Рішення № 133885381, 06.02.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокуСправа №160/28401/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:- № 1551137-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 4628,15 грн за 2020 рік;- № 1551142-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2095,98 грн за 2020 рік ;- № 1551141-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 183,44 грн за 2020 рік ;- № 1551148-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 5345,00 грн за 2021 рік ;- № 1551152-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2662,18 грн за 2021 рік;- № 1551147-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 233,04 грн за 2021 рік ; - № 1551149-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 1085,00 грн за 2021 рік ;- № 1551154-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 252,46 грн за 2022 рік ;- № 1551155-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 7052,50 грн за 2022 рік ;- № 1551158-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2307,23 грн за 2022 рік ;- № 1551160-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 260,23 грн за 2023 рік ;- № 1551163-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2378,22 грн за 2023 рік;- № 1551164-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 5777,63 грн за 2024 рік ;- № 1551166-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2520,20 грн за 2024 рік ;- № 1551167-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 275,77 грн за 2024 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області при визначенні податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях грубо порушила норми чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не надіслано оскаржувані ППР платнику податків до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

06.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

21.10.2025 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 в автоматичному режимі сформовані ППР за період 2020-2024 роки, з дотриманням вимог ст. 266 ПКУ, в межах строку давності, визначеному ст. 102 ПКУ, з урахуванням збільшення його терміну на період з дати початку дії карантину до дати набрання чинності Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану».

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власник об`єктів житлової нерухомості.

За даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, а саме: 1) нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 108,5 кв.м., дата державної реєстрації права власності з 23.11.2021, частка власності 1; 2) нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 106,9 кв.м., дата державної реєстрації права власності з 20.10.2011, частка власності 1. Право на нерухоме майно погашено 25.11.2021; 3) квартири, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 65,8 кв. м., дата державної реєстрації права власності з 02.08.2016, частка власності 1; 4) квартири, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 69,6 кв. м., дата державної реєстрації права власності з 27.04.2010, частка власності 1. Право на нерухоме майно погашено 18.11.2024; 5) квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 43,2 кв. м., дата державної реєстрації права власності з 20.07.2016, частка власності 1; 6) гаражу, Дніпропетровськ, за адресою: Дніпропетровська обл., м. «Тольятті» гаражний кооператив» обслуговуючий кооператив, гараж 66, загальною площею 50,4 кв. м., дата державної реєстрації права власності з 22.01.2016, частка власності 1.

13.06.2025 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: № 1551137-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 4628,15 грн за 2020 рік;- № 1551142-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2095,98 грн за 2020 рік ;- № 1551141-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 183,44 грн за 2020 рік ;- № 1551148-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 5345,00 грн за 2021 рік ;- № 1551152-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2662,18 грн за 2021 рік;- № 1551147-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 233,04 грн за 2021 рік ; - № 1551149-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 1085,00 грн за 2021 рік ;- № 1551154-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 252,46 грн за 2022 рік ;- № 1551155-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 7052,50 грн за 2022 рік ;- № 1551158-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2307,23 грн за 2022 рік ;- № 1551160-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 260,23 грн за 2023 рік ;- № 1551163-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2378,22 грн за 2023 рік;- № 1551164-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 5777,63 грн за 2024 рік ;- № 1551166-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 2520,20 грн за 2024 рік ;- № 1551167-2411-0462-UA12020010000033698 від 13.06.2025 на суму 275,77 грн за 2024 рік.

Наведені вище податкові повідомлення-рішення відповідачем були надіслані позивачу за адресою: АДРЕСА_1 та отримані позивачем 26.06.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

ПК України регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 16.1.4 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з пунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодекcу до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно підпункту 260.10.1 пункту 260.10 статті 260 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, єдиною підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними позивач зазначає винесення та направлення таких рішень лише у 2025 році.

Разом з тим, усталеним є підхід Верховного Суду, згідно з яким винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування (зокрема постанова від 23 січня 2025 року у справі № 160/568/24).

Пунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

За приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року у справі №160/23946/23.

З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виключно для фізичних осіб за кожний окремий об`єкт житлової або нежитлової нерухомості обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі такого об`єкту та відповідної ставки податку, та оформлюється у вигляді податкового повідомлення-рішення. Вказане податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку надсилаються платнику податку контролюючим органом до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Приписами ПК України визначено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб може бути обчислений та нарахований контролюючим органом за податкові (звітні) періоди (роки) не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми податкового законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що обчислення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, одночасно за декілька звітних періодів в одному календарному році, відповідає строкам, встановленим пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а тому вказане виключає протиправність дій з боку контролюючого органу в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2025 року у справі № 420/20746/24.

Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем підтверджено обґрунтованість та законність спірних рішень.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Отже, суд вказує, що інші аргументи та підстави, зазначені сторонами, не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки судом надано правову оцінку основним аргументам, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи та оцінено їх в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський