуло 10 років, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язання відповідача здійснити її призначення та виплату.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що в даній справі, заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 06 лютого 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов