Рішення № 133885490, 06.02.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокуСправа №160/37206/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Івашиної Дар`ї Вікторівни про визнання дій протиправними,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій вона просить визнати незаконними дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинової Дар`ї Вікторівни щодо прийняття постанови про накладення штрафу від 26.12.2025 року у виконавчому провадженні за № 75503696 у сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень та скасувати постанову про накладання штрафу від 26.12.2025 р. державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинової Дар`ї Вікторівни у виконавчому провадженні за № 75503696.

Позов обґрунтовано тим, що державний виконавець не дотримався процедури, передбаченої ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема не склав акт про невиконання рішення за участю психолога та не залучив орган опіки та піклування для фіксації перешкод у спілкуванні з дитиною.

Ухвалою суду від 05.01.2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

03.02.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив, що на виконанні перебуває судове рішення, яке зобов`язує боржника вчинити конкретні дії передати дитину батькові у встановлений час та не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною телефонним та іншим зв`язком у визначений судом час. Оскільки боржник систематично ігнорує цей обов`язок, виконавець діяв на підставі ст. 63 та ст. 75 Закону, які регулюють виконання рішень зобов`язального характеру.

Суд дослідивши наявні у справі письмові докази приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Відповідача перебуває ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області № 361/10460/23, якою зокрема Позивача зобов`язано ОСОБА_1 забезпечувати можливість спілкування батька ОСОБА_2 із донькою ОСОБА_3 за допомогою телефонних та/або засобів відео зв`язку не менше двох разів на день, із 09 год 00 хв по 11 год 00 хв та із 18 год 00 хв по 21 год 30 хв, тривалістю не менше 20 хвилин без перешкод з боку матері ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням боржником (Позивачем) вимог виконавчого документа, 26.12.2025 державним виконавцем було накладено повторний штраф у розмірі 3400 грн.

Оцінюючи законність дій державного виконавця, суд зазначає наступне.

Ключовим правовим питанням у цій справі є розмежування процедур виконання рішень згідно зі ст. 63 та ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Необхідно встановити чи є обов`язок матері забезпечувати можливість спілкування з батьком та не чинити перешкод в цьому рішенням зобов`язального характеру передбаченому ст. 63 Закону України Про виконавче провадження, чи він підпадає під спеціальний порядок виконання рішень про встановлення побачень ст. 64-1 зазначеного Закону.

Статтями 157 та 159 СК України відокремлено право спілкування з дитиною та побачень з дитиною. На думку суду рішення суду щодо забезпечення можливості здійснювати телефонні або інші дзвінки, є частиною більш широкого права - спілкування з дитиною, адже для здійснення побачень зокрема ч.2 ст.159 СК України передбачено окремий порядок його призначення та здійснення.

Стаття 63 Закону № 1404-VIII визначає загальний порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. Невиконання таких дій у встановлений строк без поважних причин тягне за собою накладення штрафу згідно зі ст. 75 цього Закону.

Стаття 64-1 Закону встановлює специфічний механізм для виконання рішень про встановлення побачень з дитиною, який включає обов`язкове складання акта виконавцем після кожного побачення (або спроби), можливість залучення психологів, педагогів та органів опеки.

Стаття 3 Конвенції про права дитини та стаття 7 Сімейного кодексу України визначають, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.

Суд вважає за необхідне детально роз`яснити помилковість позиції Позивача.

Предметом виконання у виконавчому провадженні № 75503696 є зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати можливість спілкування батька з донькою за допомогою телефонних та/або засобів відео зв`язку. Вказане зобов`язання відповідає порядку виконання рішення зобов`язального характеру встановленого ст.63 Закону № 1404-VIII для якого передбачено особливий порядок виконання та притягнення до відповідальності.

Так вказаною нормою, на відміну від ст.64-1 Закону № 1404-VIII не передбачено необхідності складання актів або вчинення інших дій зазначених позивачем.

Для настання відповідальності за не виконання рішення за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, необхідною умовою є факт встановлення такого невиконання державним виконавцем. В матеріалах виконавчого провадження містяться численні повідомлення ОСОБА_2 про порушення зобов`язання Позивачем щодо забезпечення можливості спілкування з дитиною за допомогою телефонних та/або засобів відео зв`язку, що на думку суду було достатнім для Відповідача для прийняття оскаржуваного рішення.

Державний виконавець, перевіряючи виконання, констатував факт невиконання рішення суду, що і є підставою застосування наслідків встановлених ст.75 Закону № 1404-VIII

Суд звертає увагу, що забезпечення спілкування з обома батьками є невід`ємним правом дитини та основою її гармонійного виховання. Вимоги Позивача щодо обов`язкового застосування процедури передбаченої ст. 64-1 Закону № 1404-VIII у даному контексті виглядають як спроба штучного ускладнення процедури виконання рішення та створення формальних підстав для його ігнорування.

Позивач, наполягаючи на складних процедурних заходах (акт, психолог) при зобов`язанні забезпечити безперешкодне спілкування батька з дитиною фактично підміняє суть судового рішення. Кожна хвилина невиконання рішення про забезпечення права на спілкування з дитиною є порушенням прав малолітньої особи, про які в цьому процесі, на думку суду, Позивач не дбає належним чином.

Оскільки матеріали виконавчого провадження підтверджують факт невиконання Позивачем ухвали суду, а поважних причин такого невиконання надано не було, Відповідач був зобов`язаний застосувати санкції, передбачені ч. 2 ст. 75 Закону. Повторне накладення штрафу у подвійному розмірі (3400 грн) є прямою вимогою закону, а не диспозитивним правом виконавця.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова державного виконавця від 26.12.2025 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. А незначні формальні недоліки не можуть слугувати підставою для скасування такого рішення. Застосування Відповідачем норм ст. 63 Закону № 1404-VIII замість спеціальних норм ст. 64-1 є правильним, з огладу на характер спірних правовідносин.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Івашинової Дар`ї Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко