Рішення № 133884156, 06.02.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/37/26

2-а/709/3/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Охріменко Н.І.,

представника відповідача - Коваленко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника - адвоката Охріменко Н.І. звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ГУНП в Черкаській області (далі - відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначалося, що стосовно позивача 13 грудня 2025 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 гривень за ст. 183 КУпАП, а саме за завідомо неправдивий виклик поліції.

Позивач вважав оскаржувану постанову незаконною, складеною з порушенням положень КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вказував, що на початку грудня 2025 року до його домоволодіння прийшла жінка по імені Надія і повідомила, що може допомагати йому по господарству. Оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи і потребував такої допомоги, то протягом певного часу вона виконували побутові роботи. В подальшому вона почала проживати разом з ним. Згодом він помітив зникнення постільної білизни, кухонного посуду, електричних ліхтариків та інших предметів побуту. Тому він почав вимагати щоб вона залишила його місце проживання, проте вона відмовлялася добровільно це зробити, у зв`язку з чим він вперше викликав поліцію орієнтовно 10 грудня 2025 року. Дізнавшись про приїзд правоохоронців, жінка втекла. Працівники поліції, які прибули на місце події, повідомили, що уразі її повернення він має повторно їх викликати. 13 грудня 2025 року ця жінка знову з`явилася в його домоволодінні, у зв`язку з чим на виконання рекомендацій поліцейських він викликав їх знову. Проте жінка знову втекла. Позивач стверджував, що його звернення були об`єктивно обґрунтованими, оскільки в його житлі перебувала стороння особа без його дозволу, яка відмовлялася залишати його добровільно, та існувала загроза порушенню його права власності. В нього був відсутній умисел на введення поліції в оману, оскільки він діяв добросовісно. Зазначав також, що оскаржувана постанова не містить посилань про врахування його пояснень, надання можливості скористатися правничою допомогою, що є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для її скасування. Посилаючись на положення КУпАП, позивач вважав, що відсутні докази, які б беззаперечно вказували на вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому просив скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на пропуск позивачем встановленого процесуальним законом десятиденного строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення. Так, 13 грудня 2025 року позивачем отримано оскаржувану постанову, а тому вказаний строк закінчився 23 грудня 2025 року. З приводу витягу з рішення експертної комісії стосовно позивача, як доказу поважності причин пропуску строку звернення до суду, зазначалося, що він не є належним і допустимим.

За результатами розгляду під час судового засідання у задоволенні цього клопотання судом відмовлено, про що постановлено протокольну ухвалу. Так, питання про поновлення строку звернення до суду вже було вирішено судом під час відкриття провадження у справі, зокрема суд визнав поважними причини його пропуску позивачем внаслідок наявності у останнього низки захворювань (діагнози судом не зазначаються з метою дотримання лікарської таємниці).

Крім того, від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому стверджувалося про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови. Зазначалося, що у діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Зокрема, з аудіозаписів дзвінка на лінію «102» та з відеозаписів з нагрудної камери поліцейського видно, що позивач розумів і усвідомлював неправдивість інформації, яку повідомляв, та бажав даремного виїзду наряду поліції. При цьому під час спілкування з поліцейськими позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, проявляв неповагу до останніх, не брав до уваги їх доводи, не слухав і перебивав, а також не міг чітко сформулювати свої вимоги та пояснити якої саме допомоги він потребує. Наголошувалося на тому, що викладені у позовній заяві обставини, не відповідають тим обставинам, що зафіксовані на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських, що свідчить про введення позивачем суду в оману. Більше того, позивачем не надано жодних доказів незаконності оскаржуваної постанови, а сама лише незгода з нею не може слугувати достатньою підставою для її скасування. У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Натомість представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, суд дійшов такого висновку.

Постановою від 13 грудня 2025 року серії ЕГА № 1937112 по справі про адміністративне правопорушення, винесеною інспектором СРПП ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області молодшим лейтенантом поліції Лисенком Є.М., позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень (а.с. 38). Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивач 13 грудня 2025 року по вул. Вишневій, 31, у с-щі Чорнобай Золотоніського району Черкаської області здійснив завідомо неправдивий виклик на лінію «102».

З копії рапорту інспектора СРПП ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області молодшого лейтенанта поліції Лисенка Є.М. вбачається, що 13 грудня 2025 року, перебуваючи на добовому чергуванні з напарником, останній отримав повідомлення на службовий планшет про конфлікт з маловідомою жінкою, яка відмовляється залишати помешкання заявника. По прибуттю на місце було виявлено заявника, який почав говорити незрозумілі речі, а факт конфлікту не підтвердився, невідомої жінки в помешканні останнього не було. На заявника складено постанову за ст. 183 КУпАП (а.с. 39).

Згідно з копією електронного рапорту єдиного обліку від 13 грудня 2025 року

№ 28459 позивач о 15:06 здійснив дзвінок на спецлінію «102» та повідомив про конфлікт з маловідомою жінкою, яка відмовляється покидати помешкання заявника; за повідомленою адресою місця скоєння о 15:08 направлено патруль, який прибув о 15:17; за результатами опрацювання отримано рапорт інспектора СРПП ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про те, що по прибуттю на місце факт конфлікту не підтвердився, заявник має ознаки алкогольного сп`яніння і стосовно нього винесено постанову за

ст. 183 КУпАП (а.с. 40).

Аналогічні відомості містяться в копії рапорту старшого інспектора СРПП Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Лук`яненка С.І. (а.с. 41).

Постанову від 13 грудня 2025 року серії ЕГА № 1937112, складену стосовно відповідача за ст. 183 КУпАП, скеровано для виконання до Чорнобаївського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що свідчить копія листа ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 01 січня 2026 року № 24-2026 (а.с. 59-60).

Судом також досліджено долучений до відзиву на позовну заяву CD-диск, на якому міститься відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

На відеозаписі зафіксовано як поліцейські, прибувши на виклик, з`ясовують у відповідача причини виклику, на що останній пояснює, що не міг вигнати зі свого помешкання якусь жінку. Далі поліцейський з`ясовує яким чином вона потрапила в помешкання відповідача і просить надати документи, що посвідчують його особу. Після цього поліцейський повідомляє про складання стосовно відповідача оскаржуваної постанови, констатуючи, що останній сам впустив жінку у своє помешкання, маючи з нею якісь відносини, зокрема спільно вживав з нею алкоголь, натомість поліції "більше немає чим зайнятись, як їздити на такі виклики". Потім відповідача просять розписатися в оскаржуваній постанові і на цьому відеозапис закінчується.

У п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення громадського порядку; від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У ч.ч. 1 і 2 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Так, відповідно до ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тлумачення диспозиції ст. 183 КУпАП свідчить, що об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи такої необхідної для суспільства служби як поліція. Особа викликає поліцію нібито для надання допомоги, знаючи наперед, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона такого правопорушення характеризується наявністю прямого умислу: особа, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду поліцейських на місце виклику.

Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» одним із завдань поліції є надання поліцейських послуг, зокрема у сфері охорони прав і свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже у разі наявності факту порушення прав і свобод особи чи з метою недопущення такого порушення, а також з метою захисту від протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод особи, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Аналіз змісту оскаржуваної постанови та рапортів свідчить, що підставами для висновку поліцейського про здійснення позивачем завідомо неправдивого виклику, стали непідтвердження конфлікту та відсутність маловідомої жінки на місці події по прибуттю поліції.

Разом з тим суду не надано відповідних доказів, на підставі яких можна достовірно встановити, що виклику позивачем поліції не передував його конфлікт з цією жінкою, який і обумовив звернення позивача з відповідним повідомленням до органів поліції.

Натомість на наданому відповідачем відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано лише спілкування поліцейського з позивачем та винесення оскаржуваної постанови стосовно останнього. При цьому вказаний відеозапис жодним чином не підтверджує наявність елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Аналіз фактичних обставин змісту події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на обсяг доказів, наданих відповідачем суду, не дозволяє дійти об`єктивного висновку поза розумним сумнівом, що позивач, звертаючись на лінію «102» здійснював завідомо неправдиве повідомлення про конфліктну ситуацію.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що за результатами розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Зокрема, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності прямого умислу в діяннях позивача на завідомо неправдивий виклик поліції, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, яка підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови не виконав вимог, встановлених ст. 280 КУпАП, зокрема не зібрав та не долучив до справи допустимих доказів, які підтверджують вчинення особою адміністративного правопорушення (в цьому випадку доказів відсутності конфлікту між позивачем та маловідомою жінкою, що передував зверненню позивача до поліції). Таким чином поліцейський діяв не у спосіб, визначений законами та Конституцією України, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Суд також констатує порушення порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, який регламентовано положеннями КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція).

Так, п. 4 розділу ІV Інструкції перебачено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Натомість з переглянутого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично не відбувався, поліцейським не оголошено про відкриття розгляду справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснені у позивачеві права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у тому числі право заявляти клопотання, право на отримання правової допомоги, право на отримання та ознайомлення з доказами про вчинення проступку, не запропоновано надати як усні, так і письмові пояснення. Тобто оскаржувана постанова винесена без фактичного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену органами Національної поліції, може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Однією з підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п. 1

ст. 247 КУпАП).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, а саме скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1

ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 139, 242-246, 255, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Постанову від 13 грудня 2025 року серії ЕГА № 1937112 по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 за

ст. 183 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, код ЄДРПОУ 40108667, місцезнаходження: вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18002.

Суддя В.В. Чубай